Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №498/1123/26 — Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/1123/26

Провадження по справі №2-о/498/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року с-ще. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Чернецької Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Гонтаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2026 року заявник звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи свою заяву тим, що з 2025 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Спільних дітей немає. Заявник має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв`язку з тим, що ОСОБА_2 майже з самого початку спільного проживання систематично вчиняв як фізичне так і психологічне насильство в сім`ї, вживав алкогольні напої, вчиняв бійки, сварки, морально принижував заявника в присутності дитини та сторонніх осіб, чим порушував її право та право дітей на життя і свободу від нелюдського і такого, що принижує честь і гідність. Турбуючись за своє життя та за життя своєї дочки, вона була вимушена покинути власний будинок, переховуватися від співмешканця у своїх родичів та друзів та всіляко уникати спілкування з ним. Додому вони не можуть повернутися оскільки є загроза їхньому життю. Психологічний стан дочки поганий, вона дуже налякана. Всі ці дії приносять душевні страждання. З кожним днем, заявниці важче протистояти кривднику, так як його агресія постійно зростає і вони не знають, що від нього очікувати. Дізнавшись що заявниця звернулась до суду, ОСОБА_2 почав поводити себе агресивно, погрожував їй та її рідним фізичною розправою. Заявниця неодноразово викликала працівників поліції, після чого працівники поліції складали протокол про вчинення адміністративного правопорушення, але це не зупиняло ОСОБА_2 вчиняти насилля відносно неї та її дитини. ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується постановою про притягнення до адміністративної відповідальності від 23.05.2026, 24.06.2026. 25 червня 2026 року стосовно ОСОБА_2 було складено рапорт, відібрані письмові пояснення від останнього, заповнено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, та винесено протокол. 23 червня 2026 року працівниками ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області був винесений терміновий заборонний припис відносно кривдника ОСОБА_2 . Просить видати обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк 6 місяців з заборонами щодо: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та її малолітньої дочки за адресою: АДРЕСА_1 ; наближення на 200 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ведення листування, телефонних переговорів з нею, або контактувати з нею через інші засоби особистого зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заявник в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Викладене в заяві підтримує.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст. 350-5 ЦПК України.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Cуд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить до таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України,справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2025 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Згідно з наданими до суду доказами, судом встановлено, що відносно ОСОБА_2 були порушені наступні адміністративні справи про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП, а саме:

1. Протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №177833 від 23 травня 2026 року, суть правопорушення за яким полягає у тому, що: 23 травня 2026 року біля 11 години 30 хвилин в с. Мале Гросулове по вул. Набережна Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_2 , перебуваючи в нетверезому стані, вчинив домашнє насильство відносно колишньої співмешканки ОСОБА_1 , а саме висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю.У зв`язку з викладеним було складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

За наслідком розгляду якого, суддею Великомихайлівського районного суду Одеської області Свіжою О.О. 24.06.2026 року винесено постанову у справі №498/881/26, якою ОСОБА_2 04.11.1995 року, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 04.11.1995 року, на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 3 діб з 12 год. 00 хв. 23.05.2026 та діє до 12 год. 00 хв. 26.05.2026.

2. Протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №182318 від 25 червня 2026 року, суть правопорушення за яким полягає у тому, що: 25.06.2026 року близько 18:00 год. в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно співмешканки ОСОБА_1 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю.

За наслідком розгляду якого, суддею Великомихайлівського районного суду Одеської області Чернецькою Н.С. 13.07.2026 року винесено постанову у справі №498/1068/26, якою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно зі статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1.ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

До переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких – особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти п.5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Таким чином, зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року винесеній у справі № 754/6995/19 зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як наголошує ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновків про те, що заявник обґрунтовано звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису і її права мають бути захищені судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, оскільки заявник дійсно є постраждалою особою від домашнього насильства, а її кривдником є заінтересована особа ОСОБА_2 .

На підставі досліджених доказів, які підтверджують факт застосування психологічного, фізичного та економічного насильства, та свідчать що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.

Тож, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінюючи сам вид насильства, ризики, вік постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд дійшов висновку про необхідність покладення на ОСОБА_2 наступних обов`язків на строк шість місяців: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та її малолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатись на 200м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби особистого зв`язку особисто і через третіх осіб.

В силу вимог ч.3 ст.350-5ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючисьст.ст.247,259,263-265,268,350-1,350-6 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису – задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та покласти на нього наступні обов`язки:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та її малолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 200 м до місця проживання (перебування) постраждалої особи, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 ;

- заборонити ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби особистого зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.

Строк дії обмежувального припису обчислювати з дня ухвалення рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч.4 ст. 350-6 ЦПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засідан ні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.С. Чернецька