Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №598/1390/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/1390/26Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В.

Провадження № 33/817/482/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Вереса М.Я.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Вереса М.Я, на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 08 червня 2026 року о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1 в с. Шили на вул. Центральна Тернопільського району Тернопільської області, керуючи мотоциклом марки «Lifan», без р.н.з., в порушення вимог п.2.3.б. Правил дорожнього руху України, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Land Cruiser Prado», р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на зустріч, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками.

Крім того, 08 червня 2026 року о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1 в с. Шили на вул. Центральна Тернопільського району Тернопільської області, керував мотоциклом марки «Lifan», без р.н.з., в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокат Верес М.Я. не згідний із постановою Збаразького районного суду, у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що 02.07.2026 року о 19:11 год, та 02.07.2026 року о 19:36 год. було складено протоколи серії ЕПР1 №708969 та ЕПР1№708992 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП без його участі, крім цього відбулась фальсифікація процесуальних документів шляхом внесення в протоколи неправдивих даних про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису щодо роз`яснення прав і обов`язків, та про те, що останній надав пояснення на окремому аркуші.

Вказує, що будь-яких відеоматеріалів, які б свідчили про складання та вручення ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення виявлено не було.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 викликався для складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. ст. 124, ч.1. ст. 130 КУпАП.

Просить скасувати постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130, ст. 124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Одночасно, ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки із змістом оскаржуваної постанови суду першої інстанції ознайомився після її отримання захисником через електронний кабінет 29.07.2026 року.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Вереса М.Я., які підтримали подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Рішення суду, яке оскаржується апелянтом, постановлено судом першої інстанції 23.07.2026 року.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, зі змістом постанови суду першої інстанції від 23.07.2026 року адвокат Верес М.Я. ознайомився після її отримання через електронний кабінет ЄСІТС 29.07.2026 року.

Апеляційну скаргу подано 03.08.2026 року, тобто в межах десятиденного строку на оскарження. (а.с.76)

Таким чином, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає розгляду, оскільки строк на апеляційне оскарження постанови не пропущено.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст. 124 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Відповідно до ст. 124 КУпАП України порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

За змістом ч.1 ст. 130 КпАП України відповідальність за цією нормою наступає, зокрема, при керуванні транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само при відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №708969 від 02 липня 2026 року, 08 червня 2026 року о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1 в с. Шили на вул. Центральна Тернопільського району Тернопільської області, керуючи мотоциклом марки «Lifan», без р.н.з., в порушення вимог п.2.3.б. Правил дорожнього руху України, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Land Cruiser Prado», р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на зустріч, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708992 від 02.07.2026 року, 08 червня 2026 року о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1 в с. Шили на вул. Центральна Тернопільського району Тернопільської області, керував мотоциклом марки «Lifan», без р.н.з., в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України.

Від підпису у вказаних протоколах ОСОБА_3 відмовився, про що зроблена відмітка у процесуальних документах.

Як вбачається з матеріалів провадження, відомості за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.06.2026 р. у с. Шили Збаразької територіальної громади за участі мотоцикла «Lifan», без р.н.з., під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota», р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , були внесені в ЄРДР за № 12026211090000064.

Постановою слідчого від 30.06.2026 р. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12026211090000064 від 09.06.2026р, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.

Надалі, 02.07.2026 р. поліцейським ВП № 4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області складено відносно ОСОБА_1 протоколи за ст.124 КУпАП та за ст.130 ч.1 КУпАП, які разом з матеріалами справи 08.07.2026 р. направлено для розгляду до Збаразького районного суду Тернопільської області.

Відповідно до ч.11 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Як вбачається із матеріалів справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст. ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП постанова про закриття кримінального провадження відносно останнього винесена заступником начальника слідчого відділення поліції № 4 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Сергієм Бугаєм 30 червня 2026 року.

Проколи про адміністративні правопорушення за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 складено 02 липня 2026 року в межах строку визначеного законом.

Належить також взяти до уваги й те, що протоколи про адміністративні правопорушення і дії посадової особи, яка їх складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися. Тобто, він не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з приводу ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколів, зокрема, з підстав складання протоколів у його відсутності, зважаючи на доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не викликався для складання вказаних вище адмінпротоколів.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що знаходяться в матеріалах справи встановлено, що після прибуття на місце дорожньо-транспортної пригоди працівники патрульної поліції встановили особи учасників ДТП та з`ясували обставини події. Водій автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado» повідомив, що мотоцикл під керуванням ОСОБА_1 виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з його транспортним засобом. У ході спілкування з працівниками поліції останній повідомив, що вживав алкогольні напої (пиво), після чого за його згодою було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820» (тест №1604), результат якого засвідчив показник 1,89 проміле алкоголю. Із відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з результатом огляду, не заперечував його та поставив свій підпис на роздрукованому результаті тестування. У подальшому працівниками бригади екстреної медичної допомоги було проведено огляд ОСОБА_1 , після чого його госпіталізовано до медичного закладу. Крім того, на відеозаписі зафіксовано проведення працівниками поліції огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, складання схеми місця ДТП та здійснення інших першочергових процесуальних дій.

Жодних зауважень щодо результатів медичного огляду від ОСОБА_1 не надходило. Крім того, останній неодноразово повідомляв, що вживав алкогольні напої.

Апеляційним судом встановлено, що вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчинених правопорушень, детально відновити послідовність подій, відтак є належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, статтею 124 КУпАП.

Крім того, право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується той факт, що події за участю ОСОБА_1 , які зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з неповнотою судового розгляду, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Що стосується доводів апелянта про те, що протоколи про адміністративне правопорушення складені за його відсутності і участі у розгляді справи судом першої інстанції він не приймав, то апеляційний суд зазначає, що під час апеляційного розгляду особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та його захиснику надано безпосередню можливість скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП, в тому числі надавати свої пояснення, заперечення, докази щодо обставин події з метою повного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Проте, окрім доводів щодо неналежного інформування ОСОБА_1 про складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд справи судом першої інстанції за відсутності останнього, інших аргументів, які б спростовували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння апелянтом не наведено.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130, 124 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчинених ним правопорушень, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Вереса М.Я. залишити без задоволення, а постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя