Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №340/3851/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3851/25

головуючий суддя І інстанції – Сагун А.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 в адміністративній справі №340/3851/25 за позовом ОСОБА_1 до Новомиргородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Фермерське господарство «ДОВІРА» про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Новомиргородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Фермерське господарство «ДОВІРА», в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення сорок дев`ятої сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 09 травня 2025 року за №1350 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та відмові в передачі земельних ділянок у власність» громадянину ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Новомиргородську міську раду Кіровоградської області на черговій сесії ради повторно розглянути заяву члена ФГ «ДОВІРА» ОСОБА_1 від 01.04.2025 року та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 3,900 га, в тому числі 3,900 га - рілля, кадастровий номер 3523885200:02:000:3331, що перебуває у користуванні ФГ «ДОВІРА» та розташована на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що земельна ділянка, за рахунок якої позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо передачі йому у власність шляхом приватизації земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 3,900 га, не знаходиться ані в комунальній, ані в державній власності, а фактично знаходиться у постійному користуванні ФГ «ДОВІРА» його голови та членів даного господарства, зокрема, і у користуванні позивача. Відтак, звернення позивача було обумовлено не метою отримання земельної ділянки із фонду державної або комунальної власності, а здійснено з метою реєстрації та оформлення земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні голови та членів селянського фермерського господарства, що свідчить про протиправність оспорюваного рішення щодо відмови позивачеві у затвердженні технічної документації із землеустрою з посиланням на п.п.5 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, 7 травня 2008 року ФГ «ДОВІРА» та Новомиргородська РДА уклали договір оренди землі, у відповідності до якого фермерське господарство отримало в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, площею 15,6 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району. Строк дії договору 10 років. Даний договір було зареєстровано у Новомиргородському відділі Кіровоградської регіональної філії «Центру державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 29.07.2008 року за №04.08.377.00305.

06 вересня 2018 року між ФГ «ДОВІРА» та Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору оренди землі, у відповідності до якої строк дії договору поновлено терміном на 7 років. Дана угода зареєстрована в Держреєстрі речових прав на нерухоме майно 19.09.2018 року, номер запису про інше речове право 27992949.

19 жовтня 2018 року ОСОБА_2 , як єдиний засновник ФГ «ДОВІРА» (кінцевий бенефіціарний власник), прийняв рішення про проведення розпаювання зазначеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 15,6001 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:9016, що розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району, яка знаходиться в користуванні фермерського господарства на підставі договору оренди землі від 07.05.2008 року, між членами фермерського господарства:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, село Оситняжка;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, село Оситняжка;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадасту у Кіровоградській області від 12.02.2019 за №11-389/14-19-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у користуванні ФГ «ДОВІРА», розташованої на території Кіровоградської області Новомиргородського району Оситнязької сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 4,68 га, в тому числі: 4,68 га - рілля, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

В подальшому позивачем було замовлено у ФОП ОСОБА_6 відповідний проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) сільськогосподарського призначення державної власності, згідно до якого йому передається у власність земельна ділянка площею 3,900 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:3331, що перебуває у користуванні ФГ «ДОВІРА» та розташована на території Кіровоградської області Новомиргородського району Оситнязької сільської ради.

01.04.2025 року позивач звернувся до Новомиргородської міської ради (далі - Відповідач) щодо затвердження зазначеного проекту землеустрою.

Рішенням сорок дев`ятої сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 09 травня 2025 року за №1350 йому було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки згідно до п.5 ч.27 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що отриманий позивачем дозвіл на розробку проекту землеустрою сам по собі не породжує права власності на земельну ділянку і не може бути використаний як підстава для передачі земельної ділянки у приватну власність з урахуванням положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Зі змісту зазначених правових приписів видно, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як видно з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою було посилання відповідача на приписи п.п. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, про заборону на період дії воєнного стану безоплатної заборони передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року №2145-IX (далі - Закон №2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.

Так, Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вказані зміни до Земельного кодексу України набрали чинності 7 квітня 2022 року.

Законом України від 19.10.2022 № 2698-ІХ, що набрав чинності 19.11.2022, пункт 27 Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено другим реченням такого змісту: «Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».

Таким чином, на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення забороняється органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. Така заборона не поширюється на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Як видно з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 3523885200:02:000:3331 площею 3,900 га рілля, сформована внаслідок поділу земельної ділянки загальною площею 15,6001 га з кадастровим номером 3523885200:02:000:9016, яка перебувала в оренді ФГ «Довіра» на підставі договору оренди від 07.05.2008 року, укладеного із Новомиргородською районною державною адміністрацією та зареєстровано Новомиргородським відділом Кіровоградської регіональної філії «Центру державного земельного кадастру» 29.07.2008 за №04.08.377.00305), який в подальшому було поновлено терміном на 7 років відповідно до Додаткової угоди із Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06.09.2018 (номер запису про інше речове право: 27992949 дата державної реєстрації 19.09.2018) та на момент формування земельна ділянка перебувала у державній власності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в результаті введення в дію пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України ( Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ), земельна ділянка з кадастровим номером 3523885200:02:000:3331 площею 3,900 набула статусу земель комунальної власності, та на даний час підпадає під заборону встановлену підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Що стосується посилань позивач на те, що вищенаведена земельна ділянки не знаходиться ані в комунальній, ані у державній власності, а фактично знаходиться у постійному користуванні ФГ «Довіра», то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки як видно з матеріалів справи, вказана земельна ділянка перебуває саме в користуванні ФГ «Довіра» на підставі договору оренди землі від 07.05.2008, укладеного з Новомиргородською райнною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області, з урахуванням додаткової угоди від 06.09.2018.

Станом на час подання заяви про затвердження проекту землеустрою, вказана земельна ділянка перебувала саме у комунальній власності.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Тобто, навіть за умови наявності у особи статусу постійного користувача земельної ділянки, остання перебуває у державній або комунальній власності.

Що стосується посилань позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13.05.2025 по справі № 560/17526/23, то колегія суддів апеляційного суду вважає її не релевантною до спірних правовідносин, оскільки в наведеній судовій справі суд касаційної інстанції зазначив про відсутність правових підстав для формування правового висновку щодо застосування статей 32, 121, підпункту 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, а саме в частині можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у період дії воєнного стану, оскільки відповідач не керувався цією нормою та не покладав її в основу для обґрунтування відмови.

Що стосується посилань позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", то колегія суддів відхиляє останні, оскільки позивачем до матеріалів справи не надано відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай). Так, затвердження проекту землеустрою органом місцевого самоврядування позивач помилково ототожнює із процедурою виділення земельної ділянки на місцевості власнику частки (паю).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмова у затвердженні проекту землеустрою на підставі підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України є обґрунтованою та такою, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 в адміністративній справі №340/3851/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва