Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №398/5282/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року справа 398/5282/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.11.2025 (суддя Петренко С.Ю.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.08.2025 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить: скасувати постанову №147 від 05.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, провадження по справі закрити та стягнути судові витрати.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.11.2025 відмовлено в задоволенні позову. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та про дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову №147 від 05.08.2025 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки невідповідності дат у трекінгу поштового відправлення №0610260873663, зокрема, відмітка «Невдала спроба вручення» датована 27.06.2025, тоді як відправлення прибуло до відділення Укрпошти в селищі Петрове лише 04.07.2025, що свідчить про неналежне оповіщення. Також вказує на порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, оскільки факт порушення був виявлений відповідачем з 23.04.2025, а тримісячний строк сплив 24.07.2025. Крім того, позивач посилається на наявність пом`якшуючих обставин (самостійне виховання двох дітей), безпідставність визнання обтяжуючою обставиною «вчинення правопорушення інших надзвичайних обставин, а саме в особливий період», а також на недотримання відповідачем вимог статей 283, 285 КУпАП щодо змісту постанови та порядку її оголошення і вручення.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 08.04.2025 під особистий підпис отримав направлення для проходження військово-лікарської комісії №3153196 від 08.04.2025, що підтверджується записом у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію. При вручені направлення позивачу під особистий підпис доведено вимоги законодавства щодо відповідальності за ухилення від проходження медичного огляду та строк завершення медичного огляду.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного, позивач пройшов огляд лікарів-спеціалістів у період з 10.04.2025 по 14.04.2025 (за виключенням лікаря дерматовенеролога), 24.04.2025 пройшов ультразвукове дослідження передміхурової залози. Наступне дослідження (здавання аналізів у ТОВ «ЦЕНТРО-ЛАБ») датоване лише 25.07.2025, тобто вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення від 19.07.2025.

Позивачу було надіслано повістку №3948765 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 29.06.2025 рекомендованим листом №0610260873663 за задекларованою адресою.

Відповідно до трекінгу відправлення з сайту Укрпошти, 27.06.2025 зафіксовано відмітку «Невдала спроба вручення», 04.07.2025 «Повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)».

19.07.2025 старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 складено протокол №147 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП стосовно позивача. У протоколі зазначено про розгляд справи 01.08.2025 об 11:00 годині, про що позивача повідомлено під особистий підпис.

ОСОБА_1 01.08.2025 та його представник прибули на розгляд справи, проте у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених документів на представництво інтересів розгляд справи був перенесений на 05.08.2025, про що позивача повідомлено під розписку.

Постановою №147 від 05.08.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500грн.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості за аналогією підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії, бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному, об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, іншими документами.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абзацом 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, організацію медичного огляду.

Відповідно до пункту 74 Порядку №560 резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію та видається під особистий підпис. Під час вручення направлення під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності за ухилення від проходження медичного огляду та строк завершення медичного огляду.

Відповідно до підпункту 2.8.6 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.

Відповідно до пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення №402 (в редакції, чинній на час проходження ВЛК у квітні 2025 року) під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Щодо доводів позивача про неналежне оповіщення повісткою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, поштове відправлення №0610260873663 з повісткою №3948765 було повернуто відправнику з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Водночас колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана постанова №147 від 05.08.2025 стосується двох епізодів правопорушення: непроходження ВЛК у встановлений строк після отримання направлення 08.04.2025 та неявка за повісткою. При цьому щодо першого епізоду - отримання позивачем направлення на проходження ВЛК 08.04.2025 під особистий підпис є безспірним фактом, підтвердженим матеріалами справи, і не залежить від питання належності оповіщення повісткою.

Суд першої інстанції встановив, що позивач, отримавши 08.04.2025 направлення на проходження ВЛК під особистий підпис та будучи попередженим про адміністративну відповідальність за ухилення від медичного огляду, не завершив проходження ВЛК у встановлений 14-денний строк. Належних доказів направлення на додаткове обстеження лікарями ВЛК у період з 15.04.2025 по 19.07.2025 матеріали справи не містять. Єдине дослідження, проведене позивачем після 14.04.2025 - ультразвукове дослідження від 24.04.2025, проте докази того, що це дослідження було призначене лікарями ВЛК, відсутні. Наступне звернення до лабораторії (ТОВ «ЦЕНТРО-ЛАБ») датоване лише 25.07.2025, тобто вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, позивачем порушено строки проходження медичного огляду, передбачені підпунктом 2.8.6 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402, що утворює об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Щодо доводів апелянта про порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 7 статті 38 КУпАП (в редакції Закону України від 09.05.2024 №3696-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що набув чинності 19.05.2024) передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, правопорушення, що полягає у непроходженні ВЛК у встановлений строк, є триваючим правопорушенням, яке продовжувалося до моменту його виявлення. Протокол про адміністративне правопорушення складено 19.07.2025, постанову винесено 05.08.2025, тобто в межах тримісячного строку з дня виявлення правопорушення та в межах одного року з дня його вчинення. Доводи апелянта про те, що строк слід обчислювати з 23.04.2025 (п`ятнадцятий день після видачі направлення), не спростовують висновку суду першої інстанції, оскільки правопорушення тривало і на момент складання протоколу 19.07.2025 позивач не завершив проходження ВЛК.

Щодо доводів апелянта про наявність пом`якшуючих обставин та безпідставність визнання обтяжуючих обставин, колегія суддів зазначає, що ці обставини стосуються розміру накладеного стягнення, а не наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення. Водночас суд першої інстанції дослідив ці обставини та дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оскаржуваної постанови. Питання оцінки пом`якшуючих та обтяжуючих обставин належить до дискреційних повноважень органу, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, і суд не підміняє цей орган у здійсненні таких повноважень за умови дотримання меж стягнення, встановлених санкцією відповідної статті.

Щодо доводів апелянта про недотримання відповідачем вимог статей 283, 285 КУпАП, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дослідив ці обставини та встановив, що позивач був належним чином повідомлений про дату розгляду справи (спочатку на 01.08.2025, потім перенесено на 05.08.2025), про що свідчать його власноручні підписи у протоколі та розписці. На розгляд справи 05.08.2025 прибула представник позивача адвокат Неватос Ю.С., яка надала письмові пояснення. Неявка позивача, належно повідомленого про місце, день та час розгляду справи, не перешкоджала відповідачу розглянути справу за його відсутності. Суд першої інстанції не встановив порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, і колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас у справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення суд здійснює перевірку законності та обґрунтованості такої постанови з урахуванням усіх наявних у справі доказів. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та про дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.11.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили 14.08.2026 та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко