Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №947/25131/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/25131/26

Провадження № 2-а/947/197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

представника позивача – Желдакова Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

19.06.2026 року зареєстровано адміністративну позовну заяву, яка надійшла через систему «Електронний суд», в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R570730 від 09 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн., відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Закрити провадження в адміністративній справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення по обставинами викладеним у постанові № R570730 від 09 червня 2026 року. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R578369 від 13 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн., відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Закрити провадження в адміністративній справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення по обставинами викладеним у постанові № R578369 від 13 червня 2026 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 04.10.2023 року ОСОБА_1 взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що відповідно до військово-облікового документу сформованого у застосунку Резерв+, позивачем було вчасно уточнено його облікові дані – 16.07.2024. Також, 13.01.2025 року позивачем було пройдено ВЛК та визнано придатним для проходження військової служби. Стверджує, що 05.06.2026 року позивач влаштувався на роботу на посаду юриста у Благодійній організації «Благодійний фонд «ФЮЧЕР ЮКРЕЙН». Благодійна організація «Благодійний фонд «ФЮЧЕР ЮКРЕЙН» визначена Міністерством оборони України критично важливою для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період та має можливість у бронювання працівників. При формуванні військово-облікового документу у застосунку Резерв+ 08.06.2026 позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 24.12.2025 звернувся до Національної поліції України з метою подання у розшук ОСОБА_1 , причина звернення: не прибули за повісткою до ТЦК та СП. Зазначає, що повістка про виклик до ТЦК та СП позивачу не надходила та не була вручена засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Зазначає, що позивач не знав про існування повістки, не мав відомостей про дату та час, на який його викликають, тому обов`язку з`явитись у нього не було. 08.06.2026 року позивачем через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста в застосунку Резерв+ було направлено заяву, в якій він зазначає що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Це було зроблено позивачем з метою отримання більш детальних відомостей про те, на чому ґрунтується сповіщення про порушення ним правил військового обліку (розшук), що надійшло до застосунку Резерв+. Також зазначає, що застосунок Резерв+ не має функціональної можливості не погодитись з інкримінованим адміністративним порушенням та надати відповідні пояснення. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № R570730 від 09.06.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно цієї постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф у сумі 17000 грн.

Зазначає, що після складення постанови № R570730 від 09.06.2026, о 08 год. 10 хв. ОСОБА_1 прийшло повідомлення у застосунку Резерв+ про те, що його знято з розшуку. Однак, 09.06.2026 о 09 год 25 хв. позивач отримав нове повідомлення про те що, його повторно розшукує ТЦК та СП, щоб скласти протокол про порушення правил військового обліку. Відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 10.06.2026, вбачається інформація про порушення правил військового обліку у ОСОБА_1 , наявність звернення від 09.06.2026 до Національної поліції України з метою розшуку позивача, причина звернення: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК. 13.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була винесена постанова № R578369 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначені постанови позивач вважає протиправними, складеними за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, за відсутності та без надання відповідних доказів його вини, такими, що підлягає скасуванню в повному обсязі.

Ухвалою судді від 22.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 17.08.2026 року на 12:30 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином.

Позивач – ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином. Ухвала про відкриття провадження по справі та судова повістка по справі доставлені до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд» 23.06.2026 року.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R570730 від 09.06.2026 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф у сумі 17000 грн. У постанові зазначено наступне: за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.

13.06.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесена постанова № R578369 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові зазначено: за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (ла) (відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань – від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до підпункт 8 пункту 1 Правил до Порядку №1487, у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів – до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

04.10.2023 року ОСОБА_1 взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається з копії військового квитка (ст. 21).

Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів: 261220230640867100019.

Відповідно до військово-облікового документу сформованого у застосунку Резерв+, вбачається, що позивачем було уточнено його облікові дані – 16.07.2024.

Суд вважає, що відповідачем не доведено, що позивачу було відомо про необхідність з`явитися на виклик до ТЦК та СП громадян у зазначеній у повістці у ній місце та строк, і він незважаючи на це в приміщення ТЦК не з`явився.

Крім цього у оскаржуваній постанові № R570730 від 09.06.2026 неналежним чином викладно об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а саме взагалі не вказано коли саме мав з`явитись позивач згідно з повісткою.

13.01.2025 року позивачем було пройдено ВЛК та визнано придатним для проходження військової служби, що вбачається з військово-облікового документу сформованого у застосунку Резерв+ та копії військового квитка.

Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби регулюється Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.

Відповідно до приписів п. 3.1 глави 3 розділу II Положення №402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП. Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до ІКС шляхом електронної інформаційної взаємодії. Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП. ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Особа не може нести відповідальність за відсутність у реєстрі «Оберіг» даних, обов`язок щодо формування, внесення та цифрової передачі яких покладено виключно на суб`єктів владних повноважень.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У справі Barbera, Messequeand Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №127/163/17-а).

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ст. 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, щодо якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 813/3415/18, від 30 січня 2020 року у справі № 482/9/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 т. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача.

З огляду на викладене, суд доходить переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не спростовано належними та допустимими доказами позиції позивача.

Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Також, позивач при подачі даного позову сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн., який підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. 210, 210-1, 235, 245, 251, 252, 254, 256, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 241, 242, 244, 245, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R570730 від 09 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн., відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Закрити провадження в адміністративній справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення по обставинами викладеним у постанові № R570730 від 09 червня 2026 року.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R578369 від 13 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн., відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Закрити провадження в адміністративній справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення по обставинами викладеним у постанові № R578369 від 13 червня 2026 року.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. М. Куриленко