Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №317/1249/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/1249/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/807/27/26Суддя-доповідач Коломаренко К.А.

Єдиний унікальний №317/1249/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А, розглянувши заяву судді Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В. про самовідвід у справі за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22 червня 2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

УСТАНОВИВ:

В провадження судді Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В. надійшла справа за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22 червня 2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.

14 серпня 2026 року суддя Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В. заявила самовідвід у справі за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22 червня 2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування заявленого самовідводу посилається на те, що нею 24 липня 2026 року, за результатами розгляду апеляційної скарги адвоката Халупка С.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 винесено постанову, якою постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22.06.2026 залишено без змін, тобто нею вже здійснено апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції від 22.06.2026 року, за наслідками якого ухвалено рішення апеляційного суду, в якому викладена позиція щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Повторний перегляд постанови суду першої інстанції тим самим складом суду апеляційної інстанції у випадку надходження апеляційної скарги від іншого суб`єкта оскарження, після винесення рішення суду апеляційної інстанції призведе до порушення вимог щодо неупередженості та об`єктивності правосуддя.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Отже, суддя вважає за необхідне при вирішенні питання щодо заявленого самовідводу, застосувати норми КПК України, які регулюють процесуальну процедуру вирішення відводів та самовідводів у кримінальному провадженні, а саме ст.ст.75, 80-81 КПК України.

Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.

Пунктом 4 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Нормами Конституції України закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v.UnitedKingdom), від 10.06.1996 року, п. 38).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 року, п.45).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовується судами при розгляді справ як джерело права, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії, Мироненко і Мартенко проти України, Рудніченко проти України).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі Кіпріану проти Кіпру ).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі Пуллар проти Сполученого Королівства). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється. Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі Де Куббер проти Бельгії ).

Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Суддя звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

З матеріалів справи вбачається, що суддя Клименко Л.В. приймала участь у розгляді апеляційної скарги адвоката Халупка С.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22 червня 2026 року у справі 317/1249/26 та за результатами розгляду апеляційної скарги нею 24 липня 2026 року винесено постанову, якою постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22.06.2026 залишено без змін, тобто суддею Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В. уже надавалась оцінка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у вказаній справі.

Враховуючи викладене, вказані обставини можуть викликати сумніви в безсторонності судді, як у учасників судового розгляду так і будь-якого стороннього спостерігача, а тому заява судді Запорізького апеляційного суду Коименко Л.В.про самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 80 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В. про самовідвід у справі за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22 червня 2026 року, задовольнити.

Справу про адміністративне правопорушення (апеляційне провадження 33/807/1074/26, справа 317/1249/26) за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 22 червня 2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передати на автоматичний розподіл для визначення головуючого судді.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий К.А. Коломаренко