Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №200/243/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року справа №200/243/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 200/243/26 (головуючий суддя І інстанції – Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Дяченко Олексій Володимирович в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач-1) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 927 грн 84 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року включно за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3849 гривень 95 копійок в місяць за період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року включно у загальній сумі 198 144 грн 09 коп. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-2) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року включно за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3849 грн 95 коп. в місяць за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року включно у загальній сумі 102 152 грн 01 коп. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу належна індексація грошового забезпечення за період з 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, відповідно до пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а сума заборгованості за даний період складає 85 927,84 грн

Натомість, як вважає, ОСОБА_1 відповідачем-1 в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 Постанови № 1078 не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року у фіксованій величині 3849,95 грн на місяць у загальній сумі 198 144,09 грн; відповідачем-2 в порушення абзацу 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року у фіксованій величині 3849,95 грн на місяць у загальній сумі 102 152,01 грн

Позивачем не оскаржується порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2024 року, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 200/243/26 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному розмірі за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, у розмірі 84 672,25 грн, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Визнано протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 3849,95 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3849,95 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у розмірі 123 198,40 грн, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що:

щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача-1 нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року – за приписами Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013) обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, а тому базовим місяцем для позивача є січень 2008 року (місяць набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1294); з урахуванням виплачених позивачу 1255,62 грн, підлягає нарахуванню та виплаті індексація у розмірі 84 672,25 грн;

щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача-1 нарахувати й виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3849,95 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року: в частині періоду з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року – вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки у березні 2018 року (місяці підвищення окладів за постановою Кабінету Міністрів України № 704) розмір підвищення доходу позивача за посадою начальника відділу (613,20 грн) не перевищив суму можливої індексації (4463,15 грн), у зв`язку з чим відповідач-1 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 зобов`язаний був виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 3849,95 грн на місяць (загалом 123 198,40 грн за 32 місяці); в частині періоду з 01 листопада 2020 року по 14 червня 2022 року – у задоволенні вимог слід відмовити, оскільки з 01 листопада 2020 року позивач приступив до виконання обов`язків за іншою посадою (заступника військового комісара) з вищим посадовим окладом (7190,00 грн); за Порядком № 1078 індексація-різниця обчислюється виключно за однією і тією самою посадою у зв`язку з підвищенням окладу саме за нею, у зв`язку з чим законні підстави для нарахування індексації-різниці, обчисленої за попередньою посадою, після 31 жовтня 2020 року відсутні;

щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача-2 нарахувати й виплатити індексацію-різницю у розмірі 3849,95 грн на місяць за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року – позовні вимоги є безпідставними, оскільки за Порядком № 1078 виплата індексації-різниці, розрахованої у березні 2018 року за попередньою посадою в іншій установі, не передбачена; крім того, у спірний період нормативно-правове регулювання змінювалося (зокрема, у 2023 році виплату індексації зупинено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а у 2024 році обчислення індексації розпочато за новими правилами згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»), при цьому поточна індексація нараховувалася та виплачувалася відповідачем-2 у встановленому законом порядку;

щодо вимог про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44 – обов`язок з утримання та компенсації сум податку з доходів фізичних осіб виникає безпосередньо під час фактичного нарахування та виплати грошового забезпечення (у майбутньому при виконанні судового рішення), а отже така вимога на момент розгляду справи є передчасною та задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача.

Не погодившись із рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 200/243/26, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову про повне задоволення позовних вимог.

На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про втрату позивачем права на індексацію-різницю грошового забезпечення з 01 листопада 2020 року є помилковим та базується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки організаційно-штатні зміни, пов`язані з перейменуванням (реорганізацією) ІНФОРМАЦІЯ_3 в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також факт призначення на посаду, самі по собі не є законодавчо визначеною підставою для припинення виплати індексації-різниці або зміни базового місяця, якщо сума збільшення грошового забезпечення не перевищила розмір визначеної індексації.

Крім того, висновок суду щодо передчасності позовних вимог у частині зобов`язання відповідачів одночасно з виплатою індексації нарахувати та виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованим та свідчить про неналежний захист порушеного права позивача. Скаржник наголошує, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб військовослужбовцям, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, є похідною та невід`ємною складовою самого процесу виплати грошового забезпечення (зокрема й індексації), а відтак підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті суб`єктом владних повноважень безпосередньо під час розрахунку з позивачем без необхідності повторного звернення до суду.

Позиція ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо апеляційної скарги (відзив).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 вважає рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог законним, обґрунтованим та ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – необґрунтованою та такою, у зв`язку з чим просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, позовні вимоги – без задоволення у повному обсязі.

На обґрунтування цієї позиції відповідач-1 зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив втрату позивачем права на індексацію-різницю в розмірі 3849,95 грн на місяць з 01 листопада 2020 року, оскільки реорганізація шляхом переформування ІНФОРМАЦІЯ_3 в ІНФОРМАЦІЯ_5 супроводжувалася звільненням ОСОБА_1 зі старої посади (31.10.2020) та його новим призначенням на посаду у новоствореній структурі (01.11.2020). Скаржник наголошує, що таке нове призначення у реорганізованому суб`єкті владних повноважень перериває ланцюг виплати індексації-різниці, а оскільки посадовий оклад за новою посадою встановлено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 704 станом на 01.03.2018, підвищення доходу вже є «погашеним», що унеможливлює подальше застосування абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та повністю узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду.

Крім того, відповідач-1 вважає обґрунтованим висновок суду про передчасність позовних вимог у частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки за приписами Постанови Кабінету Міністрів України № 44 така компенсація виплачується одночасно з виплатою основної суми індексації, право на яку після 01 листопада 2020 року у позивача відсутнє.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 (підстава – призначення судді на посаду до іншого суду) справу передано судді-доповідачу Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2026 справу прийнято до провадження судді Пивовар І.В.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 у період з 15 листопада 1999 року по 14 червня 2022 року, у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 168 від 10 січня 2015 року підполковник ОСОБА_1 , призначений на посаду начальника відділу забезпечення подачі мобілізаційних ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 10 січня 2015 року справи та посаду прийняв, та приступив до виконання службових обов`язків за новою посадою. Встановлено оклад за посадою 1110,00 грн на місяць.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 73 від 31 березня 2017 року підполковника ОСОБА_1 з 31 березня 2017 року допущено до тимчасового виконання обов`язків за посадою начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 , з посадовим окладом 1110,00 грн на місяць.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 110 від 15 травня 2017 року підполковника ОСОБА_1 вважати таким, що з 15 травня 2017 року виконує постійно обов`язки за посадою начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 307 від 31 жовтня 2020 року підполковника ОСОБА_1 вважати таким, що 31 жовтня 2020 року звільнений від займаної посади начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 1 від 01 листопада 2020 року підполковника ОСОБА_1 , з посадовим окладом 7190,00 грн, допущено до виконання обов`язків за посадами за новим штатом, та з 01 листопада 2020 року приступив до виконання обов`язків за новою посадою заступника військового комісара – начальника сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 10 від 10 січня 2021 року підполковник ОСОБА_1 з 10 січня 2021 року справи та посаду здав, до якої він був допущений та виконував обов`язки з 01 листопада 2020 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 11 від 11 січня 2021 року підполковник ОСОБА_1 з 11 січня 2021 року справи та посаду прийняв, та приступив до виконання службових обов`язків за новою посадою. Встановлено оклад за посадою 5220,00 грн на місяць.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 168 від 14 червня 2022 року підполковник ОСОБА_1 справи та посаду здав, та вибув до нового міста. З 14 червня 2022 року виключено зі списків ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 144 від 15 червня 2022 року підполковника ОСОБА_1 з 15 червня 2022 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, з 15 червня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 5500,00 грн на місяць.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 180 від 31 серпня 2024 року підполковник ОСОБА_1 справи та посаду здав. З 31 серпня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

03 листопада 2025 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій серед іншого просив:

1. Надати інформацію чи виплачувалась йому індексація грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця «січень 2008 року». В разі невиплати провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця «січень 2008 року».

2. Надати інформацію чи виплачувалась йому індексація-різниця грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2024 року.

3. Надати інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні йому посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період з 15 червня 2022 року по 05 вересня 2024 року та який розмір тарифного коефіцієнту застосовано.

4. Надати інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні йому посадового окладу та окладу за військовим званням при розрахунку одноразових видів грошового забезпечення у період з 15 червня 2022 року по 05 вересня 2024 року.

Також, просив надати йому:

1. Довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 15 червня 2022 року по 05 вересня 2024 року.

2. Копії карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 15 червня 2022 року по 05 вересня 2024 року.

3. Довідку про розмір виплати мені індексації грошового забезпечення з 15 червня 2022 року по 05 вересня 2024 року із вказанням застосованих базових місяців.

4. Копію витягу з наказу про зарахування до списків особового складу.

5. Копію витягу з наказу про здачу справ та посади та виключення зі списків особового складу.

6. Розрахунок одноразових видів грошового забезпечення у період з 15 червня 2022 року по 05 вересня 2024 року.

03 листопада 2025 року позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій серед іншого просив:

1. Надати інформацію чи виплачувалась йому індексація грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця «січень 2008 року». В разі невиплати провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця «січень 2008 року».

2. Надати інформацію чи виплачувалась йому індексація-різниця грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року.

3. Надати інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні мені посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період з 30 січня 2020 року по 14 червня 2022 року та який розмір тарифного коефіцієнту застосовано.

4. Надати інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні йому посадового окладу та окладу за військовим званням при розрахунку одноразових видів грошового забезпечення у період з 30 січня 2020 року по 14 червня 2022 року.

Також, просив надати йому:

1. Довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 14 червня 2022 року.

2. Копії карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 14 червня 2022 року.

3. Довідку про розмір виплати мені індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 14 червня 2022 року із вказанням застосованих базових місяців.

4. Копію витягу з наказу про зарахування до списків особового складу.

5. Копію витягу з наказу про здачу справ та посади та виключення зі списків особового складу.

6. Розрахунок одноразових видів грошового забезпечення у період з 30 січня 2020 року по 14 червня 2022 року.

28 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 листом № 09/02/1633 надав відповідь на звернення позивача від 03 листопада 2025 року, № 8891 від 06 листопада 2025 року, стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року з урахуванням положень абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 07 липня 2003 року, в якій повідомив наступне.

«Стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

У грудні 2015 року до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок 1078) внесені зміни, якими запроваджено єдині підходи для проведення індексації, в тому числі грошового забезпечення (постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013)).

Відповідно до пункту 3 Постанови №1013 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати починається з січня 2016 року.

Так, пунктом 5 Порядку 1078 (в редакції з 09 грудня 2015 року) визначено, що в разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Відповідно до статті 58 розділу II Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому підстав для зміни місяця підвищення грошових доходів, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, який був установлений відповідно до норм - немає. Такий механізм Порядком не передбачений.

Відповідно до пункту 1.14 розділу 1 наказу Міністра оборони України № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (який діяв з 01 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року) роз`яснення з питань застосування норм цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів з питань виплати грошового забезпечення надаються директором Департаменту фінансів Міністерства оборони України та іншими посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до законодавства України.

Так, Листом директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04 січня 2016 року індексація грошового забезпечення військовослужбовцям починаючи з 01 січня 2016 року припинена до окремого рішення, у зв`язку з відсутністю механізму її нарахування військовослужбовцям. У той же час, відповідно до роз`яснень Міністерства Соціальної політики України від 08 серпня 2017 року № 13700/3 та від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.

Згідно статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» пункт 6 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Оскільки військова частина є бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, а тому джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України, яким з січня 2016 року по лютий 2018 року не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачувалась в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Індексація грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року військовослужбовцям не нараховувалась та не виплачувалась, у зв`язку з не закладенням до бюджету коштів для виплати індексації в період з січня 2016 року по лютий 2018 року.

Згідно листа Юридичного департаменту Міністерства оборони України від 03 жовтня 2019 року № 298/5/2867, при зверненні до військової частини осіб, звільнених з військової служби та в установленому законодавством порядку виключених зі списків особового складу військової частини, рекомендується враховувати пункт 3 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року по справі 620/4218/18, а змістом якого, зміна фактичних обставин справи і правового регулювання спірних правовідносин є обставинами, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі. Розрахунок та виплату індексації в таких випадках, на думку Департаменту, слід здійснювати на підставі відповідних рішень суду після набрання ними законної сили.

Стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року з урахуванням базового місяця березень 2018 року та абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку 1078.

Постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - ПКМУ № 1294) та постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - ПКМУ № 889), якими були встановлені щомісячні додаткові види грошового забезпечення (далі - складові ГЗ), та щомісячна додаткова грошова винагорода втратили чинність з 01 березня 2018 року па підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - ПКМУ №704) (тобто, складові ГЗ встановлені ПКМУ №1294 та ПКМУ №889, які нараховувались в лютому 2018 року починаючи з березня 2018 року перестали існувати).

Ураховуючи, що в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися та були встановлені нові складові ГЗ (відповідно до ПКМУ №704) індексація грошового забезпечення за цей місяць не провадиться, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розраховується з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем, в якому відбувається підвищення посадових окладів) до того поки індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком перевищить поріг індексації 103%.

Абзац 5 пункт 5 та Додатком №4 Порядку 1078 (зі змінами з грудня 2015 року) встановлено, що у зв`язку з підвищенням посадового окладу під час порівняннії суми підвищення заробітної плати та суми індексації у місяці підвищення повинні враховуватися всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру виплати. Порівняння суми підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення, це також доведено роз`ясненням Міністерства соціальної політики України від 04 липня 2017 року №58/0/66-17 (тобто порівнюється ні попередній місяць з поточним місяцем, а в умовах місяця підвищення, тобто в умовах місяця березень 2018 року).

За новими з 01 березня 2018 року складовими ГЗ (відповідно до ПКМУ №704) порівнюється посадовий оклад до збільшення з посадовим окладом після збільшення, а ні зі складовими ГЗ по ПКМУ №1294 та ПКМУ №889, які з 01 березня 2018 року не існують, приклад 2 додатку 4 Порядку 1078.

Індексація в березні 2018 року 1762 *253,3% = 4463,15 грн

Посадовий оклад до підвищення становив 1110,00 грн, крім того у березні 2018 року індексація складає - 4463,15 грн Також Ви отримуєте ОВЗ, НВР, НОПС, премію (з 01 березня 2018 року за новими складовими ГЗ, в нових розмірах встановлених окремими рішеннями Міністра оборони України відповідно до ПКМУ №704. Усього грошове забезпечення в березні 2018 року до підвищення становить - 2473,35 грн, а з урахуванням індексації - 6936,50 грн (2473,35 + 4463,15). Посадовий оклад підвищується в березні 2018 року на 4110,00 грн (5220,00 - 1110,00) і становить 5220,00 грн, відповідно зростають всі складові грошового забезпечення.

З урахуванням суми підвищення посадового окладу та складових ГЗ розмір його після підвищення в березні 2018 року становить 12949,20 грн

Отже, сума підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року становить 10475,85 грн (12949,20 - 2473,35).

У зв`язку з тим, що сума підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року - 10475,85 грн перевищує суму індексації, яка склалась у зазначеному місяці - 4463,15 грн, у березні 2018 року сума індексації не нараховується.

Для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін розраховується наростаючим підсумком з квітня 2018 року.

Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%.

Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (який опубліковано в листопаді 2018 року) перевищив поріг індексації 103% і становив 3,7% ((1,008* 1,000* 1,000* 0,993* 1,000* 1,019* 1,017)* 100 = 103,7 - 100 = 3,7).

У зв`язку з цим, тільки у грудні 2018 року (після місяця опублікування індексу споживчих цін в листопаді 2018 року) по базовому місяцю березень 2018 року у військовослужбовців настало право для проведення індексації грошового забезпечення по індексу - 3,7% (103,7 - 100).

З грудня 2018 по 10 вересня 2025 року індексація грошового забезпечення Вам нараховувалась та виплачувалась щомісяця.».

06 січня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 листом вих.№8 надала відповідь на заяву позивача від 03 листопада 2025 року (вх.№12234 від 30 грудня 2025 року) стосовно надання інформації про виплату індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2024 року і про який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням при розрахунку грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення за період з 15 червня 2022 року по 05 вересня 2024 року, та по суті завданих питань Військова частина НОМЕР_1 повідомила наступне.

«Ви були зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та приступили до виконання обов`язків за посадою з 15 червня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_4 №144 і виключені із списків особового складу цієї частини 31 серпня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_4 №180.

Стосовно індексації грошового забезпечення за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року.

Відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (із змінами з 09 грудня 2015 року) (далі - Порядок №1078), в місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), індекс споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків.

Ураховуючи, що в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704)) індексації грошового забезпечення за цей місяць не провадиться, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розраховується з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем в якому відбувається підвищення посадових окладів).

Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації – 103%.

В пункті 10-2. Порядку №1078 зазначено, що для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (збільшення посадового окладу у військовослужбовців відбулося на підставі Постанови №704 в березні 2018 року), за посадою, яку займає військовослужбовець.

Ви були зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 з 15 червня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_4 №144, Вам як новоприйнятому військовослужбовцю був встановлений базовий місяць березень 2018 року (місяць останнього підвищення грошового забезпечення у військовослужбовців, Постанова №704) і індексація почала розраховуватись з квітня 2018 року.

У зв`язку з цим, з 15 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року індексація грошового забезпечення Вам нараховувалась та виплачувалась щомісяця по місяцю останнього підвищення посадових окладів у військовослужбовців - березень 2018 року.

З 1 січня 2023 року вступив в силу Закон України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» яким саме пункт 3 прикінцевих положень Закону №2710 зупинено на 2023 рік дії Закону України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення».

Тому, індексація грошового забезпечення за 2023 рік військовослужбовцям не провадилась.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-ІХ обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01 січня 2024 року.

Листом Міністерства соціальної політики від 01 січня 2024 року №2/0/214-24 надано роз`яснення, що якщо підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у січні 2024 року не відбувається, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починає здійснюватися з січня 2024 року.

Так, у військовослужбовців підвищення посадових окладів у січні 2024 року не відбулося, у зв`язку з цим базовим місяцем вважається грудень 2023 року і індекс споживчих цін розраховується з січня 2024 року.

Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2024 року по червень 2024 року (який опубліковано в липні 2024 року) перевищив поріг індексації 103% і становив 4,3% ((1,004* 1,003* 1,005* 1,002* 1,006* 1,022)* 100 = 104,3 – 100 = 4,3).

У зв`язку з цим, тільки у серпні 2024 року (після місяця опублікування індексу споживчих цін в липні 2024 року) по базовому місяцю грудень 2023 року у військовослужбовців настало право для проведення індексації грошового забезпечення по індексу – 4,3% (104,3-100).

За період з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року індексація не перевищувала поріг індексації - 103% у зв`язку з цим, індексація грошового забезпечення за цей період склала 0,00 грн

За період з 01 серпня 2024 року по 31 грудня 2024 року індексація грошового забезпечення військовослужбовцям нараховувалась та виплачувалась щомісяця відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» .

З вищезазначеного, індексація грошового забезпечення за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 рік Вам нараховувалась та виплачувалась відповідно до вищезазначених норм та чинного законодавства.

Стосовно грошового забезпечення за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року.

Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які проходять військову службу грошове забезпечення виплачується у розмірах, шо встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплат грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність військовослужбовців та здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на грошове забезпечення, затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 даної постанови було викладено у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Водночас, відповідно до абзацу 2 пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року №870 «Про затвердження Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України» дія нормативного акту поновлюється шляхом прийняття відповідного акту або із зазначенням в тексті акту про визнання таким, що втратив чинність, акту Кабінету Міністрів України, чи про його скасування.

Правовою позицією постанови Верховного Суду України від 11 лютого 2021 року у справі №200/3757/20-а. визначено, шо згідно з постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим званням), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, шо проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом саме на 01 січня 2018 року.

Рішення про розміри грошового забезпечення затверджено постановою №704 (зі змінами), інших рішень Уряду щодо зміни дії зазначеного нормативного акту стосовно зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2018 року та підвищення розмірів грошового забезпечення після 2018 року не приймалося.

Постановою Кабінету Міністрів №481 від 12 травня 2023 року, яка набула чинності 20 травня 2023 року до пункту 4 Постанови №704 внесені зміни, а саме:

установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Додатково, відбулося набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 у справі №320/29450/24, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червні 2025 року, про визнання протиправним та не чинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704, тобто, з 18 червня 2025 року.

Звертаємо Вашу увагу, що вказане рішення від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 не може бути застосовано до спірних правовідносин, які мали місце у період з 20 травня 2023 року по 17 червня 2025 року, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. У даному випадку пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 №704 втратив чинність 18 червні 2025 року.

Оскільки військова частина є бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, а тому джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям є Державний бюджет України грошове забезпечення виплачувалось в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців та відповідно до норм зазначених вище і змінити ці норми у військовій частині НОМЕР_1 не має законних підстав.

З вищевказаного, грошове забезпечення Вам за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року нараховувалось та виплачувалось в розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та в порядку визначеному Міністром оборони України і підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення не має.

Повідомляється, що в картках особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 роки зазначено: застосований розмір прожиткового мінімуму, розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, розмір виплати індексації грошового забезпечення із вказанням застосованих базових місяців та розрахунок одноразових видів грошового забезпечення за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року.».

Відповідно до архівних відомостей за період з грудня 2015 року по червень 2022 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у грудні 2015 року у розмірі 1255,62 грн, у період з січня 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась, нараховувалась та виплачувалась у грудні 2018 року-лютому 2019 року у розмірі 71,08 грн на місяць, у березні-червні 2019 року – 134,47 грн на місяць, у липні-листопаді 2019 року – 206,72 грн, у грудні 2019 року-травні 2020 року – 216,51 грн на місяць, у червні 2020 року не нараховувалась та не виплачувалась, у липні 2020 року – 216,51 грн, у серпні-грудні 2020 року – 226,29 грн на місяць, у січні 2021 року – 233,81 грн, у лютому-квітні 2021 року – 331,42 грн на місяць, у травні-липні 2021 року – 415,41 грн на місяць, у серпні-грудні 2021 року – 540,33 грн на місяць, у січні-лютому 2022 року – 563,19 грн на місяць, у березні-травні 2022 року – 672,35 грн на місяць, у червні 2022 року – 1387,71 грн

Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року – січень 2008 року відповідачем-1 суду не надано.

Згідно з листом Військової частини НОМЕР_1 вих.№62 від 20 січня 2026 року щодо інформації про індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 та приступив до виконання обов`язків за посадою з 15 червня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_4 №144, виключено зі списків особового складу цієї частини 31 серпня 2024 року, у зв`язку зі звільненням з військової служби, наказом командира Військової частини НОМЕР_4 №180. Індексація-різниця грошового забезпечення за період з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022-2024 роки індексація грошового забезпечення, з урахуванням базового місяця – березень 2018 року, позивачу нараховувалась та виплачувалась у червні 2022 року у розмірі 542,51 грн, у липні 2022 року – 1066,00 грн, у серпні-жовтні 2022 року – 1281,80 грн на місяць, у листопаді 2022 року – 1424,00 грн, у грудні 2022 року – 1470,83 грн, індексація грошового забезпечення, з урахуванням базового місяця – грудень 2022 року, нараховувалась та виплачувалась позивачу виключно в серпні 2024 року у розмірі 130,20 грн

Відповідно до архівних відомостей за період з січня 2018 року по червень 2022 року розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року склав 15711,00 грн: посадовий оклад – 1110,00 грн, оклад за військовим званням – 130,00 грн, надбавка за вислугу років – 496,00 грн, таємність – 111,00 грн, премія – 4995,00 грн, винагорода за АТО – 3375,00 грн, надбавка за особливості проходження військової служби 10% – 868,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 60% – 4626,00 грн, а за березень 2018 року розмір грошового забезпечення склав 19854,04 грн: посадовий оклад – 5220,00 грн, оклад за військовим званням – 1410,00 грн, надбавка за вислугу років – 3315,00 грн, таємність – 522,00 грн, піднайом житла, речове майно – 2550,00 грн, премія – 1487,70 грн, винагорода за АТО – 4354,84 грн, надбавка за особливості проходження військової служби 10% – 994,50 грн Розмір посадового окладу позивача змінено у грудні 2020 року, який, у свою чергу, склав 7058,67 грн

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини першої статті 2 Закон № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон № 2011-XII.

Відповідно до абзацу 1 пункту першого статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з пунктами другим-четвертим статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

У силу вимог статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

У частині шостій статті 2 Закону № 1282-XII вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону України № 1282-XII Кабінет Міністрів України постановою затвердив Порядок № 1078, яким затверджено Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 7 пункту 4 Порядку № 1078).

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у них виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічна правова позиція висловлена й Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналогічного змісту викладена позиція у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17 та від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 14 Порядку № 1078 встановлено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Водночас, проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців, а також обмеження реалізації цих норм не може відбуватися за телеграмами, роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вказівками командирів військових частин, закладів та установ Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, роз`ясненнями міністерств, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не нарахування та невиплата в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період проходження військової служби позивачем, свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України № 1282-XII та Порядку № 1078.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця – січень 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.12.2015) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць».

Так, пунктом 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013).

Цією постановою були внесені зміни до Порядку № 1078.

З 01 грудня 2015 року редакція пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу», індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку № 1078 дозволяє зробити висновок, що до 01 грудня 2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.

Відтак, до 01 грудня 2015 року базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання тарифних окладів працівника.

Проте, редакція пункту 5 Порядку № 1078, яка діє з 01 грудня 2015 року, покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).

Таким чином, з 01.12.2015 зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема, посадового окладу.

Абзацом 3 пункту 10-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 01.12.2015) визначалось, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Порядок № 1078 доповнено пунктом 10-2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 13 червня 2012 року, яка діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року та встановлює, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відтак, з 01.12.2015 положення пункту 10-2 Порядку № 1078 застосовуються до новоприйнятих працівників.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі Постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені, зокрема, Додатками №1-7 до Постанови № 1294.

Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

01 березня 2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), положеннями якої встановлено розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який у своєму рішенні дійшов висновку, що за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відповідач-1 мав встановити базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення позивача – січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а.

У постановах від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21 Верховний Суд також зазначив, що відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до встановлення нових розмірів посадових окладів військовослужбовців в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Суд наголошує на тому, що відповідач-1, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач-1, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

Аналізуючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача-1 у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, колегія суддів зазначає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача мало здійснюватися із застосуванням січня 2008 року як базового місяця. Зважаючи на підтверджений матеріалами справи факт здійснення відповідачем-1 розрахунку індексації без дотримання вимог Порядку № 1078 щодо застосування вказаного базового місяця, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

При цьому обчислення належної до виплати позивачу суми індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно підлягає здійсненню за формулою, визначеною приписами Порядку № 1078:

І = Д x Кі / 100, де:

І – сума індексації;

Д – індексований дохід (в межах прожиткового мінімуму);

Кі – коефіцієнт індексації (величина приросту індексу споживчих цін).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений: з 1 січня 2016 року - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Індекс споживчих цін опублікований на офіційному сайті Держстату https://www.ukrstat.gov.ua/ (у розділі «Статистична інформація» (підрозділ «Ціни») https://cutt.ly/ki9cJmD ).

Величина приросту індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) (із застосуванням базового місяця - січень 2008 року) протягом спірного періоду з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року становила:

у грудні 2015 року 167,1;

з січня по травень 2016 року щомісяця 171,2;

з вересня по листопад 2016 року щомісяця 186,9;

з грудня 2016 по лютий 2017 року щомісяця 198,6;

з березня по травень 2017 року щомісяця 210,00;

з червня по серпень 2017 року щомісяця 221,50;

з вересня по листопад 2017 року щомісяця 231,40;

з грудня по лютий 2018 року щомісяця 241,70.

За наслідком такого розрахунку розмір індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно склав:

за грудень 2015 року – 2302,64 грн;

наростаючий індекс споживчих цін 267,10%. Сума індексації: 1378,00 грн (дохід в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 167,10% (величина приросту індексу споживчих цін)/100 = 2302,64 грн;

за січень-квітень 2016 року – 2359,14 грн на місяць;

наростаючий індекс споживчих цін 271,20%. Сума індексації: 1378,00 грн (дохід в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 171,20% (величина приросту індексу споживчих цін)/100 = 2359,14 грн;

за травень 2016 року – 2482,40 грн;

наростаючий індекс споживчих цін 271,20%. Сума індексації: 1450,00 грн (дохід в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 171,20% (величина приросту індексу споживчих цін)/100 = 2482,40 грн;

за червень-листопад 2016 року – 2710,05 грн на місяць;

наростаючий індекс споживчих цін 286,90%. Сума індексації: 1450,00 грн (дохід в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 186,90% (величина приросту індексу споживчих цін)/100 = 2710,05 грн;

за грудень 2016 року-лютий 2017 року – 3177,60 грн на місяць;

наростаючий індекс споживчих цін 298,60%. Сума індексації: 1600,00 грн (дохід в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 198,60% (величина приросту індексу споживчих цін)/100 = 3177,60 грн;

за березень 2017 року-квітень 2017 року – 3360,00 грн на місяць;

наростаючий індекс споживчих цін 310,00%. Сума індексації: 1600,00 грн (дохід в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 210,00% (величина приросту індексу споживчих цін)/100 = 3360,00 грн;

за травень 2017 року – 3536,40 грн на місяць;

наростаючий індекс споживчих цін 310,00%. Сума індексації: 1684,00 грн (дохід в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 210,00% (величина приросту індексу споживчих цін)/100 = 3536,40 грн;

за червень-серпень 2017 року – 3730,06 грн на місяць;

наростаючий індекс споживчих цін 321,50%. Сума індексації: 1684,00 грн (дохід в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 221,50% (величина приросту індексу споживчих цін)/100 = 3730,06 грн;

за вересень-листопад 2017 року – 3896,78 грн на місяць;

наростаючий індекс споживчих цін 331,40%. Сума індексації: 1684,00 грн (дохід в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 231,40% (величина приросту індексу споживчих цін)/100 = 3896,78 грн;

за грудень 2017 року-лютий 2018 року – 4258,75 грн на місяць;

наростаючий індекс споживчих цін 341,70%. Сума індексації: 1762,00 грн (дохід в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 241,70% (величина приросту індексу споживчих цін)/100 = 4258,75 грн;

Всього, за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року розмір індексації склав 85927,87 грн (2302,64 грн + 9436,56 грн + 2482,40 грн + 16260,30 грн + 9532,80 грн + 6720,00 грн + 3536,40 грн + 11190,18 грн + 11690,34 грн + 12776,25 грн).

Разом із цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у загальному розмірі 1255,62 грн, що не оскаржується останнім.

Відтак, за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відповідач-1 повинен нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 84 672,25 грн (85 927,87 грн - 1255,62 грн).

Враховуючи встановлений судом та підтверджений матеріалами справи факт несплати відповідачем-1 індексації за період саме з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця – січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (що відповідно підтверджує факт порушення права позивача на отримання індексації у повному обсязі), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному розмірі за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», та зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, у розмірі 84672,25 грн, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року включно та з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року включно із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 15.03.2018) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 1 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (…).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

На підставі абзацу 2 пункту 4 Порядку № 1078 оплата праці, у тому числі, грошове забезпечення, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Порядок визначення суми індексації протягом спірного періоду регулювався абзацом 5 пункту 4 Порядку № 1078 (з врахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»), згідно якого сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 02.04.2021) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Відповідно до редакції цього ж абзацу, яка набула чинності з 02.04.2021, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

На підставі абзацу 3 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 02.04.2021) у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до редакції цього ж абзацу, яка набула чинності з 02.04.2021, у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

На підставі абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (в редакції, що діяла з 02.04.2021: до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку).

Як визначено пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.

Таким чином, Порядок № 1078 фактично передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, - поточної індексації та індексації, яка розраховується як різниця між розміром підвищення місячного доходу (у випадку, якщо таке збільшення доходу відбулось у зв`язку зі підвищення тарифної ставки (окладу)) та розміром індексації, що мала би бути нарахована, якби збільшення доходу не відбулось (індексація-різниця); умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).

У справі, що розглядається, питання нарахування і виплати позивачу поточної індексації не є спірними.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду № 1013 від 09 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати позивачу цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23,

При цьому абзац 3 пункту 10-1 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла до 01.12.2015) передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу; пункт 10-2 передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Тобто, до 1 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

Внаслідок змін до Порядку № 1078, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації провадиться не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. У зв`язку із такими змінами змінився і механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому був вилучений термін базовий місяць.

Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», з 1 грудня 2015 року, діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу - обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник).

Тобто, відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 (зі змінами) разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абзацом 2 пункту п`ятого Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України за посиланням: http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cnrik/isc/iscu/iscmu.htm, де розміщено індекси споживчих цін у 1991-2019 роках, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

З матеріалів справи убачається, що відповідачем не надано відомостей про застосування базового місяця при розрахунку розміру індексації за спірний період.

Разом з тим, у контексті спірних правовідносин питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.

Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці), покладається безпосередньо на роботодавця.

З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно матеріалів справи поточна індексації позивачу сплачувалась у періоди з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року включно та з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року включно, водночас, дії відповідачів щодо правомірності та правильності її нарахування не є спірними.

Водночас, суд констатує, що спірним у цій частині є виключно питання щодо нарахування та сплати позивачу у періоди з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року включно та з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року включно індексації-різниці відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078.

Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами, індексація-різниця, нарахування та сплата якої передбачені абзаци 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то норми свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абзац 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Від встановлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 16.01.2025 у справі № 160/19515/23. від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.

Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є місяцем підвищення доходу (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.

У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7 %.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

Однак, слід звернути увагу на положення абзаців 4-5 пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до Постанови № 704.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року склав 12 336,00 грн: посадовий оклад – 1110,00 грн, оклад за військовим званням – 130,00 грн, надбавка за вислугу років – 496,00 грн, таємність – 111,00 грн, премія – 4995,00 грн, надбавка за особливості проходження військової служби 10% – 868,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 60% – 4626,00 грн, а за березень 2018 року розмір грошового забезпечення склав 12949,20 грн: посадовий оклад – 5220,00 грн, оклад за військовим званням – 1410,00 грн, надбавка за вислугу років – 3315,00 грн, таємність – 522,00 грн, премія – 1487,70 грн, надбавка за особливості проходження військової служби 10% – 994,50 грн Розмір посадового окладу позивача змінено у грудні 2020 року, який, у свою чергу, склав 7058,67 грн

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне додатково підкреслити, що до складу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належить враховувати щомісячну додаткову винагороду відповідно до Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550.

Правова позиція з цього питання висловлена у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 400/4650/19, від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020.

Разом із цим, з урахуванням положень статті 9 Закону № 2011-XII, розмір виплати «піднайом житла, речове майно» не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.

Як вірно зауважив суд першої інстанції щодо питання врахування винагороди за участь в антитерористичній операції при порівнянні розмірів грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року.

Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 240/11441/19, відступив від правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 420/1232/16, постанові від 30 листопада 2018 року у справі № 415/6132/16 та дійшов висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

За таких обставин, винагорода за безпосередню за участь в ООС(АТО) не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв`язку з чим така винагорода не враховуються при порівнянні розміру грошового забезпечення позивача в лютому і березні 2018 року та, зважаючи на наведений представником позивача розрахунок, ця обставина не є спірною.

З наведеного вбачається, що дохід позивача з березня 2018 року збільшено на 613,20 грн (12 949,20 грн - 12 336,00 грн).

У березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму складав 1762,00 грн (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»).

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:

ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року до березня 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме: у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень; у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад; у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень; у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень; у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень; у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад; у 2016 році 1 раз: квітень; у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%; у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

У березні 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становить 253,30% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.

1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн

Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме:

4463,15 грн - 613,20 грн = 3849,95 грн

Так, єдиним визначеним законодавцем методом визначення чи належить позивачу фіксована індексація грошового забезпечення у березні 2018 року є визначення суми, яка належить позивачу до виплати із застосуванням базового місяця «січень 2008 року» за виключенням суми збільшення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.04.2020 у справі № 816/1728/16, де зазначено, що фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, всупереч абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, починаючи з 01 березня 2018 року не виплачена щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення. Доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, що спірними періодами у справі є періоди з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року включно та з 15 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року включно. Проте, судом враховано, що в ці періоди було змінено посадовий оклад позивача, що має наслідком зміну і суми при розрахунку та виплаті індексації-різниці.

Судом першої інстанції належно досліджені матеріали справи та встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 73 від 31 березня 2017 року підполковника ОСОБА_1 з 31 березня 2017 року допущено до тимчасового виконання обов`язків за посадою начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 , з посадовим окладом 1110,00 грн на місяць.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 110 від 15 травня 2017 року підполковника ОСОБА_1 вважати таким, що з 15 травня 2017 року виконував постійно обов`язки за посадою начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 307 від 31 жовтня 2020 року підполковника ОСОБА_1 вважати таким, що 31 жовтня 2020 року звільнений від займаної посади начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №1 від 01 листопада 2020 року підполковника ОСОБА_1 , з посадовим окладом 7190,00 грн, допущено до виконання обов`язків за посадами за новим штатом, та з 01 листопада 2020 року приступив до виконання обов`язків за новою посадою заступника військового комісара – начальника сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спираючись на належно досліджені матеріали справи, суд першої інстанції цілком вірно зауважив, що у лютому 2018 року та у березні 2018 року позивач отримував грошове забезпечення за посадою начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вже зазначалося, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до Постанови № 704.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в березні 2018 року посадовий оклад позивача за займаною посадою начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 склав 5220,00 грн, проте, як з 01 листопада 2020 року позивач приступив до виконання обов`язків за новою посадою заступника військового комісара – начальника сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посадовим окладом за вказаною посадою в розмірі 7190,00 грн, що жодним чином не заперечується представником позивача.

Водночас, оскільки на момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року позивач ще не проходив службу у відповідача-1 за посадою заступника військового комісара – начальника сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача за такою посадою в березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми його грошового забезпечення (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, за Порядком № 1078 індексація-різниця обчислюється за однією і тією самою посадою у зв`язку з підвищенням посадового окладу саме за такою посадою. У випадку увільнення з цієї посади обрахувати індексацію-різницю за новою посадою за формулою (алгоритмом), визначеним Порядком № 1078 не можливо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби позивачем за тією самою посадою, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.07.2026 у справі № 200/8295/24 про застосування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, яке можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем за тією самою посадою, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише по 31 жовтня 2020 року, оскільки після цього законних підстав для нарахування індексації-різниці, обчисленої за посадою начальника відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 , до грошового забезпечення за іншою посадою, відсутні.

Отже, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, які підтверджуються матеріалами справи, суд висновує, що позивач має право на отримання індексації-різниці, нарахування та сплата якої передбачені абзацами 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, виключно у період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач-1 не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації у спірний період, що свідчить про протиправну бездіяльність.

З урахуванням приписів абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 відповідач-1 зобов`язаний був з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексації грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.

Зважаючи, що відповідачем в період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року виплата фіксованої суми індексації не здійснювалась, суд апеляційної інстанції вважає цілком правильними висновки суду першої інстанції про те, що в цьому періоді нарахування індексації грошового забезпечення позивачу здійснено відповідачем-1 без врахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з 01 березня 2018 року вираховувати індексацію-різницю в розмірі 3849,95 грн (4463,15 грн - 613,20 грн).

При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці в розмірі 3849,95 грн на місяць у період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року.

Спірний період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року складає 2 роки 8 місяців.

Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу, за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року становить: 3849,95 грн х 32 місяці = 123 198,40 грн

За таких обставин дії відповідача-1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 без застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 порушує право позивача на отримання індексації у повному обсязі, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 3849,95 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», та зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3849,95 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у розмірі 123 198,40 грн, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»; – про відмову в задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача-2, як безпідставних.

Щодо доводів скаржника в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб одночасно з індексацією-різницею грошового забезпечення за вказані вище періоди, суд зазначає таке.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби визначає Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

У відповідності до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З урахуванням наведеного правового регулювання нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22.

З огляду на викладене, оскільки вимога про виплату щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 має похідний характер від виплати основного доходу, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги в цій частині виключно в межах задоволеної частини основних вимог – щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року.

Натомість доводи скаржника, матеріали справи й аналіз законодавства не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01 листопада 2020 року по 14 червня 2022 року (і далі по 31 серпня 2024 року), а також у відповідній частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб стосовно цих періодів через відсутність правових підстав для їх задоволення.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме положень Порядку № 44 відмовивши у задоволенні через визнання передчасною вимоги позивача зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем індексації грошового забезпечення, тобто у майбутньому.

Наведеного суд першої інстанції не врахував, у зв`язку із чим зробив помилковий висновок про відмову у цій частині позовних вимог.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що в даному випадку апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню; а також дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини першої статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року в справі № 200/243/26 в частині відмови позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання нарахувати і виплатити щомісячну грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошового забезпечення за періоди з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення - про задоволення позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 200/243/26 – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 200/243/26 – скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, за періоди з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, у зв`язку з виконанням зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, у розмірі 84 672,25 грн, та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3849,95 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у розмірі 123 198,40 грн, за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 200/243/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 17 серпня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв