Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №160/16532/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 12 серпня 2026 р.

Справа: №160/16532/25

Суддя: Іванов С.М.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16532/25

Головуючий суддя І інстанції – Ільков В.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 в адміністративній справі №160/16532/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , яка виразилась у невключенні до загальних виплат, визначених у наказі командира Військової частини НОМЕР_2 № 67 від 08.03.2025 про звільнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , з військової служби, виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за весь період календарної служби, який становить 10 років 11 місяців 08 днів, якого звільнено з військової служби: у зв`язку із звільненням з полону;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 забезпечити виплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за весь період календарної служби, який становить 10 років 11 місяців 08 днів, якого звільнено з військової служби: у зв`язку із звільненням з полону;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 08.03.2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, за період з 27.02.2022 року по 08.03.2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у невключенні до загальних виплат, визначених у наказі командира Військової частини НОМЕР_2 № 67 від 08.03.2025 про звільнення ОСОБА_1 , з військової служби, виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за весь період календарної служби, якого звільнено з військової служби: у зв`язку із звільненням з полону.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 забезпечити виплату ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за весь період календарної служби, якого звільнено з військової служби: у зв`язку із звільненням з полону.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 08.03.2025 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, за період з 27.02.2022 року по 08.03.2025 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , за інформацією викладеною у його військовому квитку серія НОМЕР_5 проходив військову службу в період 30.12.2010 по 30.12.2013 за контрактом, в період з 16.05.2014 по 22.05.2015 за призовом по частковій мобілізації, за період 28.07.2016 по 20.06.2020 за контрактом та в період з 27.02.2022 по 08.03.2025 за призовом під час мобілізації. Відтак, Військовою частиною НОМЕР_2 у зв`язку з розривом в проходженні служби, правильно нараховано позивачу допомогу за останній період служби, виходячи з 4% за кожен календарний місяць служби.

Також, зазначає, що відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. позивачу, як військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби не видаються, тобто, при звільненні в нього не виникає право на отримання таких речей. А отже, навіть якщо позивачем буде подано заяву на надання довідки про вартість неотриманого майна, військова частина зобов`язана буде відмовити у наданні такої довідки або надати довідку про те, що вартість неотриманого позивачем майна становить 0 гривень, оскільки він не має права на отримання такого майна.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що у позивача, зарахованого на всі види грошового забезпечення військової частини та звільненого зі служби в особливий період, не виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане ним під час проходження служби.

Відзив від позивача на адресу суду не надходив.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_6 , видане 15.01.2015 року.

ОСОБА_1 , за інформацією викладеною у його військовому квитку серія НОМЕР_5 :

- 30.12.2010, на підставі “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України” призваний на військову службу у Збройні Сили України за контрактом. 30.12.2013, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_7 № 271 від 30.12.2013, за ст.26а, звільнений (демобілізований) в запас в зв`язку із закінченням строку контракту;

- 16.05.2014, на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 р. “Про часткову мобілізацію”, призваний на військову службу у Збройні Сили України. 22.05.2015, на підставі наказу командира військ оперативного командування від 21.05.2015 № 10-к (наказ командира військової частини НОМЕР_8 від 22.05.15 № 118), звільнений (демобілізований) в запас;

- 29.07.2016, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_7 №45 о/с від 28.07.2016 прийнятий на військову службу за контрактом. 20.06.2020, на підставі наказу №100 о/с від 29.05.2020 звільнений з військової служби в запас;

- 27.02.2022, на підставі указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію”, призваний на військову службу до лав Збройних Сил України, за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У період з 23.04.2022 по 15.10.2024 р.р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_9 .

15.10.2024, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 163 РС від 15.10.2024 (по особовому складу), штаб-сержанта ОСОБА_1 , звільнено з займаної посади старшого техніка мінометної батареї військової частини НОМЕР_9 , та призначено на посаду командира відділення мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08 березня 2025 року № 67, штаб-сержанта ОСОБА_1 , командира 2 відділення 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01.03.2025 № 35 у запас за підпунктом “д” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), вважати таким що 08.03.2025 року справи та посаду здав.

З 08.03.2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 09.03.2025 року.

Станом на 08.03.2025 вислуга років у Збройних Силах України становить: загальна - 11 років 05 місяців 18 днів, в т.ч. календарна — 10 років 11 місяців 08 днів, пільгова — 00 років 06 місяців 10 днів.

Виплатити надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розмірі 35%, щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 505% посадового окладу (7 тарифний розряд, посадовий оклад 3000 грн.) за період з 01 по 08 березня 2025 року.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік надавалась строком на 25 (двадцять п`ять) днів.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік надавалась строком на 30 (тридцять) днів.

Грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік отримав.

Додаткову відпустку учаснику бойових дій згідно пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами) за 2022-2025 р.р. Не надавалась. Грошова компенсація за 56 (п`ятдесят шість) календарних днів не виплачувалась.

До справи також було долучено витяг з наказу вч польової пошти НОМЕР_8 від 22.05.2015 року за №118 з якого встановлено, що ОСОБА_2 , водія 2 автовідділення взводу забезпечення НОМЕР_10 окремого інженерно-будівельного батальйону.

Вказано, що вважати, що справи та посаду здав з 22 травня 2015 року.

З 22 травня 2015 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення зняти з 23.05.2015 року.

Направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виплатити премію, передбачену наказом МО України від 11.06.08 №260 в розмірі 125% від посадового окладу за період з 01.05.2015 року до 22.05.2015 року.

Виплатити надбавку за виконання особливо важливих завдань, Передбаченої наказом МО України від 11.06.08 № 260 в розмірі 50% від Посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01.05.2015 року до 22.05.2015 року.

Виплатити грошову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2010 року №889 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161) в розмірі 60% за період з 01.05.2015 року до 22.05.2015 року.

Щорічна основна відпустка за 2015 рік не надавалась. Грошову допомогу на оздоровлення не отримав.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію за 10 діб невикористаної щорічної основної пустки за 2015 рік.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 не отримав.

Виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою Кабінетом Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 “Про утвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військо службовців, призваних на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією”.

Постійним або службовим житлом не забезпечувався.

Підстава: рапорт від 22.05.2015р., наказ командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” від 21.05.2015 № 10-к (по особовому складу).

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 2025 рік не отримував.

Не погодившись з бездіяльністю відповідачів щодо невиплати йому матеріальної допомоги при звільненні, а також відшкодування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, позивач звернувся з адміністративним позовом, в цій справі.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання 50% місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби, а також має право на відшкодування вартості за неотримане речове майно, які протиправно не були виплачені йому при звільненні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за весь період календарної служби, якого звільнено з військової служби: у зв`язку із звільненням з полону, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із абз.1 п.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених п.1 ч.2 ст.36 Закону України Про розвідку, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до абз.4 п.2 цієї ж статті виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Абзацами 1 та 3 п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату [...] Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням […].

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розділом XXXII Порядку № 260 врегульовані питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Так, пунктом 2 розділу XXXII Порядку № 260 визначено, зокрема, що у разі звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту […] одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Згідно із пунктом 8 розділу XXXII Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (зі змінами) (далі - Порядок № 393).

Абзацами 1 - 4 пункту 10 Порядку № 393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби у зв`язку із закінченням строку контракту за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно із п.п.1 і 2 цієї постанови (абз.8 п.10 Порядку № 393).

Отже, виходячи з аналізу приписів абз.1 п.2 ст.15 Закону №2011-XII, абз.2 п.10 Порядку № 393 та п.2 розділу ХХХІІ Порядку № 260, законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

Водночас відповідач розрахував позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно п.1 Порядку № 460, яким встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу приписів п. 1 Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Водночас відповідно до п. 2 Порядку №460, військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

ОСОБА_1 , за інформацією викладеною у його військовому квитку серія НОМЕР_5 :

Станом на 08.03.2025 вислуга років у Збройних Силах України становить: загальна - 11 років 05 місяців 18 днів, в т.ч. календарна - 10 років 11 місяців 08 днів, пільгова - 00 років 06 місяців 10 днів.

Отже, позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом “д” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) станом на день звільнення мав вислугу понад 10 років служби, при цьому, під час попередніх звільнень позивач не набув права на виплату грошої допомоги, передбаченої п. 2 чтатті 15 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зворотнього відповідачем не доведено. Відтак, до позивача не застосовується Порядок №460 в частині нарахування допомоги лише за час проходження служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували.

Враховуючи зазначене, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби у зв`язку зі звільненням з полону, має вислугу, що перевищує 10 років служби, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз.1 п.2 ст.15 Закону № 2011-XII у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням раніше сплаченої суми.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Стосовно вимог позивача про компенсацію вартості неотриманого речового майна за період з 27.02.2022 по 08.03.2025, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини 2 статті 1-2 Закону №2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

За приписами пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Пункт 3 Порядку №178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця;

переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку №178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232).

Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ "Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції №232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №232 основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції №232 з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Пунктом 30 розділу V Інструкції №232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Згідно з пунктом 242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021 у справі №200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

За приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

Водночас пунктом 29 розділу V Інструкції №232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту викладених положень свідчить, що норма пункту 29 розділу V Інструкції №232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком №178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Тобто, пункт 29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають відповідно до положень Закону №2011-ХІІ.

Таким чином, посилання відповідачів на пункт 29 розділу V Інструкції №232, як на підставу для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, є безпідставним.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач, звільнений з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, оскільки це відповідає вимогам, встановленим положенням Порядку №178.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.243, ст.308, ст.311, ст.315, ст.316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 року в адміністративній справі №160/16532/25 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua