Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №280/732/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/732/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2026 в адміністративній справі №280/732/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД"

до Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 09.01.2026 №0000120401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки від 09.12.2025 №952/32-00-04-04-01-06-24316073 щодо порушення позивачем п. 137.12 ст. 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та заниження авансових внесків з місць роздрібної торгівлі пальним на загальну суму 180 000,00 грн (за січень-березень 2025 року), є безпідставними та необґрунтованими. Позивачем наголошено, що відповідачем не доведено факт здійснення ним діяльності з роздрібної торгівлі пальним у спірний період за відповідною адресою, що є обов`язковою умовою для виникнення обов`язку зі сплати авансового внеску. Крім того, акт перевірки є дефектним, оскільки не містить конкретизації об`єктів, щодо яких контролюючий орган дійшов висновку про несплату внесків, та обґрунтування застосування базової ставки у 60 тис. грн без урахування підпунктів «б» і «в» п.п. 141.14.2 п. 141.14 ст. 141 ПК України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.01.2026 №0000120401.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель – М ЛТД» судовий збір в розмірі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до приписів п. 137.12 ст. 137 та п. 141.14 ст. 141 ПК України, визначальним критерієм для виникнення обов`язку зі сплати авансових внесків є наявність у платника діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, інформація про яку внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця. Податковий орган стверджує, приписами норми не встановлено обов`язковість здійснення торгівлі пальним на конкретному місці обігу пального, на яке видана ліцензія, для виникнення обов`язку зі сплати авансового внеску з податку на прибуток. Також апеляном звернуто увагу, що згідно з інформацією, наявною в базах даних ДПС (АІС «Податковий блок», Реєстр ліцензій, Єдиний реєстр акцизних накладних), ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД» займається роздрібною торгівлею пальним через мережі АЗС, що підтверджується наявністю у платника ліцензій, перелік яких наведено в акті перевірки.

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток підприємств щодо виявлених помилок (порушень) ТОВ «ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД» (код ЄДРПОУ 24316073) за три квартали 2025 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 02.12.2025 №9375964852), за результатами якої складено Акт від 09.12.2025 №952/32-00-04-04-01-06-24316073.

Відповідно до висновків Акту перевірки, встановлено наступне порушення позивачем, в декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2025 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 02.12.2025 №9375964852): не нараховано протягом січня – березня 2025, суми авансового внеску з податку на прибуток підприємств, які сплачуються за кожне місце роздрібної торгівлі пальним за 1 місце роздрібної торгівлі на загальну суму 180000,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення – рішення від 09.01.2026 №0000120401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем авансовий внесок з податку на прибуток підприємств на загальну суму 198000,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням – 180000,00 грн. та 18000,00 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення – рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів фактичного здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним на об`єкті (пункт паливозаправний за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Харківська, буд. 25/А) у період з січня по березень 2025 року. Суд зазначив, що сама по собі наявність ліцензії за відсутності фактичного здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним (зокрема, із застосуванням РРО/ПРРО) не є достатньою підставою для виникнення обов`язку зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств відповідно до п.п. 141.14.1 п. 141.14 ст. 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Законом України від 10.10.2024 №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», зокрема, з 01.12.2024 передбачено сплату авансових внесків з податку на прибуток підприємств платниками податку за місця роздрібної торгівлі пальним.

В силу вимог п.137.12 ст.137 ПК України, платники податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов`язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця. Авансові внески та податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, визначаються у порядку, передбаченому п.141.14 ст.141 ПК України.

Відповідно до п.п.141.14.1 п.141.14 ст.141 ПК України, платники податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, сплачують щомісяця не пізніше двадцятого числа поточного місяця авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця, у розмірі, визначеному п.п.141.14.2 п.141.14 ст.141 ПК України.

Терміни «роздрібна торгівля пальним», «місце роздрібної торгівлі пальним» вживаються у значеннях, наведених у Законі України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Підпунктом 141.14.2 п. 141.14 ст. 141 ПК України визначено, що авансовий внесок з податку на прибуток підприємств сплачується за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця:

а) у розмірі 60 тис. грн. за кожне місце, крім випадків, передбачених підпунктами «б» і «в» п.п.141.14.2 п. 141.14 ст. 141 ПК України;

б) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація виключно скрапленого газу, у розмірі 30 тис. грн. за кожне місце;

в) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація кількох видів пального і при цьому частка реалізації скрапленого газу в літрах, приведених до температури 15 C у загальному обсязі реалізованого протягом попереднього місяця пального, становить 50 і більше відсотків, у розмірі 45 тис. грн. за кожне місце.

Згідно з п.п.141.14.3 п. 141.14 ст. 141 ПК України, авансові внески з податку на прибуток підприємств, сплачені відповідно до п.141.4 ст. 141 ПК України, є невід`ємною частиною податку на прибуток.

Сплачена протягом звітного (податкового) періоду сума авансових внесків з податку на прибуток підприємств зменшує податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, розраховані за результатами такого звітного (податкового) періоду за базовою (основною) ставкою, визначеною ст.136 ПК України, у сумі, що не перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного (податкового) року, перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) рік, сума такого перевищення не переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток не підлягає поверненню платнику податку як надміру та/або помилково сплачені податкові зобов`язання, не може бути зарахована в рахунок інших податків і зборів (обов`язкових платежів) та на неї не поширюється дія положення ст. 43 ПК України.

Відповідно до п.п.141.14.4 п. 141.14 ст.141 ПК України, грошове зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств вважається узгодженим у момент виникнення такого зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою п.п.141.14.1 п.141.4 ст.141 ПК України для граничного строку сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств до відповідного бюджету.

У разі якщо платник податку не сплачує узгоджену суму авансового внеску з податку на прибуток підприємств протягом строку, визначеного п.п.141.14.1 п. 141.14 ст. 141 ПК України, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу в розмірах, визначених ст.124 ПК України.

Згідно з п.124.1 ст.124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених у Кодексі, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення слугували висновки контролюючого органу про те, що позивачем не сплачено авансові внески за січень - березень 2025 року по об`єкту роздрібної торгівлі пальним за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, Автозаводський район, вулиця Харківська, буд.25/А, пункт паливо заправний ПЗП-1-20-2-1 №0017/16, на який позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №16030314202400126, терміном дії з 08.10.2024 до 08.10.2029 (анульована 26.03.2025 за заявою позивача).

Суд зазначає, що п.п.141.14.1 п.141.14 ст.141 ПК України визначає суб`єкта, який вважається платником авансового внеску з податку на прибуток підприємств, а саме, таким суб`єктом є:

платник податку, який здійснює роздрібну торгівлю пальним;

має місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.

В свою чергу, п.п.141.14.2 п. 141.14 ст. 141 ПК України визначає розмір відповідного авансового внеску, про що прямо зазначено у п.п.141.14.1 п.141.14 ст.141 ПК України.

Відповідно до пункту 52 частини 1 статті 1 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», місце роздрібної торгівлі пальним - об`єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб`єкту господарювання на праві власності або користування; нафтоналивний несамохідний морський/річковий бункерувальник (далі - бункерувальник); спеціалізований транспортний засіб для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з якого здійснюється роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Місце роздрібної торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем роздрібної торгівлі пальним.

Згідно з пунктом 77 частини 1 статті 1 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден.

Отже, роздрібна торгівля пальним включає придбання або отримання пального та подальшу його реалізацію або відпуск пального з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки.

З матеріалів справи, а саме, додатку до ліцензії №16030314202400126 на право роздрібної торгівлі пальним, вбачається, що позивач на об`єкті за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, Автозаводський район, вулиця Харківська, буд.25/А, пункт паливо заправний ПЗП-1-20-2-1 №0017/16, мав право використовувати реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером РРО/ПРРО 3001158444.

Судом першої інстанції правильно встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не спростовано відповідачем, що у період з січня по березень 2025 року ТОВ «Параллель-М ЛТД» за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Харківська, буд. 25/А (пункт паливозаправний ПЗП-1-20-2-1 №0017/16), будь-якої діяльності з роздрібної торгівлі пальним не здійснювало, реалізацію пального через РРО/ПРРО не проводило.

Доводи апелянта про те, що формальна наявність запису в Реєстрі про ліцензію безумовно зобов`язує сплачувати авансовий внесок навіть за відсутності фактичної торгівлі, є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні суті податкового законодавства. Сам по собі факт утримання ліцензії (яка була анульована 26.03.2025) за відсутності факту здійснення роздрібного продажу пального не генерує обов`язок з ініціативи позивача сплати авансового внеску.

Крім того, як судом першої інстанції, так і колегією суддів встановлено суттєві дефекти Акта камеральної перевірки від 09.12.2025 №952/32-00-04-04-01-06-24316073, а саме: в Акті відсутній деталізований опис вчиненого порушення та конкретизація об`єкта торгівлі, щодо якого, на думку ДПС, виник обов`язок зі сплати внеску, що свідчить про необґрунтованість висновків перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач даного обов`язку не виконав та не надав жодних доказів проведення розрахункових операцій чи реалізації пального позивачем у спірний період на вказаному об`єкті.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000120401 від 09.01.2026.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2026 в адміністративній справі №280/732/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова