Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №932/14316/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 13 серпня 2026 р.

Справа: №932/14316/25

Суддя: Суховаров А.В.

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року справа 932/14316/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09.12.2025 (суддя Салькова В.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, поліцейського Васічкіна О.О. про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01.10.2025 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, поліцейського Васічкіна О.О., в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №5774521 від 21.09.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, за частиною 2 статті 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09.12.2025 у задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що згідно наданих фото та відеодоказів вбачається, що на розсіювачах світлових приладів транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 , наявне тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання, а отже, суперечить ДСТУ 3649:2010. При цьому на відеозаписі позивач погоджується з поліцейськими, що таке тонування/покриття дійсно додатково нанесене на задніх світлових приладах його автомобіля, але вказує, що нанесене воно не ним. Відповідно до пункту 6.1.2 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір. Таким чином, в даній справі підтверджується наявність події та складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КпАП України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що незалежно від наявності тонування задні ліхтарі транспортного засобу випромінюють червоне світло, а відповідачем не доведено зменшення кількісного показника стлопропускання. Вимоги ДСТУ не є застосовними до спірних правовідносин.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Постановою ЕНА №5774521 від 21.09.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КпАП України за те, що 21.09.2025 о 17:21:56 у м. Дніпрі по вул. Чорних Запорожців, 24, він, керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 , рухався з порушенням вимог стандартів ДСТУ 3649:2010, а саме: на розсіювачах світлових приладів нанесене тонування або покриття, що зменшує їх прозорість або світлопропускання, чим порушив пункт 31.4.3 «ґ» Правил дорожнього руху, на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Правилами дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей зовнішніх світлових приладів і невідповідності таким вимогам (пункт 31.4.3):

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу,

ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Норми КУпАП передбачають декілька складів адміністративних правопорушень, пов`язаних із порушенням порядку експлуатації зовнішніх світлових приладів. Зокрема, частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби).

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за переобладнання зовнішніх освітлювальних приладів з порушенням вимог відповідних стандартів.

Вимоги до зовнішніх освітлювальних приладів зазначені у ДСТУ 3649:2010. «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання». Зміна їх типу, кольору, розміщення і режиму роботи внаслідок цілеспрямованих дій (пункт 31.4.3 (а) Правил дорожнього руху), встановлення на освітлювальний прилад розсіювача або лампи, що не відповідає типу даного світлового приладу (пункт 31.4.3 (г) Правил дорожнього руху), а також нанесення на розсіювачі освітлювальних приладів тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання (пункт 31.4.3 (г) Правил дорожнього руху) слід розцінювати як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

Відповідно до пункту 6.1.2 ДСТУ 3649:2010 «КОЛІСНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світло відбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світло пропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.

Як встановлено інспектором патрульної поліції, на транспортному засобі Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 було додатково встановлено тонування освітлювальних приладів, що не відповідає конструкції транспортного засобу та суперечить ДСТУ 3649:2010.

Відеозаписом підтверджено факт того, що на транспортному засобі під керуванням позивача було нанесено тонування на розсіювачах задніх світлових приладів.

Доводи апеляційної скарги про обов`язковість інструментального вимірювання світлопропускання є юридично помилковими та не ґрунтуються на нормах Правил дорожнього руху чи КУпАП.

Пункт 31.4.3(г) Правил дорожнього руху прямо забороняє експлуатацію транспортних засобів, якщо «на світлових приладах нанесені покриття, що зменшують їх прозорість чи світлопропускання». Норма не містить вимоги щодо обов`язкового встановлення конкретного відсотка світлопропускання або проведення інструментального вимірювання для констатації самого факту зменшення прозорості.

Факт нанесення покриття на світлові прилади, що зменшує їх прозорість, є самостійною ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, і не потребує визначення кількісного показника.

Посилання позивача на те, що ліхтарі випромінюють червоне світло, не спростовує складу правопорушення, оскільки пункт 31.4.3(г) Правил дорожнього руху не зводить заборону виключно до зміни кольору випромінювання, а охоплює також нанесення будь-яких покриттів, що зменшують прозорість, зменшують світлопропускання, впливають на звичайну видимість світлового приладу.

Отже, навіть за умови збереження червоного кольору світла, наявність затемненого покриття на плафонах задніх ліхтарів є самостійною підставою для заборони експлуатації транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування Правил ЄЕК ООН №48 та Постановою КМУ №1166 є безпідставними, оскільки ці норми, регулюють питання типового затвердження та первинної відповідності конструкції транспортних засобів, а не порядок їх експлуатації в дорожньому русі.

Натомість правовою підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ №1306, які є обов`язковими для всіх учасників дорожнього руху відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до пункту 1 статті 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про національну поліцію», передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, в розумінні приписів статей 73-76 КАС України, може вважатися належним доказом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, та правомірність застосування до нього адміністративного стягнення.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 272, 286, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09.12.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 14.08.2026 та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua