Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №160/28411/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року справа 160/28411/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Новопавлівський гранітний кар`єр” на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 (суддя Рищенко А.Ю.) про відмову у відстроченні виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства “Новопавлівський гранітний кар`єр” про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Новопавлівський гранітний кар`єр” на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період липень - вересень 2025 року за Списком №2 у сумі 294668,94 грн.

Приватне акціонерне товариство “Новопавлівський гранітний кар`єр” 22.01.2026 подало заяву, в якій просить відстрочити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду строком на 8 місяців з дня ухвалення судом відповідної ухвали.

В обґрунтування заяви зазначено, що на даний час мають місце обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, ПрАТ “Новопавлівський гранітний кар`єр” завжди сумлінно виконував свої обов`язки та раніше не мав заборгованості перед позивачем, але воєнні події позбавили можливості відповідача отримувати прибуток навіть в мінімальному розмірі, необхідному для покриття обов`язкових витрат. Починаючи з 24.02.2022р. призупинено виробництво продукції через відсутність логістичних шляхів збуту, переважна кількість працівників перебувають у відпустках без збереження заробітної плати, у призупиненні дії трудових договорів. Потік грошових надходжень знизився на 98% у порівнянні з подібними періодами попередніх років, та не покриває першочергових життєвонеобхідних витрат на виплату заробітної плати працівникам та сплату електроенергії. Тим часом як витрати на пільгові пенсії є величиною майже постійною, не залежно від обсягів виробництва та надходжень грошових коштів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення. Прийняте рішення суд мотивував тим, що до матеріалів справи не було надано належних і відповідних доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність Приватного акціонерного товариства “Новопавлівський гранітний кар`єр” виконати рішення суду. Також не було наведено відомостей, яким чином відстрочення рішення строком на 8 місяців покращить фінансове становище заявника та посприяє виконанню рішення.

В апеляційній скарзі ПрАТ “Новопавлівський гранітний кар`єр” просить дану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги наводить доводи які були зазначені в заяві про відстрочення виконання рішення суду.

Надаючи оцінку законності оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 6 цієї Конвенції, статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.

Положеннями абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 378 Кодексу вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини 5 статті 378 КАС України, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

З аналізу наведених норм вбачається, що розстрочкою/відстрочкою, в розумінні зазначеної норми закону, є відкладення чи перенесення дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

Підставою для відстрочки/розстрочки можуть бути конкретні існуючи обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або встановленим судом способом.

Такий спосіб відтермінування виконання судового рішення у судовому порядку пов`язується з об`єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Вказані обставини повинні мати, як правило, об`єктивний характер, але обов`язковою умовою є ускладнення виконання рішення суду або фактичне унеможливлення його виконання.

До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, природні явища (стихійне лихо), інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка/розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяви щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Тобто, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 КАС України. При цьому, обов`язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заявник просив розстрочити виконання рішення суду у зв`язку з тяжким фінансовим становищем, що склалось на підприємстві, запровадженим простоєм у діяльності підприємства, а також у зв`язку із введенням воєнного стану.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, на момент розгляду вказаної заяви, відповідач не надав жодного доказу, на підтвердження вказаних обставин, зокрема відсутності коштів на рахунках для виконання судового рішення.

Отже, виняткові обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами, заявником (відповідачем) не наведені. Доказів неможливості виконання судового рішення підприємством не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявником не надано доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв`язку із чим процесуальна необхідність відстрочення/розстрочення виконання рішення суду не встановлена.

У постанові від 06.12.2019 по справі № 2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 р. по справі № 819/150/17, при розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання відстрочення не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися наміри боржника, що свідчать про його бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду не звільняє боржника від його виконання, а лише його відтерміновує на певний час до настання певних обставин.

Як зазначив відповідач, на даний момент кошти на виплату рішення суду відсутні, що унеможливлює виконання рішення.

Відповідач не зазначив будь-яких конкретних обставин або подій, з настанням яких пов`язується можливість виконати судове рішення, а без цього відстрочення виконання судового рішення буде просто дозволом на його невиконання, що суперечить цілям та завданням адміністративного судочинства.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суд першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 241 244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Новопавлівський гранітний кар`єр” залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 про відмову у відстроченні виконання судового рішення без змін.

Постанова набирає законної сили з 13.08.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова