Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №280/3621/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року справа 280/3621/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 (суддя Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу; третя особа Військова частина НОМЕР_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05.05.2025 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахування уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати пункти 2.8, 4, 5, 6 в частині, що стосується ОСОБА_1 , пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №521 від 07.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 , за наслідками якого було прийнято наказ №521 від 07.04.2025 «Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 » пунктом 2.8 якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Також пунктом 4 Наказу №521 визначено що порушення вказаних вище норм завдало збитків державі у розмірі 364903,21 грн. Абзацем 2 пункту 4 Наказу №521 наказано, у тому числі позивачу, у добровільному порядку повернути кошти рівними частками до каси військової частини НОМЕР_1 . З результатами службового розслідування позивач не погоджується, вважає такі висновки не законними і такими, що зроблені без належного обґрунтування, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №521 від 07.04.2025, протиправним і таким що підлягає скасуванню. Позивач вважає неправильне застосування відповідачем норм діючого законодавства: статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктів 2 - 4, 9, 10 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Усі суми нарахованої військовою частиною НОМЕР_2 грошової винагороди та виплачені військовою частиною НОМЕР_1 , які відповідач вважає сумою прямої дійсної шкоди, позивач вважає правомірними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 позов задоволений.

Прийняте рішення суд мотивував тим, що грошове забезпечення військовослужбовців, яке гарантується Державою, повинно відповідати умовам військової служби (частина 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Забезпечення гарантій обумовлюються безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перелічених у пункті 2 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Враховуючи те, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , вказані у рапорті начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 вх. №1467 від 05.02.2025, виконували бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах), - вказані військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 мають право на отримання додаткової винагороди, з розрахунку 50000 гривень на місяць за виконання таких завдань у січні 2025 року. Таким чином, подання позивачем на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 рапорту вх. №1467 від 05.02.2025 та підсумкового бойового донесення №21/дск від 01.02.2025 здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства.

В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в наслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, які перелічені вище, молодший лейтенант ОСОБА_1 начальник штабу – заступник командира військової частини НОМЕР_2 , недбало віднісся до контролю та погодженню наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №41 від 05.02.2025, що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_2 за фінансово- економічним напрямком, а саме: спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3-3.8. акту службового розслідування сукупно становить 364903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування. Це підтверджується довідкою про вартісну оцінку завданої шкоди наданої фінансово - економічною службою військової частини НОМЕР_1 . Виходячи з матеріалів службового розслідування вина в завданні прямої дійсної шкоди молодшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 , виражається у формі службової недбалості. Своїми діями молодший лейтенант ОСОБА_1 начальник штабу – заступник командира військової частини НОМЕР_2 , порушив вимоги: статей 1 - 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Причинами та умовами, що сприяли правопорушенню є неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам державним у наслідок можливої недостатньої обізнаності з правових норм при визначенні підстав з нарахування додаткової винагороди. Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги абзацу 15 пункту 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (зі змінами) відповідно до якого, щоб отримати додаткову грошову винагороду в розмірі 50000,00 грн. управління (штаб) угруповань військ повинно бути включено в перелік, який затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України. Управління та штаб військової частини НОМЕР_2 не входить до вищезазначеного переліку. На підставі вищевикладеного, висновки суду першої інстанції, щодо того, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 мають право на отримання додаткової грошової винагороди в розмірі 50000,00 грн. та зазначені в рапорті позивача №1467 від 05.02.2025 та підсумковому бойовому донесенню №21/дск від 01.02.2025 є помилковим.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника штабу – заступника командира військової частини у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться на забезпеченні та у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 (у тому числі з питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військовій частині НОМЕР_2 ).

Відповідно до вимог статей 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280», Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), на підставі Акту приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2025 №3650/дск, та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2025 №261 «Про призначення службового розслідування за фактом перевиплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 », наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.03.2025 №307 «Про продовження строку проведення службового розслідування», наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2025 №358 «Про продовження строку службового розслідування» офіцером відділення підготовки штабу військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_2 , було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин та умов виникнення факту неправомірно виплаченої додаткової винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_2 за січень 2025 року в розмірі 50 000 гривень. Під час проведення вищезазначеного службового розслідування було встановленні наступні обставини:

Основні завдання на січень 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 визначені бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 01.01.2025 №9/127дск та бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 05.01.2025 №75/127дск.

Виплата додаткової винагороди 50000 гривень за січень 2025 року військовослужбовцям управління та штабу військової частини НОМЕР_2 здійснювалась на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №41 від 05.02.2025 та додатку 2 до цього наказу.

Підставою для внесення даних в наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 №41 є:

рапорт начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 від 05.02.2025 №1467, в якому він просить виплатити військовослужбовцям управління та штабу військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду за січень 2025 року у таких розмірах:

50000 гривень – військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах) на території Гуляйпільської міської територіальної громади та Малинівської сільської територіальної громади Запорізької області, Великоновосілківської селищної територіальної громади Донецької області.

Зокрема, серед перелічених військовослужбовців у додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 №41 підполковник ОСОБА_4 - період з 08.01.2025 по 31.01.2025; сержант ОСОБА_5 - період з 09.01.2025 по 12.01.2025 та з 21.01.2025 по 24.01.2025; молодший лейтенант ОСОБА_3 - період з 08.01.2025 по 25.01.2025 та з 28.01.2025 по 31.01.2025; старший лейтенант ОСОБА_6 - період з 08.01.2025 по 31.01.2025; старший сержант ОСОБА_7 - період з 08.01.2025 по 31.01.2025; молодший сержант ОСОБА_8 - період з 08.01.2025 по 31.01.2025; молодший сержант ОСОБА_9 - період з 08.01.2025 по 31.01.2025; старший солдат ОСОБА_10 - період з 08.01.2025 по 11.01.2025 та з 25.01.2025 по 31.01.2025; старший солдат ОСОБА_11 - період з 08.01.2025 по 31.01.2025; молодший сержант ОСОБА_12 - період з 17.01.2025 по 31.01.2025; старший лейтенант ОСОБА_13 - період 08.01.2025, з 10.01.2025 по 11.01.2025, з 13.01.2025 по 15.01.2025, 19.01.2025, 22.01.2025, 25.01.2025, 28.01.2025; лейтенант ОСОБА_14 - період з 17.01.2025 по 18.01.2025, 22.01.2025, 24.01.2025, 27.01.2025, 30.01.2025; головний сержант ОСОБА_15 - період з 08.01.2025 по 10.01.2025, з 12.01.2025 по 14.01.2025, 16.01.2025, 20.01.2025, 23.01.2025, 26.01.2025, 29.01.2025, 31.01.2025; старший лейтенант ОСОБА_16 - період з 08.01.2025 по 09.01.2025, 11.01.2025, з 13.01.2025 по 15.01.2025, з 17.01.2025 по 18.01.2025; молодший сержант ОСОБА_17 - період 10.01.2025, з 12.01.2025 по 13.01.2025, з 15.01.2025 по 17.01.2025, 20.01.2025; штаб-сержант ОСОБА_18 - період 13.01.2025; молодший сержант ОСОБА_19 - період з 08.01.2025 по 24.01.2025 та з 28.01.2025 по 31.01.2025; молодший сержант ОСОБА_20 - період з 08.01.2025 по 20.01.2025, з 24.01.2025 по 28.01.2025, 31.01.2025; капітан ОСОБА_21 - період з 08.01.2025 по 20.01.2025; з 22.01.2025 по 25.01.2025, з 27.01.2025 по 31.01.2025; молодший лейтенант ОСОБА_22 - період з 19.01.2025 по 31.01.2025; старший лейтенант ОСОБА_23 - період з 08.01.2025 по 10.01.2025, з 12.01.2025 по 14.01.2025, з 16.01.2025 по 18.01.2025, з 20.01.2025 по 23.01.2025, з 25.01.2025 по 27.01.2025, з 29.01.2025 по 31.01.2025; молодший сержант ОСОБА_24 - період з 08.01.2025 по 10.01.2025, 12.01.2025, 14.01.2024, з 16.01.2025 по 18.01.2025, 20.01.2025, з 22.01.2025 по 23.01.2025, 26.01.2025, 28.01.2025, 30.01.2025; сержант ОСОБА_25 - період 08.01.2025, з 10.01.2025 по 11.01.2025, 13.01.2025, 15.01.2025, 19.01.2025, 21.01.2025, з 24.01.2025 по 25.01.2025, 27.01.2025, 29.01.2025, 31.01.2025; молодший сержант ОСОБА_26 - період з 08.01.2025 по 14.01.2025, з 16.01.2025 по 18.01.2025, з 20.01.2025 по 23.01.2025, з 30.01.2025 по 31.01.2025; старший лейтенант ОСОБА_27 - період з 09.01.2025 по 11.01.2025, з 13.01.2025 по 15.01.2025, з 17.01.2025 по 19.01.2025, з 21.01.2025 по 23.01.2025, з 25.01.2025 по 27.01.2025, з 29.01.2025 по 30.01.2025; молодший сержант ОСОБА_28 - у період 09.01.2025, з 21.01.2025 по 24.01.2025, з 29.01.2025 по 30.01.2025; (на підставі ПБД командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_29 від 01.02.2025 №21/дск)

Сукупна кількість днів у особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_2 відповідно до додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №41 від 05.02.2025, за яким нараховувалася додаткова винагорода із розрахунку 50000 грн становить 404 дні.

Згідно висновків службового розслідування, наведених у пункті 3.11. акут службового розслідування (ас 82), в діях молодшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 , вбачається недбале ставлення до своїх посадових обов`язків, що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_2 за фінансово-економічним напрямком, а саме: спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3., 3.5. та 3.8. акту службового розслідування сукупно загальна сума з урахуванням ПДФО та ЄСВ склала 364903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування.

У пункті 4.2 акту службового розслідування зазначено, що молодший лейтенант ОСОБА_3 начальник штабу – заступник командира військової частини НОМЕР_2 своїм рапортом від 05.02.2025 №1467, зазначив данні, які не відповідають критеріям виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 грн згідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (з змінами) стосовно підлеглого особового складу, що свідчить про вчинення ним протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків в частині дотримання вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1.9 розділу 1 наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280» начальник штабу, заступники (помічники) командира військової частини і начальники служб військової частини відповідають за своєчасне та правильне визначення потреби військової частини у коштах (за напрямами відповідальності), їх цільове, законне, ефективне використання та зобов`язані:

Начальник штабу військової частини чи інша посадова особа, яка очолює підрозділ з обліку особового складу, забезпечує:

підготовку проєктів наказів командира військової частини щодо встановлення посадових окладів військовослужбовцям, тарифних ставок (розрядів) працівникам Збройних Сил України, оголошення вислуги років особовому складу, встановлення та виплату доплат, надбавок, винагород, одноразових видів грошового забезпечення та заробітної плати, преміювання військовослужбовців, працівників Збройних Сил України;

за правильність і своєчасність передачі штабом військової частини фінансовому органу довідок, витягів із наказів командира військової частини та інших документів, перевірку відповідності розрахунково-платіжних відомостей обліковому складу і штату (штатному розпису) військової частини начальник штабу чи інша посадова особа, яка очолює облік особового складу, несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

В наслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, які перелічені вище, молодший лейтенант ОСОБА_3 начальник штабу – заступник командира військової частини НОМЕР_2 , недбало віднісся до контролю та погодженню наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №41, що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_2 за фінансово- економічним напрямком, а саме: спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3-3.8. акту службового розслідування сукупно становить 364 903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування. Це підтверджується довідкою про вартісну оцінку завданої шкоди наданої фінансово - економічною службою військової частини НОМЕР_1 .

Виходячи з матеріалів службового розслідування вина в завданні прямої дійсної шкоди молодшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 , виражається у формі службової недбалості.

Своїми діями молодший лейтенант ОСОБА_1 начальник штабу – заступник командира військової частини НОМЕР_2 , порушив вимоги: статей 1 - 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Причинами та умовами, що сприяли правопорушенню є неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам державним у наслідок можливої недостатньої обізнаності з правових норм при визначенні підстав з нарахування додаткової винагороди.

Позивача 07.04.2025 ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 №521 «Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 » (далі – Наказ 521) пунктом 2.8 якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Також пункту 4 Наказу 521 визначено що порушення вказаних вище норм завдало збитків державі у розмірі 364903,21 грн. Абз.2 п.4 Наказу 521 наказано, у тому числі позивачу, у добровільному порядку повернути кошти рівними частками до каси військової частини НОМЕР_1 . П. 6 Наказу 521 передбачено наступне: У разі відмови молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 , протягом п`яти робочих днів з моменту ознайомлення, заступнику начальника штабу військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_30 за погодженням з помічником командира з правової роботи – начальником юридичної служби подати проект наказу про притягнення до матеріальної відповідальності даних військовослужбовців в порядку Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Вважаючи окремі пункти наказу незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут, яким визначено загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;

- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

- вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Стаття 26 Статуту визначає, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до статей 1 та 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом:

виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;

особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України;

формування правової культури військовослужбовців;

умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, поміж іншим, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до частини 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Відповідно до частини 1 статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені вказаним Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Частиною 1 статті 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини 8 статті 85 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (стаття 98 Дисциплінарного статуту).

Порядок, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначені Порядком № 608.

У пункті 2 розділу І Порядку №608 надано визначення службовому розслідуванню, згідно із яким, це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Як передбачено пунктом 7 розділу І Порядку №608, службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону №160-ІХ.

Відповідно до абзацу 15 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатись в разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Як визначено пунктами 1,3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного та об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, серед іншого, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що кожен військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, що становить сутність військової дисципліни.

Підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарного проступку, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків або порушення військової дисципліни.

У разі проведення службового розслідування, зазначені обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Крім того, з системного аналізу вищезазначених норм суд висновує, що Порядком №608 не визначено обов`язку перед проведенням службового розслідування за фактами завдання матеріальної шкоди військовому майну (коштам) проводити попередню службову перевірку та встановлювати коло осіб, стосовно яких буде проводитися службове розслідування, а тому суд відхиляє доводи позивача про відсутність підстав для проведення службового розслідування у разі, якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення.

Верховний Суд в постанові від 13.03.2025 у справі №400/2521/23 вказав, що така оцінка повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до вимог статей 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280», Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), на підставі Акту приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2025 №3650/дск, та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2025 року №261 «Про призначення службового розслідування за фактом перевиплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 », наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.03.2025 №307 «Про продовження строку проведення службового розслідування», наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2025 №358 «Про продовження строку службового розслідування» офіцером відділення підготовки штабу військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_31 , було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин та умов виникнення факту неправомірно виплаченої додаткової винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_2 за січень 2025 року в розмірі 50 000 гривень.

Під час проведення вищезазначеного службового розслідування було встановленні наступні обставини:

Основні завдання на січень 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 визначені бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 01.01.2025 №9/127дск та бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 05.01.2025 №75/127дск.

Виплата додаткової винагороди 50000 гривень за січень 2025 року військовослужбовцям управління та штабу військової частини НОМЕР_2 здійснювалась на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №41 та додатку 2 до цього наказу.

Службовим розслідуванням встановлено, що в діях молодшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 , вбачається недбале ставлення до своїх посадових обов`язків, що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_2 за фінансово-економічним напрямком, а саме: спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3., 3.5. та 3.8. акту службового розслідування сукупно загальна сума з урахуванням ПДФО та ЄСВ склала 364 903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування.

У пункті 4.2 акту службового розслідування зазначено, що молодший лейтенант ОСОБА_3 начальник штабу – заступник командира військової частини НОМЕР_2 своїм рапортом від 05.02.2025 №1467, зазначив данні, які не відповідають критеріям виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 грн згідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (з змінами) стосовно підлеглого особового складу, що свідчить про вчинення ним протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків в частині дотримання вимог чинного законодавства.

Згідно пункту 1.9 розділу 1 наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280» начальник штабу, заступники (помічники) командира військової частини і начальники служб військової частини відповідають за своєчасне та правильне визначення потреби військової частини у коштах (за напрямами відповідальності), їх цільове, законне, ефективне використання та зобов`язані:

Начальник штабу військової частини чи інша посадова особа, яка очолює підрозділ з обліку особового складу, забезпечує:

підготовку проєктів наказів командира військової частини щодо встановлення посадових окладів військовослужбовцям, тарифних ставок (розрядів) працівникам Збройних Сил України, оголошення вислуги років особовому складу, встановлення та виплату доплат, надбавок, винагород, одноразових видів грошового забезпечення та заробітної плати, преміювання військовослужбовців, працівників Збройних Сил України;

за правильність і своєчасність передачі штабом військової частини фінансовому органу довідок, витягів із наказів командира військової частини та інших документів, перевірку відповідності розрахунково-платіжних відомостей обліковому складу і штату (штатному розпису) військової частини начальник штабу чи інша посадова особа, яка очолює облік особового складу, несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

В наслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, які перелічені вище, молодший лейтенант ОСОБА_3 начальник штабу – заступник командира військової частини НОМЕР_2 , недбало віднісся до контролю та погодженню наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №41, що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_2 за фінансово- економічним напрямком, а саме: спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3-3.8. акту службового розслідування сукупно становить 364 903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування. Це підтверджується довідкою про вартісну оцінку завданої шкоди наданої фінансово - економічною службою військової частини НОМЕР_1 .

Виходячи з матеріалів службового розслідування вина в завданні прямої дійсної шкоди молодшого лейтенанта ОСОБА_3 начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 , виражається у формі службової недбалості.

Своїми діями молодший лейтенант ОСОБА_3 начальник штабу – заступник командира військової частини НОМЕР_2 , порушив вимоги: ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Виходячи з матеріалів службового розслідування причинами та умовами, що сприяли правопорушенню є неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам державним у наслідок можливої недостатньої обізнаності з правових норм при визначенні підстав з нарахування додаткової винагороди.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не наводить заперечень щодо обставин подання рапорту, до якого включені військовослужбовці на виплату підвищеної додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, проте, вважає, що подання командиром військової частини НОМЕР_2 на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 рапорту та підсумку бойових завдань здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Оцінюючі такі доводи, суд враховує, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 постанови КМУ №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 8 постанови КМУ №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

На виконання постанови КМУ №704 наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності постановою КМУ №704.

Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 8 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята Постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», (далі - Постанова №168) пунктом 1 якої, в редакції від 20 червня 2024 року було установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 в редакції від 20 червня 2024 року, установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Порядок №260 у вересні 2023 року доповнено новим розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану).

Відповідно до пункту другого цього розділу в редакції, чинній станом на 05 червня 2024 року, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);

Військовослужбовцям, зазначеним у розділах ХХХIV, ХХХV цього Порядку, які одночасно мають право на отримання додаткової винагороди за різними умовами, ця додаткова винагорода виплачується в більшому розмірі.

Згідно пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Разом із тим, доданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджується що стосовно військовослужбовців включених до рапорту на нарахування додаткової винагороди в розмірі 50 000 грн відповідно до Постанови №168, про яких зазначено в розділі 3.3 Акту, відсутні відомості в журналах ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь у бойових діях або виконанні завдання на лінії бойового зіткнення, а визначені бойовими розпорядженнями командира військової частини НОМЕР_2 завдання не передбачали залучення вказаних військовослужбовців до безпосередньої участі у бойових діях або виконанні завдань на лінії бойового зіткнення.

Встановлені службовим розслідуванням обставини підтверджені наданими до матеріалів справи письмовими доказами та не спростовані позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач, як посадова особа, яка перебуває на посаді начальника штабу – заступника командира військової частини у військовій частині НОМЕР_2 , допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків, що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_2 .

Спірним наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2025 №521«Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 » притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності з підстав неналежного виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, що зафіксовано відповідним Актом службового розслідування, які підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Підстави для тверджень про недотримання посадовою особою військової частини, яка проводила службове розслідування, вимог Порядку №608 відсутні, адже з матеріалів справи вбачається, що під час проведення службового розслідування головою комісії вчинялись дії щодо отримання документів та пояснень, у тому числі позивача, в межах повноважень, наданих пунктом 6 та пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №608.

Накладення дисциплінарного стягнення відбулося у відповідності до норм Дисциплінарного статуту, а застосований вид дисциплінарного стягнення у вигляді догани є співмірним із учиненим діянням.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними п.2.8, п.4, п.5, п.6 в частині, що стосується ОСОБА_1 , п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 №521, через аргументи, які наведено позивачем.

Що стосується доводів позивача про те, що за надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків не передбачена матеріальна відповідальність, оскільки останні не віднесені до переліку способів завдання шкоди в розумінні пункту 4 статті 1 Закону № 160-IX, суд зазначає таке.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон № 160-IX.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закон № 160-ІХ:

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов 'язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону № 160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до частин 2, 3 статті 8 Закону № 160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону № 160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Отже, за змістом положень Закону №160-ІХ надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків відносяться до прямої дійсної шкоди, яка підлягає відшкодуванню військовослужбовцями у випадку, якщо таку шкоду заподіяно з їх вини, що спростовує доводи позивача про те, що за надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків не передбачена матеріальна відповідальність.

При цьому, слід зазначити, що позов не містить інших доводів щодо висновків службового розслідування по суті про виявлення надлишкових виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 у січні 2025 року, а також щодо визначеного розміру завданої шкоди військовому майну (коштам).

Відтак, підстави для задовлення позовних вимог відсутні, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2025.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з 13.08.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова