Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №521/11291/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/11291/25

Пр-ня по справі № 1кп/521/1054/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ВСТУПНА ЧАСТИНА

м. Одеса, Україна

17 серпня 2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси засідаючи у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1

із секретарем судового засідання – ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 12025162470000738 від 11.05.2025 року, у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одесі, громадянин України, має середню – спеціальну освіту, неофіційно працює вантажником на складі, неодружений, який проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.

Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4

з боку захисту: обвинувачена ОСОБА_3 , захисник – адвокат ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1.Водій ОСОБА_3 10 травня 2025 року приблизно о 23 годині 45 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Nissan Sylphy» д.н. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Одесі по асфальтобетонному, сухому покриттю проїжджої частини вул. Івана та Юрія Лип з боку вул. Героїв Крут, в напрямку вул. Олексія Вадатурського, в порушення п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 16.16 ч. 1 «Правил дорожнього руху» затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, за кермом транспортного засобу уважним не був, на регульованому перехресті вул. Івана та Юрія Лип – Ак. Філатова, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при здійсненні лівого повороту на вказаному перехресті при зеленому сигналі основного світлофору, не надав дорогу автомобілю «ВАЗ-2101», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався по вул. Івана та Юрія Лип, в прямому зустрічному напрямку, внаслідок чого, передньою правою частиною автомобіля «Nissan Sylphy» р.н. НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ-2101», р.н. НОМЕР_2 .

1.2.Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 2101» р.н. НОМЕР_2 – ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому внутрішньої кісточки лівої великогомілкової кістки без зміщення уламків, яке за критерієм тривалого розладу здоров`я, строком понад 21 день, згідно п.п. 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

1.3.Вказаними діями ОСОБА_3 порушив п. п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 16.16 ч. 1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, якими встановлено:

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

п. 2.3 «б» «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

п. 16.16 ч. 1 «Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч».

1.4.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, позиції учасників судового провадження.

2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю і суду показав, що 10 травня 2025 року у нічний час, він повертався додому на автомобілі «Nissan Sylphy». Рухався він по вул. Гайдара (Івана та Юрія Лип). На перехресті з вул. Ак. Філатова, він зупинився, коли йому увімкнувся зелений сигнал світлофору, він вирішив рухатись на перехресті, наліво на вул. Ак. Філатова. Попереду себе він не побачив зустрічний транспортний засіб «ВАЗ-2101». Майже одразу відбулось зіткнення. ОСОБА_3 розумно не може пояснити, чому він не побачив зустрічний транспортний засіб. Свою вину визнає.

2.2.За згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 правопорушення, яке ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку він буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

2.3.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

3.1.Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

3.2.Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом також не встановлено.

4.Мотиви призначення покарання.

4.1.Обговорюючи питання виду та строку покарання, судом встановлені наступні обставини.

4.2.Судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 38 років. Народився і виріс в м. Одесі. Батько помер. Мати проживає окремо і є інвалідом ІІ – групи. Має середню – спеціальну освіту. Водійське посвідчення отримав 7 років тому, тобто у 31 рік. В теперішній час працює вантажником на приватному складі. На момент події працював водієм таксі. Автомобіль «Nissan Sylphy» р.н. НОМЕР_1 – був в нього в оренді. Проживає сам. Своєї сім`ї не створив.

4.3.За обставинами провадження судом з`ясовано, що ОСОБА_3 досить халатно відноситься до виконання своїх обов`язків, як водія. Покази надавав не вимушено, разом з тим, висловлювався дуже обмежено з вузькоглядними поясненнями. Його розповідь про обставини ДТП дуже вузька за змістом слів і лімітована за кількістю емоційної передачі обставин.

4.4.Така рестрикція досить сильно вплинула на сприйняття судом ОСОБА_3 як людини, яка бажає бути щирою, відкритою до критики та прямодушної за змістом розповіді. По-перше склалося враження, що для останнього ДТП не є непересічною (виключною) подією, яка досить сильно вплинула на зміст всього подальшого його життя. По-друге, сам зміст інформації, що надана обвинуваченим більше нагадує опосередковану розповідь, пересічних подій, що стосувались третьої особи, але аж ніяк самого обвинуваченого.

4.5.Жодного каяття судом зі слів обвинуваченого не встановлено. В тому числі про такий висновок суду свідчить той факт, що обвинувачений не відшкодував жодної матеріальної або моральної шкоди потерпілому. Зв`язок з потерпілим не підтримував. Бодай звичайного людського спілкування не дотримувався з потерпілою стороною. Навіть якщо припустити, що потерпілий не мав претензій до обвинуваченого, останній повинен був потурбуватись як почувається потерпілий і прийняти заходи (навіть без згоди) на збереження людських стосунків з потерпілим. У даному випадку склалась ситуація, при якій ОСОБА_3 не тільки не зробив кроки на зустріч потерпілому, але й зовсім не цікавився долею потерпілого після ДТП, про що свідчить відсутність у обвинуваченого будь-якої інформації про життя потерпілого, його місце знаходження та стан здоров`я.

4.6.Суд враховує, що вказане правопорушення є злочином з необережною формою вини. Очевидно, що ОСОБА_3 не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити.

4.7.«Ні від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався і її виправляв ...»1.

4.8.Дійсно, в житті кожного бувають помилки. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Іноді помилки можуть призводити в тому числі до суспільно небезпечних наслідків. Разом з тим, поведінка ОСОБА_3 свідчить що він досить зневажливо ставиться до Правил дорожнього руху та власних дій на дорозі, коли закон вимагає максимальної зосередженості, уваги та концентрації. Така недбалість дає зрозуміти не тільки сам зміст правопорушення але й оцінити сутність самого ОСОБА_3 .

4.9.Відповідно саме таке ставлення і поведінка обвинуваченого приводить до думки про необхідність застосування покарання, яке досить сильно вплине на його особистість і стане достатньо тривалим нагадуванням від держави, що порушувати Правила дорожнього руху не тільки небезпечно, але й не вигідно.

4.10.Суд погоджується з прокурором щодо виду покарання і вважає, що до обвинуваченого можливо призначити покарання у вигляді штрафу. Разом з тим, суд вважає, що сума штрафу повинна бути не мінімальна. У даному випадку можливо застосувати штраф у середньому розмірі, для того, щоб обвинувачений зосередився на його сплаті.

4.11.Щодо додаткового покарання, суд вважає, що воно підлягає безумовному застосуванню до обвинуваченого на максимальний строк, оскільки останній не урозумів всіх небезпечних наслідків від своєї незаконної поведінки на дорозі.

4.12.Суд вважає, що саме таке покарання перетворившись у пам`яті, стане живим спогадом відплати за погане діяння, та зможе реалізувати всі можливі заходи державної політики у сфері перевиховання особи, що порушила вимоги закону.

5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

5.1.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

5.2.Речовий доказ: 1) транспортний засіб «Nissan Sylphy», д.н. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК, залишити у володінні ТОВ «Грін Авто Імпорт», оскільки він був повернутий їм за ухвалою суду від 24.09.2025 року;2) транспортний засіб «ВАЗ-2101», д.н. НОМЕР_2 , відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК, повернути власнику ОСОБА_7 /або його представнику; 3) відеозапис на лазерному диску з обставинами скоєння дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 100 КПК, залишити в матеріалах кримінального провадження.

5.3.Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які пов`язанні з залученням експертів, відповідно до ст. ст. 118, 122, 126 КПК, належить покласти на обвинуваченого.

5.4.Враховуючи вид покарання, суд вважає, що підстав для застосування будь якого запобіжного заходу немає.

5.5.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.1.Визнати ОСОБА_3 , винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК та призначити йому покарання, у вигляді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 68 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

1.2.Враховуючи вид покарання, будь-який запобіжний захід до обвинуваченого не застосувати.

1.3.Арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси 14.05.2025 року, а саме з: 1) Транспортного засобу «Nissan Sylphy», д.н. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 ; 2) Транспортного засобу «ВАЗ-2101», д.н. НОМЕР_2 – скасувати.

1.4.Речові докази у кримінальному провадженні: 1) транспортний засіб «Nissan Sylphy», д.н. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 – залишити у володінні ТОВ «Грін Авто Імпорт», оскільки він був повернутий їм за ухвалою суду від 24.09.2025 року. Скасувати заборони у вигляді обмеження прававідчужувати (продавати, дарувати, передавати у користування та інш.) вказане майно (транспортний засіб); 2)транспортний засіб «ВАЗ-2101», д.н. НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_7 /або його представнику; 3) відеозапис на лазерному диску з обставинами скоєння дорожньо-транспортної пригоди – залишити в матеріалах кримінального провадження.

1.5.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 30 533 (тридцять тисяч п`ятсот тридцять три) гривні 76 копійок.

1.6.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

1.7.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

1.8.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

1.9.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С У Д Д Я:

ОСОБА_8 (австрійський юрист, основоположник криміналістики), «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики» 1908 р. Ч. 1 на 487 стр., Нове видавництво М. 2002 р., С. 24.

1 Ганс Гросс (австрійський юрист, основоположник криміналістики), «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики» 1908 р. Ч. 1 на 487 стр., Нове видавництво М. 2002 р., С. 24.