Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №160/35614/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/35614/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/35614/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену в листі №30135-22127/К-01/8-0400/25 від 07.07.2025 р. «Про розгляд звернення» у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017 по 30.07.2017.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПІ НОМЕР_1 , до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017 по 30.07.2017, здійснити перерахунок та виплату перерахованої пенсії з урахуванням наведених періодів, починаючи з дати призначення пенсії за віком — з 15.12.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. Позивач звернувся до відповідача з метою отримання інформації щодо періодів страхового стажу, на підставі яких здійснюється нарахування та виплата пенсії. Проте відповідачем не враховано періоди роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017 по 30.07.2017. Позивач звернувся до відповідача щодо належного розрахунку пільгового стажу. Відповідач листом від 07.07.2025 року повідомив, про не зарахування спірних періодів роботи, у зв`язку з тим, що вони припадають на час між закінченням строку дії атестації робочих місць на підприємстві. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, що і стало підставою звернення до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/35614/25 позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017 по 30.07.2017, викладену в листі №30135-22127/К-01/8-0400/25 від 07.07.2025 р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017 по 30.07.2017.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 10.06.2025 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням періодів роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017 по 30.07.2017.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

10.06.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 наступні періоди роботи: з 25.08.1999 по 31.01.2000, з 01.02.2005 по 29.01.2006, з 29.09.2008 по 30.09.2008, з 30.12.2008 по 31.12.2008, з 30.01.2011 по 29.07.2012, з 30.07.2017 по 30.07.2017. Також на підставі цього здійснити перерахунок пенсії з урахуванням збільшеного розміру страхового стажу за Списком №1 з дати призначення пенсії.

Листом від 07.07.2025 №30135-22127/К-01/8-0400/25 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянуло заяву позивача та повідомило наступне.

Позивач отримує пенсію за віком список 1, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058).

Згідно підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:

- довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах;

- документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1. (термін дії атестації 5 років з дати реєстрації).

За матеріалами пенсійної справи позивача до пільгового стажу враховані всі періоди роботи згідно пільгових довідок № 16.4/501 та № 16.4/502 від 16.12.2019, які видані ПАТ «Дніпровський металургійний завод», за виключенням днів, в які позивач не був зайнятий на пільговій роботі: з 29.09.2008 по 30.09.2008 - відпустка без збереження заробітної плати, з 30.12.2008 по 31.12.2008 - додаткові дні відпустки.

Також, до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано періоди роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, з 01.02.2005 по 29.01.2006, з 30.01.2011 по 29.07.2012, з 30.07.2017 по 30.07.2017, оскільки це періоди роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць на підприємстві.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні до пільгового стажу зокрема періоди роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017 по 30.07.2017, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 02.11.1990 у спірні періоди працював:

- запис 1 - 11.11.1990 прийнято в конверторний цех слюсарем-ремонтником 4 розрядку;

- запис 2 - 01.01.1993 присвоєно 5 розряд на тій самій професії;

- запис 6 - 01.05.2006 переведено там же слюсарем-ремонтником зайнятим ремонтом обладнання в місцях його встановлення (робочі місця) діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 5 розряду;

- запис 7 - 01.10.2007 присвоєно 6 розряд в тій самій професії;

- запис 8 - 01.04.2010 переведено в цех ремонту та обслуговування металургійного обладнання сервісного центру в тій самій професії та ділянки по ремонту та обслуговування обладнання киснево-конверторного цеху.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості.

Колегія суддів зазначає, що підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім, досягнення відповідного віку, наявність потрібного стажу, наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 № 442 (далі - Порядок № 442), за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах повний робочий день. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як правильно вказав суд першої інстанції, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно з формою РС права позивача, з 01.01.1992 по 09.10.2019 робота позивача зараховано до пільгового стажу за Списком №1.

Проте, періоди з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017 по 30.07.2017 до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано.

Згідно листа відповідача від 07.07.2025 №30135-22127/К-01/8-0400/25, до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано періоди роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, з 01.02.2005 по 29.01.2006, з 30.01.2011 по 29.07.2012, з 30.07.2017 по 30.07.2017, оскільки це періоди роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць на підприємстві.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання.

Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Як правильно вказав суд першої інстанції, несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Колегія суддів зазначає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи пенсійного органу, що період роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017 по 30.07.2017 неможливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки це періоди роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць на підприємстві є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на викладене вище.

На підставі вищевикладеного, позивач має право на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у зарахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу, викладена листі №30135-22127/К-01/8-0400/25 від 07.07.2025 р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням зазначених періодів із дати її призначення, а саме з 15.12.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, особа має право звернутись із заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Згідно матеріалів справи, позивачу призначено пенсію з 15.12.2019 року.

Із відповідною заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням спірних періодів роботи позивач звернувся 10.06.2025 року.

Як правильно вказав суд першої інстанції, пенсія позивачу призначена у грудні 2019 року та правовідносини, які склалися між сторонами, до моменту звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії не мали характеру спірних, а тому саме з цією датою (дата звернення із заявою про перерахунок пенсії) суд пов`язує факт порушення прав позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням спірних періодів роботи з 25.08.1999 по 31.01.2000, 01.02.2005 по 29.01.2006, 30.01.2011 по 29.07.2012, 30.07.2017 по 30.07.2017 з дати звернення позивача із відповідною заявою, а саме з 10.06.2025 року

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/35614/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/35614/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова