Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №280/5586/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5586/25

Головуючий суддя І інстанції – Конишева О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 в адміністративній справі №280/5586/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року раніше призначеної пенсії по інвалідності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії по інвалідності, починаючи з 01 січня 2025 року з виплатою заборгованості, що утворилася.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправним та скасоватно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.03.2025 № 923060822632.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.01.2025 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що стосовно ОСОБА_1 відсутня інформація про неодержання нею пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.01.2025, оскільки з дня проведення попередньої ідентифікації (11.06.2024) минуло 6 місяців, фізичну ідентифікацію не пройдено.

11.03.2025 року позивач звернулася через ВЕБ – портал Пенсійного фонду України із заявою № 2977 щодо поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 17.03.2025 про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації відсутня.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення здійснення пенсійних виплат звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділена правом на відновлення нарахування та виплати пенсії починаючи з 01.01.2025 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-VI).

Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування.

Відповідно до статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

За приписами статті 47 Закону №1058-VI, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час.

Так, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст.49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.

При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 вказаного Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Як видно з матеріалів справи, виплата пенсії позивачу було припинено 01.01.2025.

Між тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу з підстав передбачених Законом № 1058-VI.

Згідно апеляційної скарги Головного управління ПФУ в Запорізькій області, в останній також відсутнє посилання на прийняття рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Отже, з огляду на відсутність факту прийняття відповідного рішення, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного припинення виплати пенсії позивачу.

Крім того, на момент припинення виплати пенсії позивачу була відсутня така підстава як не проходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством.

Також, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними посилання відповідача на приписи п. 14-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, оскільки рішення про припинення виплати пенсії позивачу пенсійним органом не приймалось.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 в адміністративній справі №280/5586/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко