Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №340/6457/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6457/25

Головуючий суддя І інстанції – Кравчук О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 в адміністративній справі №340/6457/25 за позовом ОСОБА_1 до Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призву на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призву на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним ухвалене рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині по розгляду заяви позивача від 04.08.2025 року поданої особисто засобами поштового зв`язку, яка отримана першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 12.08.2025 року про відмову у наданні йому відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період, викладене в протоколі комісії щодо розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.08.2025 року №62 в частині відмови у наданні відстрочки позивачу, згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.08.2025 року №820 (Додаток 7); скасувати протокол комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.08.2025 року №62 в частині ухвалення рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, як незаконний;

- зобов`язати: комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву позивача від 04.08.2025 подану особисто засобами поштового зв`язку, яка отримана ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 12.08.2025 року та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку, за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що факт здійснення ОСОБА_1 догляду за ОСОБА_2 (матір`ю дружини) підтверджується Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за відсутності інших осіб, складеного комісією виконавчого комітету Знам`янської міської ради від 12 березня 2025 року. Вказано, що позивачем документально підтверджено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто за сімейними обставинами, проте відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки від призову за мобілізацією.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, 04.08.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 була подана заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а саме у зв`язку з наявністю одного з батьків дружини з числа осіб з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

До заяви були додані, зокрема:

- документи матері дружини позивача ОСОБА_2 , зокрема, медичні документи, що підтверджують наявність ІІ групи інвалідності та потребу в постійному догляді;

- документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини та свідоцтво про шлюб).

Окрім того, додатково було надано акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за формою згідно додатку 8 Порядку від 12.03.2025 та звернення-пояснення ОСОБА_3 .

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 була надана відповідь про відмову у наданні відстрочки (повідомлення від 28.08.2025 №820).

За змістом вказаного повідомлення Комісія для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила протокольне рішення від 28 серпня 2025р. №62, яким позивачеві відмовлено у наданні відстрочки на військову службу під час мобілізації, оскільки в особи, яка потребує догляду, наявна повнолітня донька.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для надання позивачу відстрочки на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в межах даної справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, .

За приписами ст.1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 цього Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

У статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наведені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та передбачені категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач, який є військовозобов`язаним, звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такому, що зайнятий постійним доглядом за тещею – ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю другої групи та потребує постійного стороннього догляду.

На підтвердження наведених обставин позивачем був наданий акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за відсутності інших осіб, що складений комісією виконавчого комітету Знам?янської міської ради від 12 березня 2025р., та яким підтверджений факт здійснення позивачем догляду за ОСОБА_2 .

З матеріалів справи видно, що підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про надання відстрочки були висновки відповідача про те, що до заяви від 04.08.2025 року позивач не надав жодних документів, які підтверджують, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю або потребує постійного догляду, або перебуває під арештом (крім домашнього арешту), або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, а відтак – не може утримувати матір, ОСОБА_2 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є чоловіком ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи.

В свою чергу, ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 , яка в свою чергу є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією.

Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають за однією адресою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.09.2025 №3528-7001541500 та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.09.2025 №3528-7001541942.

Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в силу п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка може бути надана особі, яка зокрема має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Статтею 51 Конституції України передбачено, зокрема, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Згідно зі ст. 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Відтак, у дружини позивача є обов`язок утримувати свою матір, яка має інвалідність.

В свою чергу, доказів неможливості ОСОБА_4 здійснювати догляд за своєю матір`ю позивачем надано не було.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

При цьому, з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення видно, що суд першої інстанції при вирішенні спору помилково застосував до спірних правовідносин приписи п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» замість належних п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 в адміністративній справі №340/6457/25 – змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 в адміністративній справі №340/6457/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко