Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №360/944/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року справа №360/944/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Гуцола Максима Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 360/944/26 (головуючий суддя у І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у внесенні актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно з якою позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;

- зобов`язати відповідача здійснити внесення актуальної інформації щодо позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно з якою позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

В обгрунтування позову зазначив, що 20.05.2004 його визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку група І стаття 42-А Наказу МО України № 207 (невійськовозобов`язаний). Разом з цим, станом на день звернення до суду позивач перебуває на військовому обліку у відповідача, категорія обліку – військовозобов`язаний.

Вказує, що ним до ІНФОРМАЦІЯ_2 була направлена заява про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку, за результатами розгляду якої надано відповідь від 24.10.2025, та, з метою вирішення питання по суті заяви, рекомендовано звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного проживання (реєстрації), де ініціювати виконання процедури взяття на військовий облік.

Такі дії відповідача вважав протиправними, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом адвоката Гуцола Максима Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, визначеної у пункті 2 частини першої статті Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), виходив з повного співпадіння сторін, підстав та предмету позову, що перебував на розгляді у справі № 360/2201/25 та справі, що розглядається (№ 360/944/26).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду про відмову у відкритті провадження та направити справу для до суду першої інстанції для відкриття провадження.

В обгрунтування скарги апелянт зазначає, що позивач дійсно звертався до Луганського окружного адміністративного суду з позовом у справі № 360/2201/25, де просив зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити внесення актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації про те, що він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Натомість рішенням від 20.01.2026 у вказаній справі суд не зобов`язав відповідача внести відповідні відомості до Реєстру, а застосував інший спосіб захисту - зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін до Реєстру з урахуванням відомостей, зазначених у довідці замість військового квитка від 12.07.2004 № 1/1497. Тобто у справі № 360/2201/25 суд фактично не вирішив заявлену позивачем вимогу по суті, отже рішення суду у вказаній справі не призвело до реального поновлення порушеного права позивача.

Відтак, позивач був змушений повторно звернутися до суду з позовом у справі № 360/944/26, тож, нове звернення до суду не є спробою повторного вирішення тотожного спору, а є наслідком того, що попередній спосіб захисту, визначений в рішенні суду у справі № 360/2201/25 не забезпечив реального та ефективного поновлення його порушеного права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 09.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 17.11.2025 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом у справі № 360/2201/25, в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у внесенні актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити внесення актуальної інформації щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації згідно якої ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

В обґрунтування вимог зазначав, що він відповідно довідки (замість військового квитка) 20.05.2004 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку гр. І ст. 42-а Наказу МО України № 207 (не військовозобов`язаний) Однак, наразі він перебуває на військовому обліку у відповідача, категорія військового обліку – військовозобов`язаний.

Зауважував, що ним було направлено відповідачу заяву про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку та за результатами її розгляду надійшла відповідь від 24.10.2025, в якій зазначено, що з метою вирішення питання по суті заяви рекомендовано звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного проживання (реєстрації), де ініціювати виконання процедури взяття на військовий облік.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 360/2201/25, зокрема:

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення змін до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням відомостей, зазначених в довідці (замість військового квитка) від 12.07.2004 № 1/1497, виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 , з урахуванням висновків суду.

Вказане судове рішення набрало законної сили 02.04.2026 на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 05.05.2026 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом у справі № 360/944/26, в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови у внесенні актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити внесення актуальної інформації щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Позовні вимоги у цій справі обґрунтовані аналогічно вимогам у справі № 360/2201/25.

Додатково у цій позовній заяві позивач зазначив, що вже звертався до Луганського окружного адміністративного суду з позовом у справі № 360/2201/25, проте, оскільки рішення суду було винесено не по суті позовних вимог, а саме – замість зобов`язання відповідача здійснити внесення актуальної інформації щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача, він змушений знову звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом адвоката Гуцола Максима Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснено позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі, якщо відсутні підстави, в тому числі, для відмови у відкритті провадження.

За приписами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Частиною 5 статті 170 КАС України встановлено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 826/3678/16, викладені наступні правові висновки:

«Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права».

Суд зауважує, що як зазначено вище, у справі № 360/2201/25 та у справі № 360/944/26 позивач заявляв позовні вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови у внесенні актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити внесення актуальної інформації щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Позовні вимоги в обох справах обґрунтовані аналогічно: позивач зазначає, що він відповідно довідки (замість військового квитка) 20.05.2004 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку гр. І ст. 42-а Наказу МО України № 207 (не військовозобов`язаний) Однак, наразі він перебуває на військовому обліку у відповідача, категорія військового обліку – військовозобов`язаний. Зауважує, що ним було направлено відповідачу заяву про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку та за результатами її розгляду надійшла відповідь від 24.10.2025, в якій зазначено, що з метою вирішення питання по суті заяви рекомендовано звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного проживання (реєстрації), де ініціювати виконання процедури взяття на військовий облік.

Відтак, з аналізу складу сторін, змісту позовних вимог та підстав позовів у наведених вище справах, колегія суддів приходить до висновку, що ці справи є тотожними.

Суд зауважує, що дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову судами порушує принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, не гарантує дотримання принципу правової визначеності та обов`язковістю судового рішення, що набрало законної сили.

Норми КАС України передбачають можливість захисту порушеного права виключно шляхом подання однієї позовної заяви, про що свідчить вимога пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, а саме подання позивачем власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Вказане обґрунтовано необхідністю дотримання принципу юридичної визначеності у контексті унеможливлення існування двох взаємовиключних рішень з одного й того ж питання, що досягається різними процесуальними засобами в залежності від стадії на якій установлено можливість подвійного розгляду тотожної справи.

Суд констатує, що спірне у справі, що розглядається (№ 360/944/26) питання, охоплюється рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 360/2201/25, що набрало законної сили.

Незгода сторони позивача із способом захисту порушеного права, обраного судом першої інстанції в рішенні від 20.01.2026 у справі № 360/2201/25 є підставою для його апеляційного оскарження у порядку та строки, визначені нормами КАС України, а не підставою повторного звернення до суду з аналогічним позовом.

Судом встановлено, що позивач вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував, та воно набрало законної сили 02.04.2026 та підлягає обов`язковому виконанню відповідачем.

Згідно вимог частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

За приписами статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, вище зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Матеріали справи свідчать, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом у справі № 360/2201/25, а відповідач зобов`язаний повторно розглянути відповідну заяву позивача з урахуванням висновків суду.

В той же час, у разі невиконання вказаного судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Отже, судом першої інстанції здійснено правильний порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі № 360/2201/25, та правомірно відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

На підставі пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Гуцола Максима Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 360/944/26 – залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 360/944/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухваленні 17 серпня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко