Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №340/4970/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року справа 340/4970/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 ( суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправними дії щодо несвоєчасного нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням надбавки за режимні обмеження та суми індексації та стягнути з середній заробіток за весь час затримки нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням надбавки за режимні обмеження та суми індексації за період з 05.03.2021 по 17.06.2025 в розмірі 123619,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у день звільнення з ним не в повному розмірі проведено розрахунок, а саме не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з врахуванням надбавки за режимні обмеження та суми індексації. Лише 17.06.2025 було виплачено недоотриману суму одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби) з урахуванням індексації грошового забезпечення за березень 2021 року у сумі 196,61 грн. та надбавки за таємність на виконання рішення суду. За наведеного, вказує, що позивач має право на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців. Просить позов задовольнити повністю.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 адміністративні позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені;

- стягнуто з на середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, але не більше як за шість місяців у розмірі 102558,45 грн;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскільки грошова допомога при звільненні не відноситься до сум грошового забезпечення, що входять до визначення «розрахунок при звільненні» у тому числі «затримки» такого розрахунку, відповідно положення статей 116,117 КЗПП до таких виплат не застосовуються. Вказує, що виплата середнього заробітку носить компенсаторний характер. Стверджує, що виплата донарахованого грошового забезпечення (у даному випадку за рішенням суду) не є правовою підставою для проведення виплати середнього заробітку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 340/6685/24 ухвалено визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення та надбавки за таємність; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби) з урахуванням індексації грошового забезпечення за березень 2021 року у сумі 196,61 грн. та надбавки за таємність та здійснити виплату, з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання рішення суду відповідачем 17.06.2025 перераховано позивачу 6793,87грн.

Вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 7.05.2002р. №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення КЗпП України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1.07.2022 №2352-ІХ (далі – Закон №2352-ІХ) текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Закон №2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом даної справи є наявність чи відсутність у позивача права на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП України.

Позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області.

Відповідно до наказу ГУНП в Кіровоградській області від 05.03.2021 № 96 о/с позивач 05.03.2021 був звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та йому була виплачена одноразова грошова допомога за 25 років 07 місяців 08 днів.

В подальшому, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №340/6685/24 ухвалено визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення та надбавки за таємність; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби) з урахуванням індексації грошового забезпечення за березень 2021 року у сумі 196,61 грн. та надбавки за таємність та здійснити виплату, з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання рішення суду відповідачем 17.06.2025 перераховано позивачу 6793,87грн.

Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні статті 117 КЗпП України в редакції до 19.07.2022 при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, Верховний Суд зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Саме крізь призму вказаного підходу викладені відповідні правові висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №791/9584/15-ц, №821/1083/17 та Верховного Суду у справах №480/3105/19, №823/1823/18.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом №2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15 викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2352-ІХ.

Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Відтак, стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього.

Період з 05.03.2021 до 18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Проте, період з 19.07.2022 по 17.06.2025 регулюється вже чинною редакцією ст.117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями.

Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22 і колегія суддів вважає його застосовним до спірних правовідносин.

У межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022 яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування саме такого способу визначення періодів для спірної виплати, однак помилково не дослідив всіх обставин та не визначив суму середнього заробітку у належному розмірі, що підлягає нарахуванню та виплаті.

Розраховуючи суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ №100 від 8.02.1995 (далі – Порядок №100), відповідно до п.2 якої його дія поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників. Роз`яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначено, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівникові при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки виплати такої заборгованості, а також обставини, з якими була пов`язана тривалість цього періоду з моменту порушення права працівника до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; імовірний розмір майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність імовірного розміру майнових втрат працівника та заявленої до стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки також викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц сформульовано висновок про те, що, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за наявності відповідних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Застосовуючи принцип пропорційності, суд враховує: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівникові при звільненні всіх належних сум; період затримки виплати такої заборгованості та обставини, з якими була пов`язана тривалість такого періоду; імовірний розмір майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні; а також інші обставини справи, зокрема поведінку працівника та роботодавця у спірних правовідносинах і співмірність імовірних майнових втрат із заявленою до стягнення сумою середнього заробітку.

Колегія суддів також зазначає, що зменшення середнього заробітку, який підлягає стягненню на підставі статті 117 КЗпП України, не є автоматичним чи обов`язковим у кожній справі. Критерії, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, охоплюють широкий спектр обставин, які можуть впливати на визначення суми середнього заробітку, а тому в кожній конкретній справі потребують індивідуального застосування та належного обґрунтування.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №821/2093/16.

Так, звертаючись до суду із даним позовом позивач просить стягнути середній заробіток в межах шести місяців.

Під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 17.06.2025 суд враховує обмеження періоду стягнення шістьома місяцями, запроваджене статтею 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ, що становить 185 календарних днів (з 19.07.2022 по 19.01.2023).

Оскільки, позивача звільнено зі служби 05.03.2021, то для розрахунку середньоденного заробітку необхідно враховувати грошове забезпечення за січень, лютий 2021 року, врахувавши складові, що не мають разового характеру.

Як вбачається із довідки про доходи (ас 55) за січень 2021 року було нараховано 16354,01 грн, за лютий 2021 року було нараховано 16353,99 грн.

Відтак, середньоденний заробіток позивача становить 16354,01 грн + 16353,99 грн = 32708,00 грн / 59 = 554,37 грн.

Вказаний вище період становить 185 календарних днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період складає 102558,45 грн (554,37 грн. х 185 календарних днів).

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за затримку розрахунку після звільнення, слід враховувати такі обставини: за наданими розрахунками середньомісячна заробітна плата позивача становила 32708,00 грн, тоді як несвоєчасно виплачена сума складала 6793,87 грн; фактичний період затримки не може бути у повному обсязі поставлений у вину відповідачу, оскільки після звільнення 05.03.2021 з позовом щодо недоплачених сум у справі №340/6685/24 позивач звернувся лише через більш ніж три роки - у жовтні 2024 року; позивачем не доведено істотності майнових втрат, пов`язаних із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення у сумі 6793,87 грн.

Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності, тривалу пасивну поведінку позивача, проведення відповідачем повного розрахунку без зайвих зволікань після набрання судовим рішенням законної сили, зміни у трудовому законодавстві, якими обмежено період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями, а також введення в Україні воєнного стану та його дію на час вирішення спору, що зумовлює спрямування державних коштів насамперед на забезпечення обороноздатності держави, колегія суддів при вирішенні цього питання враховує такі обставини як розмір недоплаченої суми заробітку, істотність цієї частки порівняно із середньомісячною заробітною платою працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 6793,87 грн. (розмір несвоєчасно виплачених сум): 32708,00 (середньомісячна заробітна плата) = 0,21.

Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2022 по 19.01.2023 з врахуванням істотності частки становить 21537,27 грн (185 днів х 554,37 грн х 0,21).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, шляхом стягнення з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 19.01.2023 у розмірі 21537,27 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам у справі, а відтак дійшов помилкового висновку щодо визначення суми середнього заробітку, а отже рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись статтями 241 244, 315, 317 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 19.01.2023 у розмірі 21537,27 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 2447,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Постанова набирає законної сили з 14.08.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко