Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №522/23467/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/4620/26

Справа № 522/23467/25-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Костинюк В.В.

розглянувши у судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.10.2025 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач припинив надавати кошти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , тому виникла необхідність у звернення до суду з цим позовом.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла у провадження судді Донцова Д.Ю.

Ухвалою від 27.10.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою від 04.11.2025 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання.

До суду 26.11.2025 надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_5 , якими просить стягнути аліменти у розмірі частини доходу, адже це базовий розмір аліментів на одну дитину. Позивач не наводить жодних обставин для стягнення аліментів у більшому розмірі. Вказує, що у позивача після розірвання шлюбу у власності залишилися два квартири в Аркадії, кошти від оренду яких мали йти на утримання доньок, за усною домовленістю сторін.

10.06.2026 представник відповідача ОСОБА_5 подала до суду заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

На підставі розпорядження Приморського районного суду м. Одеси №1637/26 від 21.07.2026 на виконання рішення зборів суддів Приморського районного суду м.Одеси від 04.06.2026 та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, по справі було проведено 21.07.2026 повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями в результаті якого справа 22.07.2026 передана судді Бондарю В.Я.

Ухвалою від 22.07.2026 справу прийнято до провадження судді Бондаря В.Я. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 11.08.2026. Задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засідання в режимі відеоконференція.

До суду 10.08.2026 надійшов відзив представника відповідача, який за змістом тотожний запереченням, поданим раніше.

У судовому засіданні 11.08.2026 прийнято до провадження відзив. Представник відповідача ОСОБА_5 , яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вказала, що клієнт не проти платити аліменти у розмірі частки доходу.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлена належним чином. Представник позивача ОСОБА_6 23.04.2026 звертався до суду з заявою про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Суд у судовому засіданні 11.08.2026 оголосив про перехід до стадії проголошення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 17.08.2026 об 11:20 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що у період з 28 жовтня 2006 року по 18 червня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, про що свідчить заочне рішення від 16 травня 2024 року у справі №522/4550/24-Е, яким шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало законної сили 18 червня 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_3 , що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх донька ОСОБА_3 як внутрішньо переміщені особи взяті на облік за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідач не заперечує, що донька проживає з позивачкою.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу батьків або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 182 СК України закріплено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а ч.2 ст.182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Тож, ОСОБА_2 як батько ОСОБА_3 зобов`язаний брати участь в її вихованні та утриманні до досягнення донькою повноліття.

У відповідності до вимог ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідач є працездатною особою та може утримувати свою доньку.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У справі ЄСПЛ «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

На думку суду, при вирішенні спорів, що стосуються дітей (в тому числі справи щодо стягнення аліментів) суд зобов`язаний керуватися найкращими інтересами дитини, оскільки, така категорія спорів є особливою через те, що дитина це не завжди захищений учасник суспільних відносин, а тому, визначаючи розмір аліментів, суд повинен брати до уваги найкращі інтереси дитини.

Як правильно вказує представник відповідача, за загальним правилом аліменти на утримання однієї дитини становлять розміру доходу платника аліментів. Позивачка заявляючи вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/3 розміру доходу платника аліментів не надала жодних доказів фактичних витрат на утримання дитини, не вказала на необхідність сплати коштів у більшому розмірі, також не представила інформацію про доходи відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, суд дійшов висновку про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки доходу відповідача.

Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки, позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, покласти на відповідача оплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн (за ставками 2025 року, у зв`язку з поданням позову 22.10.2025).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 182, 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 22 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 17 серпня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар