Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №160/36546/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36546/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/36546/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 02.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 06.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 15.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 21.11.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період служби в радянській армії з 28.10.1983 року по 27.10.1985 року, періоди роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, період здійснення підприємницької діяльності з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року, період отримання допомоги по безробіттю з 29.11.2005 року по 14.12.2005 року та з 15.12.2005 року по 05.01.2006 року та здійснити призначення пенсії за віком з моменту настання права, а саме: з 15.06.2025 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком. Також позивач наголошував, що відповідачами протиправно не зараховано до страхового стажу період військової служби, періоди роботи в російській федерації, з якою розірвано дипломатичні відносини, період здійснення підприємницької діяльності та період отримання допомоги по безробіттю. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/36546/25 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 02.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 06.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 15.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії №046450016699 від 21.11.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.06.2025 року, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисяча чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Позивач в своїй апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог щодо зарахування позивачу до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року. Зазначає, що відповідно до ч.3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно з статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, а у спірному випадку факт здійснення ним підприємницької діяльності підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 17.09.1993, Ліцензією №018918 та засвідченим архівним витягом Рішення виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 17.09.1993 №317, при цьому відповідач не надав доказів, що підтверджують або спростовують сплату страхових внесків, зокрема звітів форми № 4-ПФ та документів відповідно до вимог Інструкції № 11-1, оскільки контроль за правильним нарахуванням і надходженням внесків згідно з пунктом 17.1 цієї Інструкції здійснювався самими органами Пенсійного фонду, які натомість повністю проігнорували вимоги ст. 44 Закону України №1058 та п. 3.3 Порядку №22-1 щодо надання допомоги у зборі документів і безпідставно переклали тягар доказування на заявника, не взявши до уваги частково збережені квитанції про сплату внесків з формальних причин.

Відповідачі не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.07.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 року та рішенням за №046450016699 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 20 років 09 місяців 05 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано:

- період військової служби в російській федерації з 28.10.1983 року по 27.10.1985 року; періоди роботи в російській федерації з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, з 15.03.1986 року п по 12.09.1988 року;

- період роботи в російській федерації з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, оскільки відповідно до листа Мінсоцполітики №37/0/2-23/41 від 03.01.2023 року з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року;

- період одержання допомоги по безробіттю з 29.11.2005 року по 14.12.2005 року, оскільки при припиненні допомоги відсутня печатка та підпис;

- період отримання матеріальної допомоги в період профнавчання з 15.12.2005 року по 05.01.2006 року, оскільки відсутній запис про припинення виплати.

30.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

06.08.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 30.07.2025 року та рішенням за №046450016699 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 26 років 08 місяців 14 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано:

- період роботи в російській федерації з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, оскільки відсутній міжнародний договір між Україною та російською федерацією;

- період отримання матеріальної допомоги в період профнавчання з 15.12.2005 року по 05.01.2006 року, оскільки відсутній запис про припинення виплати;

- період отримання допомоги по безробіттю з 06.01.2006 року, оскільки відсутній запис про припинення виплати.

07.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15.08.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 року та рішенням за №046450016699 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 23 роки 01 місяць 25 днів, стаж для визначення права на пенсію – 25 років 08 місяців 08 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, оскільки відтиск печатки при звільненні непридатний для сприйняття;

- період роботи з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, оскільки назва установи при прийнятті на роботу відсутня для зарахування відповідних періодів до страхового стажу необхідно долучити уточнюючі довідки;

- період роботи з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території Російської Федерації по 31.12.1991 року.

Також в даному рішенні зазначено, що долучені до ЕПС квитанції про сплату платежів від 02.12.1996 року, 28.03.1997 року, 02.04.1997 року, 16.07.1997 року не враховано, оскільки на квитанціях відсутні підпис касира та відтиск печатки, назви установ банку різняться.

17.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

21.11.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 17.11.2025 року та рішенням за №046450016699 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 23 роки 01 місяць 25 днів, стаж для визначення права на пенсію – 25 років 08 місяців 08 днів, при цьому до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 09.11.1982 року по 06.10.1983 року, оскільки відтиск печатки при звільненні непридатний для сприйняття;

- період роботи з 15.03.1986 року по 12.09.1988 року, оскільки назва установи при прийнятті на роботу відсутня;

- період провадження підприємницької діяльності з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року по архівним витягам №317 та 237/1, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до органів ПФУ;

- період роботи з 06.06.1994 року по 06.09.1994 року, оскільки відсутній міжнародний договір між Україною та російською федерацією;

Долучені до ЕПС квитанції про сплату платежів від 02.12.1996 року, 28.03.1997 року, 02.04.1997 року, 16.07.1997 року не враховано, оскільки не зазначено за який період проводиться сплата страхових внесків, на квитанціях відсутні підпис касира та відтиск печатки, назви установ банку різняться.

З форми РС-право судом встановлено, що станом на 17.11.2025 року до страхового стажу позивача зараховано:

- період військової служби з 28.10.1983 року по 27.11.1985 року;

- період отримання допомоги по безробіттю з 29.11.2005 року по 14.12.2005 року та з 15.12.2005 року по 05.01.2006 року.

Не погоджуючись із означеними рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновків, що позивач був зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності – фізичною особою з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, яке наявне в матеріалах справи.

Період ведення підприємницької діяльності позивача починаючи з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року підлягає зарахуванню до страхового стажу за умови підтвердження сплати страхових внесків, сплата яких підтверджується на підставі: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

При цьому суд першої інстанції погодився з доводами відповідачів щодо неможливості встановити з квитанцій про сплату платежів від 02.12.1996 року, 28.03.1997 року, 02.04.1997 року, 16.07.1997 року фактичний платіж, за який здійснюється сплата, та період, за який здійснюється сплата.

З огляду на зазначене, у зв`язку з ненаданням ані до суду, ані до пенсійного органу належних документів на підтвердження сплати страхових внесків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування позивачу до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту б ч.1 ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою набуття права на трудову пенсію фізичній особі-підприємцю є наявність стажу роботи, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пп.1 п.3-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

- ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до п.4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд апеляційної інстанції зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Відповідно до абз.6 пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути наступні документи, а саме: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 року по справі №643/20104/15-а.

Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач був зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності – фізичною особою з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, яке наявне в матеріалах справи.

Період ведення підприємницької діяльності позивача починаючи з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року підлягає зарахуванню до страхового стажу за умови підтвердження сплати страхових внесків, сплата яких підтверджується на підставі: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позиції відповідачів щодо неможливості встановити з квитанцій про сплату платежів від 02.12.1996 року, 28.03.1997 року, 02.04.1997 року, 16.07.1997 року фактичний платіж, за який здійснюється сплата, та період, за який здійснюється сплата.

Щодо доводів апелянта про те, що факт здійснення ним підприємницької діяльності підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 17.09.1993, ліцензією №018918 та засвідченим архівним витягом рішення виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 17.09.1993 №317, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності не є безумовною підставою для зарахування відповідного періоду до страхового стажу без належного підтвердження фактичного здійснення діяльності та виконання обов`язків щодо сплати обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

При цьому чинне законодавство пов`язує виникнення права на зарахування такого періоду до страхового стажу саме з наявністю визначених документів або підтвердженням відповідних обставин належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом зокрема у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 580/7175/21, відповідно до якої належними доказами підтвердження стажу підприємницької діяльності є документи про сплату страхових внесків.

Колегія суддів також враховує, що обов`язковою умовою для врахування доходу, отриманого від підприємницької діяльності, при обчисленні пенсії та зарахування відповідного періоду до страхового стажу є сплата внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання відповідної звітності до органів Пенсійного фонду.

Таким чином, оскільки позивач не надав ані до суду першої інстанції, ані до пенсійного органу належних документів на підтвердження сплати страхових внесків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зарахування до його страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 17.09.1993 року по 24.06.1999 року.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/36546/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/36546/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов