Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №280/3053/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3053/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року (суддя Татаринов Д.В., повне судове рішення складено 28 травня 2026 року) в справі №280/3053/26 за позовом приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» до Енергетичної митниці визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Фірма «Демаркет-Б-ХХ» (далі – ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Енергетичної митниці про:

визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA903000/2026/000158/2 від 02 квітня 2026 року;

визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903050/2026/000404.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року позов задоволено.

Визнані протиправними та скасовані рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів №UA903000/2026/000158/2 від 02 квітня 2026 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903050/2026/000404.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо платіжної інструкції в іноземній валюті від 12.03.2026 № 20 звертає увагу, що надана до митного оформлення платіжна інструкція взагалі не містить підпису відповідальної особи ні власноручного, ні електронного, що є порушенням пп. 13 п. 14 розділу ІІ Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Національного банку України від 28.07.2008 № 216, тобто позивачем порушено пункт 4 частини 2 статті 53 МК України та не надано документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Зауважує, що судом першої інстанції не враховано, що до митного оформлення надано платіжну інструкцію від 12.03.2026 № 20 на суму 14 880,00 євро (в графі 70 наявне посилання на контракт від 02.03.2026 № 020326 та на проформу-інвойс від 05.03.2026 № ZK 2/MET/03/2026). Згідно з рахунком від 23.03.2026 № FS 32/MET/03/2026 вартість партії у кількості 22,7 т складає 7037 EUR, інформації щодо подальшого використання оплачених(переплачених) коштів до митниці не надано.

Щодо інвойсів з третіми особами вказує, що митним органом в повідомленні декларанту та в 33 графі оскаржуваного рішення чітко зазначено норму права, відповідно до якої витребовувались додаткові документи, зокрема і рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

В повідомленні та в 33 графі вказано, що до митного оформлення надано контракт від 02.03.2026 № 020326 та додаток від 04.03.2026 № 1, укладені між ПМПФ «Демаркет Б-ХХ» (Україна) та INPAB Terminal (Польща). При цьому, виробником товару у графі 31 МД 7109 (ел. інвойс) виробником заявлено компанію SHANDONG HUALU HENGSHENG GROUP CO., LTD, країна виробництва Китай (що також досліджено та підтверджено судом).

Митним органом вказано вимоги законодавства з питань митної справи, відповідно до яких запропоновано надати документи, при цьому, жодний нормативно-правовий акт не містить вимоги деталізувати які саме інвойси з третіми особами повинні бути надані до митного оформлення. Роблячи цей висновок, суд першої інстанції жодним чином нормативно не обґрунтував на підставі яких норм даний висновок є законним.

Щодо біржових котирувань зауважує, що в 33 графі рішення вказано на розбіжності в поданих документах, а також зазначено, про те, що у зв`язку з тим, що товар є біржовим необхідно подати відповідні документи для підтвердження об`єктивності задекларованої вартості товару. Вважає, що суд першої інстанції не застосував норму матеріального права, а саме пункт 2 частини другої статті 52 МК України.

Щодо двох ідентичних документів зазначає, що висновок першої інстанції про надання позивачем тотожних документів, які впливають на митну вартість товару, є безпідставним, адже не може існувати двох ідентичних документів з різною інформацією, це пряма ознака підробки документів.

Також зауважує, що спірне рішення містить пояснення щодо часу експорту, умов поставки, хімічного складу, кількості, а суд першої інстанції не зазначив, які інші пояснення повинні бути зазначені.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 березня 2026 року ПМПФ “ДЕМАРКЕТ Б-ХХ” (м. Запоріжжя) (Покупець) уклало з компанією Inbar Terminal (Польща) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №020326, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець (позивач) купити товари відповідно до додатків до цього контракту, які є його невід`ємною частиною.

На виконання вимог вищезазначеного Контракту №020326 від 02 березня 2026 року, з урахуванням додатку №1 від 04 березня 2026 року позивачу поставлений товар (метанол) на загальну суму 14 880 Євро.

Митна вартість зазначеного товару, підприємством заявлена відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений у статті 58 Митного кодексу України.

01 квітня 2026 року позивачем до митного оформлення митну декларацію № 26UA903050007901U3, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари:

Товар №1 “.Спирти ациклічні: METHANOL SYNTETYCZNY(CAS номер 67-56-1). Масова частка основної речовини 99,89 мас.%, у вигляді прозорої безбарвної рідини, щільність при температурі 15 град.С - 0,795 г/см3, об`єм при температурі 15град.С - 28,553 тис.л.”.

Разом із митною декларацією позивачем надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару та транспортних витрат (графа 44 МД).

01 квітня 2026 року митниця направила уповноваженій особі повідомлення з вимогою надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; -копію митної декларації країни експорту; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу позивачем 02 квітня 2026 року направлено лист № 28/26, яким митниці надано - банківський документ для підтвердження оплати за товар за інвойсом ZK 2/MET/03/2026 від 05.03.2026, платіжне доручення 20 від 12.03.2026 на суму 14880 Євро, - проформу – інвойс ZK 2/MET/03/2026 від 05.03.2026 - комерційний інвойс FS 53/MET/03/2026 від 30.03.2026року - митну декларацію країни відправлення 26PL301010000YBBB4 від 30.03.2026 - договір з перевізником №0205/19 від 02.05.2019року - рахунок №ОУ00023 від 30..03.2026року - довідку про транспортні витрати №1 від 30.03.2026року. А також надано додаткові документи: - банківський документ для підтвердження оплати за товар - платіжне доручення 20 від 12.03.2026 на суму 14880 Євро з електронним підписом - транспортна заявка №1 від 30.03.2026року з зазначенням маршруту перевезення, фрахтової суми - комерційна пропозиція від 04.03.2026 року - довідку про транспортні витрати №1 від 30.03.2026року з вказаним маршрутом та його протяжністю (км), а також інформацію щодо страхування вантажу. - рахунок №ОУ00023 від 30.03.2026року з зазначенням контракту на перевезення.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA903000/2026/000158/2 від 02 квітня 2026 року, відповідно до якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не надано документів, що підтверджують митну вартість товару, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903050/2026/000404.

З урахуванням положень пункту 2 частини 3 статті 52 МК України позивачем подано митну декларацію №26UA903050008011U6 від 02 квітня 2026 року при цьому сплачено вартість донарахованих митних платежів відповідно до спірного рішення про коригування митної вартості товарів, товар випущено у вільний обіг.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та відповідно, не спростування правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» 01 квітня 2026 року подано до Енергетичної митниці ЕМД №26UA903050007901U3 з метою здійсненні митного оформлення товару - Спирти ациклічні: METHANOL SYNTETYCZNY(CAS номер 67-56-1). Масова частка основної речовини 99,89 мас.%, у вигляді прозорої безбарвної рідини, щільність при температурі 15 град.С - 0,795 г/см3, об`єм при температурі 15град.С - 28,553 тис.л, на загальну суму 14 880 євро.

Товар отримано позивачем за контрактом №020326, укладеним 02 березня 2026 року ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» як покупцем та компанією Inbar Terminal (Польща) як продавцем, додатку № 1 від 04 березня 2026 року, відповідно до якого умови оплати - 100% передоплата; пакування: налив.

До митної декларації декларантом з метою підтвердження митної вартості додано документи, зазначені в графі 44 МД.

Митна вартість товару декларантом визначена на основним методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Митним органом надіслано позивачеві повідомлення, в якому запропоновано подати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а саме договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; -ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом листом від 02 квітня 2026 року надано митному органу банківський документ для підтвердження оплати за товар за інвойсом ZK 2/MET/03/2026 від 05.03.2026, платіжне доручення 20 від 12.03.2026 на суму 14880 Євро, проформу-інвойс ZK 2/MET/03/2026 від 05.03.2026; комерційний інвойс FS 53/MET/03/2026 від 30.03.2026 року; митну декларацію країни відправлення 26PL301010000YBBB4 від 30.03.2026; договір з перевізником №0205/19 від 02.05.2019 року; рахунок №ОУ00023 від 30..03.2026 року; довідку про транспортні витрати №1 від 30.03.2026 року; додаткові документи: банківський документ для підтвердження оплати за товар - платіжне доручення 20 від 12.03.2026 на суму 14880 євро з електронним підписом; транспортну заявка №1 від 30.03.2026 року з зазначенням маршруту перевезення, фрахтової суми; комерційну пропозицію від 04.03.2026 року; довідку про транспортні витрати №1 від 30.03.2026 року з вказаним маршрутом та його протяжністю (км); інформацію щодо страхування вантажу; рахунок №ОУ00023 від 30.03.2026 року з зазначенням контракту на перевезення.

Енергетично митницею 02 квітня 2026 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA903000/2026/000158/2, яким вартість товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості (резервним методом 2-ґ).

Крім того, митним органом видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903050/2026/000404.

Підставою для коригування митної вартості митним органом вказано те, що документи не містять всіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості, та містять розбіжності, зокрема:

1) відповідно до пункту 2 додатку від 04.03.2026 № 1 до контракту від 02.03.2026 № 020326 умовами платежу є 100% передоплата. До митного оформлення надано платіжну інструкцію від 12.03.2026 № 20 на суму 14 880,00 євро (в графі 70 наявне посилання на контракт від 02.03.2026 №020326 та на проформу - інвойс від 05.03.2026 № ZK 2/MET/03/2026).

Згідно з рахунком від 23.03.2026 № FS 32/MET/03/2026 вартість партії у кількості 22,7 т складає 7037 EUR, інформації щодо подальшого використання оплачених (переплачених) коштів до митниці не надано. Також, пп. 13 п. 14 розділу ІІ Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами), встановлено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити, зокрема підпис (и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком.

На офіційному сайті Райффайзен банк Україна (банк платника в платіжній інструкції № 20) є приклад платіжної інструкції, яка містить відповідну графу, де повинен зазначатись підпис відповідальної особи платника.

Таким чином, позивачем порушено пункт 4 частини 2 статті 53 МК України та не надано документів для підтвердження заявленої митної вартості.

2) до митного оформлення надано контракт від 02.03.2026 № 020326 та додаток від 04.03.2026 № 1, укладеного між ПМПФ «Демаркет Б-ХХ» (Україна) та INPAB Terminal (Польща). При цьому, виробником товару у графі 31 МД 7901 (ел. інвойс) виробником заявлено компанію SHANDONG HUALU HENGSHENG GROUP CO., LTD, країна виробництва Китай.

Отже, у даній зовнішньоекономічній операції вбачається наявність посередницьких договорів (договорів з третіми особами), що має вплив на числові значення складових митної вартості та ціни, яка сплачена або підлягає сплаті.

3) товар є біржовим товаром, тому відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, однак, біржові котирування до митного оформлення не надавались.

Крім того, за даними міжнародного сайту «Investing.com» біржова вартість метанолу (METHANOL T2 FOB RDAM ICIS FUTURES) станом на 30.03.2026 складає 450,0 дол.США/т.

4) для підтвердження витрат на перевезення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 30.03.2026 № 1 та рахунок-фактура від 30.03.2026 №ОУ00023. У довідці на перевезення від 30.03.2026 № 1 та рахунку-фактурі від 30.03.2026 № ОУ00023 не зазначено кілометраж при перевезенні товару з Малашевиче Дуже (Польща) – Рава-Руська (Україна), а також не зазначено контракт, згідно з яким здійснюється перевезення, що може свідчити про не надання даної (достовірної та повної) інформації для її перевірки та можливо не включення всіх витрат на перевезення.

5) країною походження товару та країною виробництва є Китай, а країною відправлення заявленої до митного оформлення партії товару є Польща. В той же час, декларантом не надано до митного оформлення, в підтвердження вартості товару, документів щодо вартості товару у виробника, вартості його транспортування до Польщі, витрати по перевалці та зберіганню на терміналі та інші витрати, які були понесені по маршруту його переміщення до митного кордону України.

6) товар поставляється на умовах поставки FCA MALASZEWICZE, що може свідчити про наявність страхування покупцем товару, оскільки товар є хімічно- активною речовиною з високим рівнем небезпеки за кордоном. Декларантом до митного оформлення не надано страхових документів чи відомостей щодо страхування покупцем товару або відсутності такого до моменту перетину товаром митного кордону України.

Спірним є питання наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за основним методом визначення митної вартості та застосування митним органом другорядного (резервного) методу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Згідно з частинами восьмою – дев`ятою цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості товару є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.

Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Виходячи з рішення про коригування митної вартості та доводів апелянта, документи, подані згідно з частиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:

1) декларантом не надано документів для підтвердження заявленої митної вартості, а надана позивачем платіжна інструкція в іноземній валюті не підтверджує заявлену митну вартість через неналежне оформлення;

2) декларантом не надано інвойсів з третіми особами з урахуванням того, що виробником товару у графі 31 МД заявлено компанію SHANDONG HUALU HENGSHENG GROUP CO., LTD, країна виробництва Китай;

3) задекларований товар є біржовим, проте декларантом не надано документів для підтвердження об`єктивності задекларованої вартості товару (біржових котирувань);

4) непідтвердження транспортної складової митної вартості;

5) поставка товару на умовах поставки FCA MALASZEWICZE може свідчити про наявність страхування покупцем товару, а декларантом не надано відповідні документи.

Стосовно питання непідтвердження заявленої митної вартості внаслідок того, що надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті не підтверджує заявлену митну вартість через неналежне оформлення, суд зазначає таке.

За позицією апелянта платіжна інструкція в іноземній валюті від 12 березня 2026 року № 20 оформлена без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою правління Національного банку України 28 липня 2008 року № 216 (далі - Положення №216), оскільки не має відповідного підпису.

Дослідивши надану до матеріалів справи платіжну інструкцію в іноземній валюті від 12 березня 2026 року № 107, судом встановлено, що ця платіжна інструкція сформована в електронному вигляді та містить інформацію про її підписання електронним підписом (зворотній бік).

Відповідно до пункту 14 розділу II Положення №216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова"); 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

Тобто платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах оформлюється ініціатором в електронній або паперовій формі та повинна містити, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

В цьому випадку проведення операції на підставі платіжної інструкції в іноземній валюті від 12 березня 2026 року № 20 засвідчено підписом уповноваженої особи АТ «Райффайзен Банк» та штампом банку від 12 березня 2026 року.

Отже, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що декларантом підтверджено належним чином оформленим платіжним документом оплату вартості імпортованого товару.

Доводи апелянта щодо відсутності у поданій платіжній інструкції підпису відповідальної особи ні власноручного, ні електронного є безпідставними та спростовані власне змістом платіжної інструкції.

Суд зауважує, що в поданому позивачем митному органу платіжному документів містяться реквізити, які належать постачальнику, на користь якого сплачено відповідні суми, міститься посилання на зовнішньоекономічний контракт та додатки до контракту, на підставі яких поставлялась партія товару, тобто платіжні доручення можливо ідентифікувати з конкретною партією товару, адже зазначені в платіжних дорученнях формулювання призначення платежу, розмір перерахованої суми дозволяли відповідачу ідентифікувати, за який саме ввезений товар сплачено кошти.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.

Наступним зауваженнями митниці є те, що декларантом не надано інвойсів з третіми особами з урахуванням того, що виробником товару у графі 31 МД заявлено компанію SHANDONG HUALU HENGSHENG GROUP CO., LTD, країна виробництва Китай.

За обставинами цієї справи постачання товару здійснювалося на підставі контракту №020326, укладеного 02 березня 2026 року з компанією Inbar Terminal (Польща), додатку № 1 від 04 березня 2026 року, виробником товару є компанія SHANDONG HUALU HENGSHENG GROUP CO., LTD, країна виробництва Китай.

З цього питання суд зауважує, що придбання позивачем товару у компанії, яка не є виробником такого товару жодним чином не свідчить про те, позивач мав господарські відносини з виробником товару компанією SHANDONG HUALU HENGSHENG GROUP CO., LTD (Китай), а відповідачем не доведено протилежного.

З аналогічних підстав суд відхиляє доводи митного органу про не надання до митного оформлення вартості товару у виробника, вартості його транспортування до Польщі, витрати по перевалці та зберіганню на терміналі та інші витрати, які були понесені по маршруту його переміщення до митного кордону України.

Стосовно зауваження митного органу, що задекларований товар є біржовим, проте декларантом не надано документів для підтвердження об`єктивності задекларованої вартості товару (біржових котирувань), суд зазначає таке.

За приписами пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У спірному випадку позивачем придбано товар за прямим контрактом з фіксованою ціною, яка в жодному разі не залежить від біржових цін та котирувань на такий товар.

Судом першої інстанції правильно зауважено, що позивачем не придбавався товар на біржі, при визначенні вартості товару не застосовувалась формульна ціна як метод визначення вартості товару на основі фіксованої в договорі математичної формули, яка прив`язує кінцеву вартість до об`єктивних ринкових індексів, біржових котирувань або валютних курсів.

Більш того, позивачем вартість товару, вказана у інвойсі, оплачена повністю, на підтвердження чого митному органу надано відповідні платіжні документи.

Також є цілком доречним зауваження суду першої інстанції, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідність надання біржових котирувань.

Щодо підтвердження транспортної складової митної вартості слід зазначити наступне.

Під час митного оформлення митному органу декларантом надано документи на підтвердження транспортної складової митної вартості, а саме договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 02 травня 2019 року №0205/19, транспортна заявка від 30 березня 2026 року № 1, рахунок від 30 березня 2026 року?№ОУ00023, довідка про транспортні витрати від 30 березня 2026 року №1, які містять відомості щодо маршруту перевезення, його протяжності та вартості перевезення.

За позицією апелянта у довідці на перевезення від 30 березня 2026 року № 1 та рахунку-фактурі від 30 березня 2026 року №ОУ00023 не зазначено кілометраж при перевезенні товару з Малашевиче Дуже (Польща) – Рава-Руська (Україна), а також не зазначено контракт, згідно з яким здійснюється перевезення, що може свідчити про не надання даної (достовірної та повної) інформації для її перевірки та можливо не включення всіх витрат на перевезення.

Пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 МК України установлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судом встановлено, що до митної (інвойсної) вартості товару позивачем додано вартість транспортно-експедиційних послуг транспортування товару.

При цьому зазначення кілометражу при перевезенні товару не впливає на числові значення транспортної складової митної вартості.

При цьому суд зауважує, що декларантом додатково надана митному органу довідка про транспортні витрати №1 від 30 березня 2026 року, в якій зазначено кілометраж маршруту до та після кордону України.

Зауваження митниці про надання різних документів з однаковими номерами жодним чином не впливає на факт доведення декларантом належними документами числових значень транспортної складової митної вартості.

Відтак, декларантом належними доказами підтверджений розмір транспортних витрат за межами України, а доводи відповідача про наявність підстав для сумніву у правильності визначення декларантом розміру транспортної складової митної вартості є безпідставними.

Стосовно доводів щодо не включення до митної вартості витрат на страхування суд зазначає таке.

Частиною десятою статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на страхування цих товарів (пункт 7).

Пунктом 8 частини другої статті 53 МК України установлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що постачання товару здійснювалось на умовах FСА згідно з Інкотермс 2010.

За умовами поставки FCA (Free Carrier) або Франко-перевізник згідно з Інкотермс продавець зобов`язаний доставити товар до місця приймання його перевізником відповідно до умов договору (оплата експортних мит - обов`язок постачальника).

Тобто відповідно до цих умов поставки (FCA) продавець зобов`язується доставити другій стороні вантаж, який вже пройшов митне очищення, доставивши його в зазначений ним місце. Від обраного місця залежить і розподіл між сторонами ризиків і витрат, оскільки саме в цей момент вони переходять від продавця до покупця; продавець несе відповідальність за товар, поки товар не буде доставлений, в також зобов`язаний оплатити всі витрати до поставки, в тому числі і експортні. Усі документи, маркування та упаковка товару покладається на продавця.

При цьому за умовами поставки FCA продавець має доставити товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Суд зауважує, що умови поставки FCA лише можуть свідчити про наявність страхування покупцем вантажу за кордоном, але страхування вантажу не є обов`язковою умовою.

Отже, зауваження митного органу про можливе страхування є тільки припущенням, наявність страхування не підтверджені жодними доказами.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.

Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 року в справі № 1140/3242/18 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Враховуючи приведені обставини, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Також апелянтом зазначається про не надання декларантом додатково витребуваних документів.

Суд з цього приводу також погоджується із висновком суду першої інстанції, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до статті 53 МК України обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, тобто митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В цьому випадку декларантом надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, тому є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сам факт не подання декларантом додаткових документів не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару, з урахуванням того, що митним органом не обґрунтовано, яким чином додатково витребувані документи могли б вплинути на митну вартість товару.

Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11 вересня 2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31 березня 2015 року в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості (за резервним методом).

Статтею 57 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини першої якої визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частинами третьою - п`ятою цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За приписами статті 64 МК України, яка регулює питання застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Оцінюючи правомірність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервного методу, метод 2-ґ), суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за другорядним методом 2-ґ за митною декларацією, зазначеною у рішенні про коригування митної вартості, є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеною митною декларацією та митною декларацією, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорюване рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 МК України, ґрунтується на митній вартості іншого митного оформлення.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який має однакові характеристики, умови поставки є схожими, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірних товарів та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваних товарів.

На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає частині другій статті 53 МК України, з урахуванням умов поставки товару, відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 МК України.

Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року в справі № 280/3053/26 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року в справі № 280/3053/26 за позовом приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» до Енергетичної митниці визнання протиправними та скасування рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 серпня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов