Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №445/419/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/419/26 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчсарський О.М.

Провадження № 33/811/1189/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю ОСОБА_1 , захисника Савки Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника Савки Т.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою ОСОБА_1 12.02.2026 року о 10 год. 50 хв., в м. Золочеві, по вул. Бродівська, 12 керував автомобілем марки «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, тремтіння та спітнілість пальців рук, блідність обличчя, жвавість мови, від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі КНП «Золочівська ЦРЛ» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України", затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 12.02.2026 року о 11 год. 30 хв., в м. Золочеві, по вул. Промисловій керував автомобілем марки «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: дуже звужені зіниці, почервоніння очей, поведінка, яка не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі КНП «Золочівська ЦРЛ» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України", затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції захисник Савка Т.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Зазначає, що працівники поліції фактично спонукали ОСОБА_1 шляхом введення в оману щодо наслідків медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння до відмови від його проходження, що прямо вбачається із наявних в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, хоча в момент зупинки транспортного засобу при складенні першого протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 висловлював свою згоду на проходження відповідного медичного огляду, також, працівники поліції після складення першого протоколу про адміністративне правопорушення умисно не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не роз`яснили наслідки керування транспортним засобом після складення відповідного протоколу, не передали транспортний засіб особі, яка має відповідне право керування транспортним засобом, та повідомили ОСОБА_1 про те, що він може далі керувати транспортним засобом, та в подальшому очевидно передали іншому екіпажу поліції інформацію про те, що автомобіль ОСОБА_1 буде продовжувати рух до місця стоянки, внаслідок чого інший екіпаж повторно зупинив автомобіль ОСОБА_1 для складення адміністративного матеріалу, а відтак з огляду на вище вказане у ОСОБА_1 був відсутній умисел на вчинення інкримінованих йому адміністративних правопорушень передбачених ст. 130 КУпАП

Первинна поведінка ОСОБА_1 свідчила саме про намір виконати законну вимогу працівників поліції, а не про ухилення чи відмову.

Подальша відмова була наслідком неправомірної поведінки працівників поліції, які фактично ввели особу в оману щодо правових наслідків проходження такого огляду,

спотворивши зміст процедури та можливі наслідки для водія.

Відмова ОСОБА_1 не була вільним, усвідомленим та добровільним волевиявленням, як того вимагає закон.

Фактичні обставини справи свідчать не лише про процесуальні порушення, а й про наявність ознак провокації з боку працівників поліції. З відеозаписів убачається, що замість неупередженого забезпечення процедури огляду працівники поліції своїми діями та роз`ясненнями фактично схиляли ОСОБА_1 до відмови від проходження медичного огляду, формуючи у нього хибне уявлення про негативні правові наслідки такого огляду.

Подібна поведінка має ознаки штучного створення умов для документування саме

відмови, а не для встановлення об`єктивного стану особи.

Другий епізод не може оцінюватися окремо від першого.

Відмова від проходження огляду під час другої зупинки була наслідком тієї ж самої ситуації, яка виникла після першого спілкування з працівниками поліції. На момент повторної зупинки ОСОБА_1 вже перебував у переконанні, сформованому попередніми діями працівника поліції, що проходження огляду є для нього більш несприятливим, ніж відмова.

Крім того, він повідомляв другому екіпажу, що вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за аналогічні обставини та прямує до місця проживання. Суд фактично не перевірив причинний зв`язок між першими діями працівників поліції та другим епізодом.

Натомість другий протокол був помилково сприйнятий судом як самостійний доказ вини.

Проте він є похідним від попередньої поведінки працівників поліції, а тому повинен оцінюватися виключно у взаємозв`язку з першим епізодом.

Вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі.

ОСОБА_1 , захисник Савка Т.В. апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

З протоколу серії ЕПР1 №589421 від 12 лютого 2026 року (а.с.2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: звужені зіниці очей, тремтіння пальців рук, блідість обличчя, жвавість мови.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівник поліції виявивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, тому пред`являв вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, спочатку ОСОБА_1 погодився пройти огляд, однак по дорозі до медичного закладу відмовився від огляду. Також ОСОБА_1 повідомив поліцейському, що три дні тому курив марихуану. Працівник поліції вказав поліцейському, що протокол буде складено як у випадку відмови від проходження огляду, так і у випадку виявлення стану наркотичного сп`яніння за наслідками проходження огляду в медичному закладі. Після чого ОСОБА_1 відмовився від огляду. що стало підставою для складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу серії ЕПР1 №58942 від 12 лютого 2026 року (а.с.2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: почервоніння очей, звужені зіниці очей, поведінка, що не відповідає обстановці.

З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили транспортним засіб марки «Опель Вектра», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський вияви у нього ознаки наркотичного сп`яніння, тому пред`явив вимогу про проходження огляду в медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився від огляду, вказавши, що відносно нього вже склали протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, вказав, що немає потреби їхати в медичний заклад. Після чого, полціейський роз`яснив наслідки відмови та вказав, що буде складено протокол за ч.1 ст. 1330 КУпАП.

Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Твердження захисника про наявність провокації з боку працівників поліції носять бездоказовий характер, оскільки не містять даних про те, що вчинення адміністративного правопорушення мало місце внаслідок підбурювання з боку поліцейських.

Як вбачається з матеріалів справи працівник поліції при складні першого протоколу роз`яснив ОСОБА_1 , що протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП буде складено, як у випадку його відмови від огляду, так і у випадку перебування його у стані наркотичного сп`яніння у випадку позитивного результату за наслідками огляду в медичному закладі, однак ОСОБА_2 відмовився від огляду, що і стало підставо для складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Що стосується другого протоколу, то як вбачається з відеозапису ОСОБА_2 чітко відмовився від огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, вказавши, що відносно нього вже склади протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, незважаючи на роз`яснення поліцейським наслідків відмови.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколів. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Савки Т.В. в інтересах останнього – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк