Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №521/8958/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/8958/26

1-кп/521/1690/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162470000672 від 20.05.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, з повною середньотехнічною освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час відбуваючого покарання в ДУ «Кропивницька виправна колонія», раніше неодноразово судимого, остання судимість:

- за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 15.04.2026 року за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.393 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 12.11.2025 року в рамках кримінального провадження №12025162510001401 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, Приморський районним судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» (далі ДУ «ОСІ») за адресою: м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога, буд.11. По прибуттю в ДУ «ОСІ», ОСОБА_4 був ознайомлений з кордонами держаної установи, порядком та умовами попереднього ув`язнення та в подальшому відбування покарання, попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 391-393 КК України.

В подальшому 15.04.2026 року Приморським районним судом м.Одеси ОСОБА_4 оголошено у встановленому законом порядку вирок суду, за яким останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Після чого засудженого ОСОБА_4 для подальшого відбування покарання тимчасово було залишено в ДУ «ОСІ», розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога, буд.11, де засуджений чекав на подальше етапування до виправної колонії.

Так, 20.05.2026 року приблизно в 08:30 годин ОСОБА_4 , перебиваючи на першому корпусному відділені ДУ «ОСІ», розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога, буд.11, на підставі письмового рапорту старшого інспектора відділу режиму і охорони ДУ «ОСІ» ОСОБА_5 , згідно положень ст.16 Закону України «Про попереднє ув`язнення», був залучений до проведення робіт по благоустрою установи за межами та в межах першого корпусного відділення разом з іншими в`язнями. Виконуючи розпорядження працівників ДУ «ОСІ», засуджений ОСОБА_4 вийшов з камерного приміщення та направився до внутрішнього подвір`я державної установи, не маючи при цьому внутрішнього переконання та бажання бути залученим до робіт по благоустрою установи. Крім того, в цей час приблизно в 08:45 годин засуджений ОСОБА_4 вступив в словесний конфлікт з невстановленою в ході судового розгляду особою з числа в`язнів, що стало причиною виникнення злочинного умислу на втечу з місць позбавлення волі.

Надалі, приблизно в 08:55 годин, ОСОБА_4 перебуваючи на подвір`ї ДУ «ОСІ», реалізуючи раптово виниклий умисел на втечу з місць позбавлення волі, умисно та розуміючи те, що він є засудженим, який відбуває покарання та не має будь-яких законних підстав для залишення місця позбавлення волі без відповідного дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, направлений на перешкоджання інтересам правосуддя в частині забезпечення виконання обвинувального вироку стосовно нього, з мотивом і метою ухилитися від подальшого відбування покарання, діючи таємно, скориставшись дозволом на проведення робіт по благоустрою установи за межами та в межах першого корпусного відділення, під приводом викидання мусору підійшов до смітника, де заліз до одного з сміттєвих баків, сховавшись за сміттям, що перебувало в той час в ньому, з метою переховування від органів держаної влади та подальшої таємної втечі з місць позбавлення волі, тим самим виконавши всі дії які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак, з причин, які не залежали від його волі, був викритий через деякий час працівниками ДУ «ОСІ».

Кримінальна відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення передбачена ч.2 ст.5 ч.1 ст.393 КК України, а саме за замах на втечу з місця позбавлення волі, вчинений особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, що виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, обставини, викладені в обвинувальному акті підтвердив та пояснив, що він дійсно за вказаних обставин та у зазначений час, відбуваючи покарання у ДУ «ОСІ» за вироком Приморського раонного суду м.Одеси був залучений до роботи та перебуваючи за межами слідчого ізолятора під час прибирання вирішив залізти у сміттєвий бак, де його через хвилин десять знайшли працівники медичної частини. Точної дати та часу вже на пам`ятатє, під час слідства все було вірно встановлено, тому дату та час у висунутиому обвинуваченні не оспорює. Також вже точно не пам`ятає, але не оспорює ту обставину, що у нього виник конфлікт з іншим засудженим, після чого він вирішив втекти. У вчиненому щиро кається, зробив для себе відповідні висновки.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинуваченого щодо вчиненого злочину, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними. Тому суд, за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу та обставин, що мають значення для визначення міри покарання та стосовно речових доказів.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15 ч.1 ст.393 КК України, а саме як замах на втечу з місця позбавлення волі, вчинений особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, що виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, свою вину визнав.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є його щире каяття під час судового розгляду.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є рецидив злочинів.

Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч.1 ст.393 КК України, є нетяжким злочином.

При призначенні покарання суд враховує вимоги ч.3 ст.68 КК України, відповідно до яких за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно п.1 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Таким чином, враховуючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, позиції сторони обвинувачення, захисту, потерпілих суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі у межах санкції ч.1 ст.393 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 був засуджений вироком Приморського районного суду міста Одеси від 15.04.2026 року за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 визначено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили. На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України, зараховано ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період часу з 12.11.2025 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Станом на 17.08.2026 року невідбута частина покарання за заначеним вироком суду становить понад 4 роки.

Враховуючи наведене, ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання за сукупністю вироків відповідно до ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком, а саме до призначеного за цим вироком покарання слід частково приєднати невідбуту частину остаточного покарання, визначеного вироком Приморського районного суду міста Одеси від 15.04.2026 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Під час досудового розслідування будь-який запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов не заявлено. Витрати на залучення експерта відсутні.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 100, 373,374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.393 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі вимог ч.1 ст.71 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання, призначеного вироком Приморського районного суду міста Одеси від 15.04.2026 року, до покарання за цим вироком, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

-носій інформації «MY MEDIA» моделі DVD-R - залишити зберігатися у матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м.Одеси протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1