Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №160/4360/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4360/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 в адміністративній справі №160/4360/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.10.2024 року, зарахувавши стаж його роботи з 01.04.2023 року по 31.12.2024 року.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком. Зазначає, що має право на зарахування до страхового стажу періодів, щодо яких наразі відсутні відомості про сплату страхових внесків роботодавцем.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 в адміністративній справі №160/4360/25 частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.01.2025 року №045650019125 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.04.2023 року по 30.09.2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.01.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства. В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у позові в цій частині.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням відповідача від 08.01.2025 року №045650019125 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Зазначено, що період з 01.04.2023 року по 30.09.2024 року не зараховано, оскільки відсутня сплата страхових внесків. Страховий стаж особи становить 29 років 03 місяці 07 днів.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення пенсійного органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню, тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.01.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у позові в цій частині.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням відповідача від 08 січня 2025 року №045650019125 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з мотивів незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 квітня 2023 року по 30 вересня 2024 року через відсутність відомостей про сплату страхових внесків.

Суд першої інстанції встановив, що факт роботи позивача у зазначений період підтверджується належними доказами, зокрема записами трудової книжки, а відповідач не заперечував самого факту трудових відносин.

Відповідно до статей 20, 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладається на страхувальника.

Застрахована особа не може нести негативні наслідки неналежного виконання роботодавцем свого обов`язку щодо сплати страхових внесків.

Відсутність у системі персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків за наявності підтвердженого факту роботи особи не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача та необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01 квітня 2023 року по 30 вересня 2024 року.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться фактично до формального посилання на відсутність відомостей про сплату страхових внесків та не спростовують встановленого судом факту роботи позивача.

Тому підстав для скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Щодо періоду роботи з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року

Разом з тим, оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності зарахування до страхового стажу періоду з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, колегія суддів виходить з іншого характеру правовідносин.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на момент прийняття відповідачем рішення від 08 січня 2025 року питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року не було належним чином досліджено та вирішено пенсійним органом.

Суд першої інстанції встановив, що позивач не надав доказів подання підприємством відповідної звітності з ЄСВ за четвертий квартал 2024 року, тоді як станом на 08 січня 2025 року відповідна звітність могла бути ще не подана.

Отже, на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не мав можливості здійснити остаточну оцінку відповідного періоду на підставі повного обсягу даних персоніфікованого обліку.

При цьому суд апеляційної інстанції не може перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду та вперше вирішувати питання, яке не було предметом належного адміністративного розгляду.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Водночас покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку довести правомірність прийнятого рішення не звільняє позивача від необхідності довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

У даному випадку для безпосереднього зарахування періоду з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року до страхового стажу необхідним є встановлення відповідних фактичних обставин та їх первинна оцінка компетентним пенсійним органом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про передчасність вирішення судом питання щодо зарахування зазначеного періоду є правильним.

При цьому колегія суддів наголошує, що відмова у задоволенні позовної вимоги в цій частині не означає визнання правомірним незарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача та не позбавляє його права на такий період у разі підтвердження відповідними документами факту роботи та інших передбачених законом обставин.

Саме з метою недопущення порушення прав позивача суд першої інстанції зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства та забезпечує реальне поновлення порушеного права, оскільки зобов`язує пенсійний орган повторно розглянути питання про призначення пенсії з урахуванням встановлених судом обставин та правових висновків.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача щодо необхідності безпосереднього зарахування до страхового стажу періоду з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції не відмовив позивачу у праві на врахування зазначеного періоду остаточно, а лише визнав передчасним його безпосереднє встановлення судом за відсутності попереднього належного розгляду цього питання пенсійним органом.

Таким чином, суд першої інстанції правильно розмежував питання, які вже були предметом оцінки відповідача та щодо яких суд може надати остаточну правову оцінку, і питання, які відповідачем по суті ще не вирішувалися.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб.

Ефективність судового захисту у цій справі полягає не у формальному вирішенні судом питання про зарахування всіх заявлених позивачем періодів, а у забезпеченні такого способу захисту, який, з одного боку, поновлює порушене право позивача в частині, де неправомірність дій відповідача вже встановлена, а з іншого не підміняє компетентний орган у вирішенні питань, які ним ще не досліджувалися.

Саме такий баланс дотримано судом першої інстанції.

Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №160/4360/25 є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни за доводами апеляційних скарг відсутні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №160/4360/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку у строки та порядку, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов