Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №160/9392/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9392/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року (суддя Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

- стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у сумі 157 391,05 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року адміністративний позов частково задоволено.

Стягнуто податковий борг з платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до бюджету в сумі 129 749,96 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 96 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до матеріалів справи, разом з позовною заявою було подано докази направлення, зокрема, податкових повідомлень-рішень №4461939-2417-0482-UA12060210000077302 від 20.05.2024, №4461938-2417-0482- UA 12060210000077302 від 20.05.2024, №4461941- 2417-0482- UA 12060210000077302 від 20.05.2024, №4461940-2417-0482- UA 12060210000077302 від 20.05.2024.

Так, долучено копію конверту за номером відправлення №0600937229167 з довідкою про причини повернення конверта за формою ф.20 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0690059107417.

Тобто докази направлення податкових повідомлень-рішень наявні в матеріалах справи.

Отже суд прийшов до хибного висновку, що доказів надсилання та вручення вищенаведених ППР не надано.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що сума податку залежить від ставки податку, встановленої відповідною радою за місцезнаходженням кожного об`єкта нерухомості, та загальної площах об`єктів.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 14.05.2025 за ОСОБА_1 зареєстровані дві земельні ділянки.

При цьому контролюючим органом винесено фактично п`ять податкових повідомлень- рішень, в тому числі, 1 - по орендній платі з фізичних осіб (Апостолівська ТГ) та 4 - по орендній платі з фізичних осіб (Новотрудівська ТГ) за звітний період 2024 рік, з яких неможливо достеменно встановити, за які саме земельні ділянки нарахована орендна плата, відсутній детальний розрахунок податкового зобов`язання, посилання на кадастрові номери та площі земельних ділянок, розмір ставки податку тощо.

Також, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, дата державної реєстрації 21.11.2003р., у подальшому припинив підприємницьку діяльність за власним бажанням, дата припинення: 03.02.2021р. Отже, з моменту припинення підприємницької діяльності відповідач перестав бути платником екологічного податку, проте з аналізу позовних вимог не зрозуміло, за який саме період була нарахована пеня і коли виникла заборгованість.

Так, скаржник щодо податку на нерухоме майно зазначає, що судом не було з`ясовано, чи належать нараховані суми до об`єктів житлової чи нежитлової нерухомості, а також чи були враховані передбачені статтею 266 ПКУ пільги для фізичних осіб, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів, які можуть бути встановлені місцевими радами. Відсутність чіткого розрахунку та обґрунтування нарахування пені з посиланням на конкретні обставини порушення свідчить про неповноту з`ясування обставин.

Щодо орендної плати за земельні ділянки, суд не взяв до уваги, що контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення, з яких неможливо достеменно встановити, за які саме земельні ділянки нарахована орендна плата. Відсутність детального розрахунку податкового зобов`язання, посилання на кадастрові номери та площі земельних ділянок, а також розмір ставки податку в податкових повідомленнях-рішеннях, що є ключовими вимогами пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, робить такі нарахування безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону. Суд не перевірив належним чином відповідність цих ППР вимогам законодавства.

Щодо екологічного податку, судом не було враховано факт припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 03.02.2021. Відповідно до статті 240 ПКУ платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання, а не фізичні особи, які не провадять господарської діяльності. Оскільки пеня нараховується на суму податкового зобов`язання, яке виникає у платника податків, після припинення статусу суб`єкта господарювання ОСОБА_1 втратив статус платника екологічного податку. Судом не надано жодного обґрунтування, за який саме період і на підставі якого саме податкового зобов`язання було нараховано пеню по екологічному податку, що є критичним для встановлення правомірності таких нарахувань.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що 17.01.2008 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про державну реєстрацію за ідентифікаційним номером 2417312713; види діяльності за КВЕД: 10.13 Виробництво м`ясних продуктів (основний), 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; місцезнаходження ФОП: АДРЕСА_2 ; з 03.02.2021 - припинено підприємницьку діяльності (власне рішення).

Згідно із розрахунком, наведеного у позовній заяві, уточненим розрахунком суми грошових вимог та за даними інтегрованих карток платника податків, за відповідачем рахується податковий борг у сумі 157391,05грн. по наступним платежам:

по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у розмірі 13031,19грн. - пені, нарахованої в порядку ст. 129 ПК України;

по орендній платі з фізичних осіб (Новотрудівська ТГ) в сумі 42128,28 грн, що виник внаслідок несплати нарахованих зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №4461939-2417-0482-UA12060210000077302 від 20.05.2024 на суму 21978,60 грн; за податковим повідомленням-рішенням №4461938-2417-0482-UA12060210000077302 від 20.05.2024 на суму 1371,84 грн; за податковим повідомленням-рішенням №4461941-2417-0482-UA12060210000077302 від 20.05.2024 на суму 788,08 грн; за податковим повідомленням-рішенням №4461940-2417-0482-UA12060210000077302 від 20.05.2024 на суму 3502,57 грн; збільшений за рахунок пені в сумі 14487,19 грн, нарахованої в порядку ст. 129 ПК України;

по орендній платі з фізичних осіб (Апостолівська ТГ) в сумі 101531,01 грн, що виник внаслідок несплати нарахованих зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №1320173-2417-0482-UA12060010000090992 від 07.06.2024 на суму 79366,31 грн, збільшений за рахунок пені в сумі 22164,70 грн, нарахованої в порядку ст. 129 ПК України;

по екологічному податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (за винятком викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю) у розмірі 700,57 грн - пені, нарахованої в порядку ст. 129 ПК України.

Копія податкового повідомлення-рішення №1320173-2417-0482-UA12060010000090992 від 07.06.2024 направлена відповідачу засобами поштового зв`язку на податкову адресу, однак конверт з вмістом поштового відправлення повернуто відправнику з відміткою поштового відділення про невручення.

Доказів направлення податкових повідомлень-рішень №4461939-2417-0482-UA12060210000077302 від 20.05.2024; №4461938-2417-0482-UA12060210000077302 від 20.05.2024; №4461941-2417-0482-UA12060210000077302 від 20.05.2024; №4461940-2417-0482-UA12060210000077302 від 20.05.2024 матеріали справи не містять.

Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №23371-17/414 від 28.02.2018 на суму 11248,16 грн, яка надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку на податкову адресу та вручена 23.03.2018 згідно із відомостями у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.156-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України , податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України , податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Приписами пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За положенням пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Приписами пп. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов`язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 статті 281 цього Кодексу; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Згідно із пунктом 129.1 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається, зокрема: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (п.п. 129.1.1).

Відповідно до пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Згідно із пунктом 129.4. статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день..

Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання рішення про застосування штрафних санкцій, закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, або якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.1-42.5 статті 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті.

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Відповідно до пункту 3 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 (далі – Порядок № 1204), податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.

Проаналізувавши наведені вище положення суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення повинно бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження особи.

Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610 затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків (у редакції на час складання та направлення вимоги), який розроблений відповідно до статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) (з урахуванням статей 42 та 58 Кодексу) і визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог податковими органами. Дія цього Порядку поширюється на платників податків, у яких виник податковий борг. (п.1, 2 розділу І)

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІ Порядку № 610 , податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 610, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.

Відповідно до пункту 6 Розділу IV Порядку № 610, податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку податкової вимоги в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така податкова вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається у порядку, визначеному абзацом першим цього пункту для надіслання податкової вимоги у паперовій формі.

При цьому строк доставки податкової вимоги в електронний кабінет, визначений абзацом другим цього пункту, не зараховується до строку надіслання такої вимоги.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.

Отже, податкова вимога повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження особи.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2021 року справа № 360/4692/19 зазначив, що у розумінні статті 42, 58 Податкового кодексу України, вимога та податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими позивачу, оскільки надіслані на адресу за місцем проживання (останнього відомого місцезнаходження фізичної особи) з повідомленням про вручення.

Наведене вище у сукупності дає підстави дійти висновку, що на платника податку (фізичну особу) покладено обов`язок із повідомлення контролюючого органу про зміну ним свого місця проживання/місцезнаходження (податкової адреси), а невиконання такого обов`язку позбавляє його можливості посилатися на обставини невручення йому відповідних документів, якщо такі документи були направлені на визначену при взятті на облік податкову адресу. Надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення та/або податкова вимога на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли відповідні податкові документи були направлені контролюючим органом за адресою, яка не є адресою місця проживання (податковою адресою) фізичної особи, у тому числі повідомленою нею на виконання вимог пункту 70.7 статті 70 ПК України, або останнього відомого її місцезнаходження/перебування.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19, від 29 січня 2024 року у справі № 200/1185/21-а, від 30 червня 2025 року у справі № 300/7859/24.

Суд зазначає, що за встановлених судами у цій справі обставин не вбачається, що відповідач зверталась до контролюючого органу з заявою про зміну даних, зокрема, щодо місця проживання.

Матеріали справи свідчать, що податкові повідомлення-рішення та вимога направлені позивачу, однак повернуті органу ДПС з відміткою пошти - «за закінченням терміну зберігання».

Так, податкове повідомлення-рішення №1320173-2417-0482-UA12060010000090992 від 07.06.2024 надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_2 .

Також, податкові повідомлення-рішення №4461939-2417-0482-UA12060210000077302 від 20.05.2024, №4461938-2417-0482- UA 12060210000077302 від 20.05.2024, №4461941- 2417-0482- UA 12060210000077302 від 20.05.2024, №4461940-2417-0482- UA 12060210000077302 від 20.05.2024, надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією конверту за номером відправлення №0600937229167 з довідкою про причини повернення конверта за формою ф.20 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0690059107417.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково не врахував вказані обставини.

Отже, податкові повідомлення-рішення у межах вказаної справи вважаються належним чином врученими відповідачу, не оскаржені в судовому або адміністративному порядку та не скасовані.

Доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять, у зв`язку з чим грошові зобов`язання є узгодженими та набули статусу податкового боргу.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи документи підтверджують наявність у позивача узгодженого податкового боргу.

Щодо посилання скаржника на те, що судом не було з`ясовано, чи належать нараховані суми до об`єктів житлової чи нежитлової нерухомості, а також чи були враховані передбачені статтею 266 ПКУ пільги для фізичних осіб, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів, які можуть бути встановлені місцевими радами, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення якими відповідачу нарахований податок на нерухоме майно та орендної плати за земельні ділянки, не є предметом судового оскарження у цій справі, суд не може надавати оцінку правомірності їх прийняття у межах цієї справи.

Щодо посилання скаржника як на підставу відсутності заборгованості з екологічного податку, на факт припинення підприємницької діяльності 03.02.2021, колегія суддів зазначає, що положення статті 129 ПК України визначають підстави закінчення нарахування пені.

Отже, у зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов`язань контролюючим органом було сформовано податкову вимогу, яка направлена поштою на податкову адресу платника податків. Податкова вимога не оскаржувалась та не відкликалась.

Відповідно до пп. 20.1.34, 20.1.34-1 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право:

- звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;

- звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов`язанням.

Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 819/1399/17, з огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

Предметом доказування у даній справі є обставини, зокрема, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку.

Такими обставинами у розумінні ПК України є наявність податкового боргу, який виник на підставі несплати узгодженого грошового зобов`язання платника податків яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання.

При цьому, як зазначалось, податковим зобов`язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Податковий борг відповідача підтверджується матеріалами справи. Борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків.

Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов`язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення на користь держави коштів, які перебувають у його власності.

Враховуючи наявність податкового боргу у відповідача, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

З огляду на викладені у цій постанові висновки суду, рішення суду підлягає зміні в резолютивній частині рішення, шляхом визначення суми податкового боргу який підлягає стягненню з відповідача.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пунктів 1,4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи частково не правильно застосовані норми матеріального права, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції – змінити, а саме в частині суми податкового боргу який підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в адміністративній справі №160/9392/25 змінити.

У абзаці другому резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в адміністративній справі змінити «в сумі 129 749,96 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 96 коп.).» на «в сумі 157 391,05 грн».

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко