Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №308/4894/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/4894/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Шевчука В.В.

за участі секретаря – Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2025 року (головуючий суддя Придачук О.А.) у справі №308/4894/23 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року АТ «Кредобанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.09.2018 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19786/2018, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 520 526,09 грн, а позичальник зобов`язався сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених кредитним договором та повернути кредит у строк до 25.09.2025.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором, між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 26.09.2018 № 19786/2018/2, згідно з яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань позичальником у повному обсязі.

Взяті на себе зобов`язання позичальник належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 23.01.2023 банк нарахував заборгованість у розмірі 381 456,59 грн, з яких: 332 470,20 грн – тіло кредиту, 45 940,79 грн – відсотки, 3045,60 грн – донараховані відсотки.

Посилаючись на дані обставини, АТ «Кредобанк» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 381 456,59 та судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2025 року позов АТ «Кредобанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 19786/2018Б у розмірі 381 456,59 грн, а також стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі по 2860,92 грн з кожного відповідача.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Ракущинець А.А. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ «Кредобанк» відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що згідно вимог ч. 4 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» якщо договором про споживчий кредит передбачена змінювана процентна ставка, кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити споживача, поручителя та інших зобов`язаних за цим договором осіб про зміну такої ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Таке повідомлення має містити підставу зміни розміру процентної ставки, нову процентну ставку та зазначення дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Разом із повідомленням кредитодавець зобов`язаний надати споживачу новий графік платежів, у якому визначається кількість платежів, що залишаються до сплати після вступу в дію нової ставки, та у разі зміни кількості та періодичності платежів - інформацію про їх нову кількість та періодичність. Якщо визначити розмір майбутніх платежів неможливо, кредитодавець має повідомити споживача про те, що сума, яка залишилася до сплати, може змінюватися у результаті зміни процентної ставки залежно від поточного балансу поточного рахунку споживача на дату вступу в дію відповідної зміни. Якщо в результаті зміни процентної ставки змінюється розмір платежу, це має бути чітко зазначено в повідомленні.

Оскільки кредитодавець не надсилав жодних повідомлень позичальнику та поручителю про зміну відсоткової ставки, тому відсутні підстави для застосування банком більшої процентної ставки, ніж передбачено у п. 3.3 договору у розмірі 10,49 % річних.

Згідно вимог ч. 6 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі невиконання кредитодавцем вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, при підвищенні процентної ставки кредитодавець не має права вимагати від споживача сплати платежів згідно з новим графіком платежів, розрахованим на підставі підвищеної процентної ставки. До дати виконання вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, зазначеної у відповідному повідомленні, направленому споживачу в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, платежі, що залишаються до сплати, розраховуються за процентною ставкою, що діяла до дати підвищення.

Апелянт вважає, що застосована кредитором змінювана процентна ставка під час карантину не узгоджується з положеннями пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 13.05.2020 № 591-IX), а застосована кредитором змінювана процентна ставка під час воєнного стану не узгоджується з положеннями пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX).

Зазначає, що Банк не має права вимагати сплати заборгованості за кредитом, строк сплати якого не настав, що є відповідальністю позичальника.

Вказує, що у надісланій позичальнику досудовій вимозі банку від 13.09.2022 було вказано, що станом на 13.09.2022 прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 48 222,09 грн (яку включено до заборгованості за основною сумою боргу в сумі 332 470,20 грн), борг за простроченими процентами 22 414,79 грн та нарахованими процентами 9878,70 грн. (а.с. 44 т. 1).

Банк надіслав позичальнику 13.09.2022 досудову вимогу про повне дострокове погашення всього боргу протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, котру надіслано 14.09.2022. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу такого строку є необґрунтованим.

Враховуючи наведене, скаржником здійснено власний контррозрахунок за період із жовтня 2018 року по жовтень 2022 року, у зв`язку з чим вважає, що заборгованість становить: 48 222,09 грн – прострочений борг по тілу кредиту та 23 342,09 грн – нараховані відсотки з урахуванням 35 днів з дня надсилання досудової вимоги.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Кредобанк», посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Зокрема зазначає, що згідно розрахунку заборгованості процентна ставка змінювалась 5 разів а саме: 01.10.2020 на 13.04%; 01.04.2021 на 11.91%; 01.10.2021 на 10.88%; 01.10.22 на 12.53%; 01.01.2023 на 14.99%.

Про зміну процентної ставки банком було належним чином повідомлено боржника та поручителя не пізніше як за 15 календарних днів до дати зміни ставки, що стверджується наявними у справі повідомленнями із доказами їх відправлення.

У п. 3.2 кредитного договору встановлено змінювану процентну ставку. У даному випадку зміна процентної ставки за користування кредитом визначено з підстав, які передбачено частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, тому посилання скаржника на пункти 6 та 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» – є необґрунтованими. При цьому такі норми закону не звільняють позичальника від зобов`язань щодо сплати тіла кредиту та відсотків узгоджених умовами кредитного договору.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та явка учасників

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта – адвокат Ракущинець А.А. – апеляційну каргу підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача просив розглянути справу за відсутності представника Банку. Апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Відповідачі в судове засідання не з`явились повторно, про час і дату розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належним виконанням зобов`язань з боку позичальника є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постанові Велика Палата Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18).

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26.09.2018 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19786/2018, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 520526,09 грн, а позичальник зобов`язався сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених кредитним договором та повернути кредит у строк до 25.09.2025 (т. 1 а.с. 6-10).

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором від 26.09.2018 № 19786/2018, між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 26.09.2018 № 19786/2018/2, згідно з яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань позичальником у повному обсязі (т. 1 а.с. 19).

У п. 1.1 договору поруки поручитель надав згоду на збільшення обсягу своєї відповідальності за цим договором у разі зміни (збільшення) розміру змінюваної процентної ставки в порядку та на умовах визначених кредитним договором.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору сторони домовилися, що позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до кредитного договору).

У п. 3.2, 3.3 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом встановлюється змінювана процентна ставка, на умовах визначених цим розділом кредитного договору. На момент укладення кредитного договору сторонами обумовлено значення змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки у розмірі 10,49% річних. Починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються відповідно до встановленого для цих періодів значення змінюваної процентної ставки.

Відповідно до умов п. 3.11, 3.12 кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів, за ставкою, визначеною кредитним договором з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов кредитного договору. Позичальник сплачує проценти, комісії та інші платежі за кредитним договором щомісяця, в строки (терміни), визначені Графіком погашення заборгованості. Нарахування комісій, встановлених кредитним договором відбувається згідно строків, передбачених Обліковою політикою Банку, до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов кредитного договору.

За положеннями п. 3.7 кредитного договору про зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом надсилання письмового повідомлення на поштову адресу позичальника зазначену в цьому договорі не пізніш як за 15 календарних днів до дати зміни ставки.

Частиною четвертою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», якщо договором про споживчий кредит передбачена змінювана процентна ставка, кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити споживача, поручителя та інших зобов`язаних за цим договором осіб про зміну такої ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Таке повідомлення має містити підставу зміни розміру процентної ставки, нову процентну ставку та зазначення дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України у редакції чинній на момент укладення кредитного договору).

Згідно з ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України (у редакції чинній на момент укладення кредитного договору) у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Встановлено, що процентна ставка річних за кредитним договором змінювалась 5 разів, а саме: 01.10.2020 – збільшено до 13,04%; 01.04.2021 – зменшено до 11,91%; 01.10.2021 – зменшено до 10,88%; 01.10.2022 – збільшено до 12,53%; 01.01.2023 – збільшено до 14,99%.

Про зміну процентної ставки банком було письмово повідомлено позичальника та поручителя не пізніш як за 15 календарних днів до дати зміни ставки, що стверджується надісланими їм повідомленнями про зміну процентної ставки та списками згрупованих рекомендованих поштових відправлень, зокрема про те, що 01.10.2020 – ставку збільшено до 13,04% (т. 1 а.с. 199, 200, 201-203); 01.04.2021 – зменшено до 11,91% (т. 1 а.с. 191, 192, 193-198); 01.10.2021 – зменшено до 10,88% (т. 1 а.с. 185, 186, 187-190), 01.10.2022 – збільшено до 12,53% (т. 1 а.с. 179, 180 , 181-184); 01.01.2023 – збільшено до 14,99% (т. 1 а.с. 174, 175, 176-178).

Вказані повідомлення містять підставу зміни розміру процентної ставки, нову процентну ставку та зазначення дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Наведеними доказами спростовано доводи скаржника про те, що кредитодавець не надсилав жодних повідомлень про зміну процентної ставки.

Крім того, позичальником було підписано додатковий договір до кредитного договору від 07.05.2020 із новим погодженим графіком погашення заборгованості (т. 1 а.с. 11-12), а також додатковий договір до кредитного договору від 20.03.2021 із новим погодженим графіком погашення заборгованості (т. 1 а.с. 13, зворот), котрий, зокрема, укладено після запровадження зміненої річної процентної ставки – збільшення її розміру до 13,04% (01.10.2020).

За обставинами даної справи у кредитному договорі зміна процентної ставки за користування кредитом визначена з підстав, які передбачено частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, тому судова колегія відхиляє посилання скаржника на пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (щодо заборони збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період карантину) та пункт 6-1 (щодо заборони збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період воєнного стану).

Крім того, такі норми Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не звільняли позичальника від зобов`язань щодо сплати тіла кредиту та відсотків, передбачених умовами кредитного договору.

Сторони передбачили сплату заборгованості частинами щомісячно, узгодили у договорі окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Оскільки договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, тому внаслідок прострочення повернення чергової частини позикодавець набув право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відтак посилання скаржника на те, що банк не набув право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів – є безпідставними.

Взяті на себе зобов`язання позичальник належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 23.01.2023 банк нарахував заборгованість у розмірі 381 456,59 грн, з яких: 332 470,20 грн – тіло кредиту, 45 940,79 грн – відсотки, 3045,60 грн – донараховані відсотки за січень 2023 року.

Контррозрахунок відповідача (згідно якого 48 222,09 грн – прострочений борг по тілу кредиту та 23 342,09 грн – нараховані відсотки) судова колегія відхиляє, оскільки при його обчисленні не враховано факту зміни процентної ставки та наявність у позивача права вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, і сплати процентів.

Разом із тим, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що внаслідок надіслання досудової вимоги позичальнику про повне дострокове погашення кредитної заборгованості банк змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом,.

Встановлено, що банк надіслав позичальнику ОСОБА_1 досудову вимогу від 13.09.2022, яку відправлено 14.09.2022, що стверджується описом вкладення цінного листа та списком згрупованих поштових відправлень (а.с. 44-46). У ній банк вимагав достроково повернути кредит у повному обсязі та нараховані проценти протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги сплинуло 19.10.2022, а отже внаслідок пред`явлення вимоги про дострокове повернення коштів право кредитодавця нараховувати відсотки за кредитом припинилося. Відтак нарахування відсотків за користування кредитом після 19.10.2022 є безпідставним, що узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за 25 днів жовтня 2022 року банком було нараховано 2417,36 грн процентів за ставкою 12,53% річних (2417,36 =277812,05 х 12,53% : 360 х 25), а тому судовою колегією встановлено, що станом на 19.10.2022 (за 19 днів жовтня 2022 року) розмір процентів за ставкою 12,53% річних складає 1837,19 (277812,05 х 12,53% : 360 х 19 = 1837,19; що також відповідає математичному обчисленню 2417,36 : 25 х 19 = 1837,19).

За таких обставин, згідно з наявним у справі детальним розрахунком заборгованості (т. 1 а.с. 112-115, 126-129) загальна дострокова заборгованість за кредитним договором станом на 19.10.2022 складає 369 613,32 грн, з яких: 332 470,20 грн – за тілом кредиту, 37 143,12 грн – за відсотками (188863,82+3421,08-146344,11 = 45940,79; 45940,79-475,59-657,43-698,46-152,44- 2417,36-2927,58-2766,40-539,60+1837,19 = 37143,12).

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги

Враховуючи, що місцевим судом при визначенні розміру заборгованості неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано тієї обставини, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, у зв`язку з чим суд припустився помилки при перевірці правильності розміру кредитної заборгованості, тому рішення місцевого суду, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 підлягає зміні у частині визначеного розміру заборгованості, шляхом стягнення у солідарному порядку з відповідачів заборгованості у розмірі 369 613,32 грн, з яких: 332 470,20 грн – за тілом кредиту, 37143,12 грн – за відсотками.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України ).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України ).

За подання позовної заяви позивачем сплачено 5721,85 грн. Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 6866,21 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (96,89%), тому на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5543,90 грн, Н користь ОСОБА_1 , пропорційно до відмовленої частини вимог (3.11 %) підлягає стягненню 213,53 грн судового збору.

Тому, беручи до уваги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача із ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 підлягає стягненню всього 5330,37 грн у відшкодування сплаченого судового збору – по 2665,18 грн. з кожного.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Ракущинець Андрій Андрашович – задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2025 року у частині визначеного розміру заборгованості та розподілу судових витрат – змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (код ЄДРПОУ: 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78) заборгованість за кредитним договором № 19786/2018Б від 26 вересня 2020 року у розмірі 369 613,32 гривень, з яких - 332 470,20 грн – за тілом кредиту, 37 143,12 грн – за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» із ОСОБА_1 та із ОСОБА_2 по 2665,18 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуюча:

Судді: