Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №214/7574/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 214/7574/25

головуючий суддя І інстанції – Гринь Н.Г.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07.10.2025 в адміністративній справі №214/7574/25 за позовом ОСОБА_1 до полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та просив постанову серії ББА №367961 про накладення на нього адміністративного стягнення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн – скасувати.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.10.2025 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що поліцейський взводу 3 роти 2 батальйону 2 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області капрал поліції Федоренко І.А. не довів, що 25.07.2025 року він на законних підставах зупинив автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 ( грубо порушив вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» ). Позивач зазначає, що твердження інспектора патрульної поліції Федоренко І.А., про те що водій транспортного засобу Renault Scenic, т.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 порушив пункт 10.1 ПДР України є безпідставними, оскільки позивача не притягнули до адміністративної відповідальності, тому що нібито водій якому здійснено перешкоду, поїхав у невідомому напрямку. Зазначає про незаконність дій працівників патрульної поліції під час затримання 25.07.2025 року ОСОБА_1 , яка доведена постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 06 жовтня 2025 року у справі № 214/7691/25 провадження 3/214/2560/25, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Суд не взяв до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він не знав про наявність рішення суду про позбавлення його права керування транспорним засобом.

Також позивач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що ОСОБА_1 був мобілізований в 2022 році та проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2 є тиловою частиною та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є копрівником - тесляром в тиловій військовій частині НОМЕР_2 , то він як працівник Збройних Сил України має можливість виконувати службові завдання в АДРЕСА_2 . Відповідно до вимог ст. 235-1 КУпАП саме військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України повинна була бути залучена поліцейським Федоренко І.А. для розгляду справи про вчинення

ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, однак вказаних дій поліцейським здійснено не було.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.07.2025 поліцейським полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капралом поліції Федоренко І.А. було складено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400.00 грн. за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що 25.07.2025 о 07:32 на проспекті Унівесритецький, 25 в м. Кривий Ріг гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Scenic, т.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування автомобілем на підставі рішення Солонянського суду від 05.11.2025, чим порушив п. 2.1.а ПДР України. Правопорушення зафіксоване на БК 4754.

Не погодившись з постановою у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що керуючи автомобілем та будучи позбавленим права керування транспортним засобом на підставі рішення суду позивач допустив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Також, суд вказав, що постанова Солонянського районного суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом є чинною, оприлюдненою належним чином, відтак позивач не був позбавлений можливості дізнатися про неї.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції мають право розглядати справи про адміністративнеправопорушення передбачене ст. 126 даного кодексу, а також накладати адміністративні стягнення.

Частиною ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено ст. 283 КУпАП.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, у відповідності до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, суд зазначає, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, відповідачем до матеріалів справи долучені відоезаписи з бодікамери полійцейськго, якою підтверджується факт керування позивачем транспортним засобом Renault Scenic 25.07.2025.

Під час перевірки документів водія, співробітниками поліції було з`ясовано, що згідно з постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 у справі №192/2979/24, яка набрала законної сили 16.11.2024, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн. та позбавлено його права на керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постанова в апеляційному порядку оскаржена не була.

Позивач зазначає, що він не був обізнаний про те, що його позбавлено права керування транспортним засобом, а копію постанови він не отримував.

Між тим, як видно зі змісту постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05.11.2024, в ній зазначено, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак до судового засідання не прибув.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що будучи обізнаним про час та місце розгляду матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 не прибув до суду та, як сам він зазначає, не цікавився результатами розгляду справи, дій щодо отримання та оскарження постанови від 05.11.2024 не вживав.

Як видно із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 у справі №192/2979/24 зареєстрована в реєстрі 06.11.2024 та загальний доступ до її тексту забезпечений 07.11.2024.

Відтак, враховуючи той факт, що позивач знав про існування відповідного провадження та розгляду його судом, мав можливість отримати та ознайомитись зі змістом постанови суду, однак через власні міркування цього не зробив, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 про необізнаність про позбавлення його права керування автомобілем, як підстава для не притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП є необґрунтованими, адже позивач мав можливість ознайомитись із рішенням суду про позбавлення його права керування автомобілем та повинен був виконувати його.

Суд зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим для виконання на всій території України.

Однак, в супереч вимог Закону, позивач не маючи права на керування транспортними засобами з 16.11.2024 (строком 1 рік), 25.07.2025 протиправно керував транспортним засобом, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Стосовно посилань позивача на те, що поліцейський не мав права на зупинку транспортного засобу, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Відповідно до пояснень відповідача, наведених у відзиві на адміністративний позов, позивач керуючи автомобілем допустив порушення вимог п. 10.1 ПДР, а саме рухаючись в правій крайній смузі почав здійснювати маневр ліворуч не переконався в безпечності маневру та створив перешкоду іншому учаснику дорожнього руху.

Саме це стало приводом для зупинки автомобіля, внаслідок якої поліцейський з`ясував, що ОСОБА_1 керує автомобілем без права керування транспортним засобом.

Та обставина, що позивача не притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. п. 10.1 ПДР, не спростовує того, що поліцейський мав підстави для зупинки автомобіля.

Стосовно посилань позивача на те, що оскільки ОСОБА_1 є мобілізованим до лав ЗСУ, а тому відповідно до вимог ст. 235-1 КУпАП саме військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України повинна була бути залучена поліцейським ОСОБА_2 для розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 15 КУпАП, при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.

У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 235-1 КУпАП, військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1 - 126, статтею 132-1 цього Кодексу.

Отже, приписи чинного КупАП визначають, військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені правопорушення військовослужбовцями - водіями саме військових транспортних засобів.

До матеріалів справи не надано жодних доказів того, що транспортний засіб Renault Scenic, т.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач 25.07.2025 при здійсненні адміністратвиного правопорушення, є військовим транспортним засобом. Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивач керуючи вказаним транспортним засобом виконував обов`язки військової служби.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для залучення до розгляду справи військову інспекцію безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не було порушено процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.10.2025 в адміністративній справі №214/7574/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко