Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №580/5946/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року справа № 580/5946/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Янківської В.П.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

04 червня 2026 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у не розгляді рапорту про переміщення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , від 12.05.2026 року;

2) зобов`язати Міністерство оборони України розглянути рапорт про переміщення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , від 12.05.2026 року, і прийняти обґрунтоване рішення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернуся до відповідача з рапортом про переведення в іншу частину та належної відповіді не отримав, а тому звернувся до суду за захистом свого права.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав правомірності його дій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Позиція позивача.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу на посаді тесляр-покрівельник військової частини НОМЕР_2 , з врахуванням отриманої відповіді від 02.05.2026 року з командування військової частини НОМЕР_2 на попередні рапорти (відповідь військової частини НОМЕР_2 додається), направив поштовим відправленням Укрпошта № 1800212814105 на адресу Міністерства оборони України (надалі відповідач) рапорт Міністру оборони України, про переміщення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , від 12.05.2026 року. Не отримавши рішення за результатами розгляду вищезазначеного рапорту позивач звертається до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Порядок переміщення військовослужбовців визначений у главі Переміщення військовослужбовців розділу ІV Призначення на посади та звільнення з посад Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 “Про затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України” (далі – Порядок №1153).

Пунктом 110 Порядку №1153 визначено, що переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб. Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України; між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України. Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.

Пунктом 112 Порядку №1153/2008 визначено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Пунктом 113 Порядку №1153/2008 визначено, що переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку. Для переміщення в іншу місцевість військовослужбовець до рапорту додає відповідні документи, які підтверджують необхідність зміни місця проживання: дружини (чоловіка); його (її) неповнолітніх дітей, повнолітніх дітей - учнів (студентів) навчальних закладів за денною формою навчання, які перебувають на утриманні військовослужбовця, та дітей-інвалідів I або II групи; непрацездатних батьків військовослужбовця та його (її) дружини (чоловіка); братів, сестер військовослужбовця та його (її) дружини (чоловіка), які перебувають на його (її) утриманні. Переміщення на нове місце військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, викликане потребою догляду за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) чи особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, здійснюється командирами з`єднань, рівнозначними їм і вище посадовими особами на підставі рапорту військовослужбовця та відповідних документів, які підтверджують потребу в постійному сторонньому догляді (допомозі, нагляді) за ними.

Пунктом 114 Порядку №1153/2008 визначено, що у разі коли переміщення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, на нове місце військової служби передбачає зміну місця проживання його сім`ї, а дружина (чоловік) військовослужбовця також проходить військову службу за контрактом, одночасно з прийняттям рішення про переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби, крім випадків переміщення на підставі висновку атестування чи у порядку реалізації накладеного дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також якщо може виникнути обставина, що порушує вимоги частини першої статті 27 Закону України "Про запобігання корупції", вирішується (за їх згодою) питання щодо переміщення у цю ж місцевість його (її) дружини (чоловіка).

Переміщення на нове місце військової служби не здійснюється також, якщо військовослужбовці, які перебувають у шлюбі, не можуть бути одночасно призначені на військові посади в межах одного населеного пункту (гарнізону) та в разі відмови одного з них від звільнення з військової служби.

Порядок організації контролю за прибуттям військовослужбовців до нового місця служби визначається Міністерством оборони України.

Суд додатково зауважує, що вимоги розділу IV Призначення на посади та звільнення з них Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі – Інструкція № 170).

Відповідно до пункту 4.1. розділу IV Інструкції № 170 військовослужбовці Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту призначаються на посади, передбачені штатами (штатними розписами) військових частин.

Відповідно до пункту 4.15. розділу IV Інструкції № 170 переміщення по службі в іншу місцевість військовослужбовців, які мають потребу за станом свого здоров`я або за станом здоров`я членів сімей змінити місце служби і проживання, а також за сімейними обставинами та з інших поважних причин, або на нижчу на один ступінь посаду за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені військові звання старший лейтенант або молодший сержант (старшина 2 статті)) провадиться на особисте прохання відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 82 Положення за рапортом військовослужбовця, поданим за підпорядкуванням.

Сімейними обставинами та іншими поважними причинами для переміщення військовослужбовця можуть бути:

виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (ним) проживають, без батька (матері);

утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона є особою з інвалідністю І або II групи або продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька); хвороба військовослужбовця або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком військово-лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей;

переміщення дружини (чоловіка) військовослужбовця, які проходять військову службу за контрактом, на нове місце служби в порядку, визначеному пунктом 114 Положення.

До членів сім`ї військовослужбовця належать особи, які внесені в особову справу військовослужбовця в порядку, визначеному Інструкцією з організації обліку особового складу.

Крім рапорту військовослужбовця, підставами для прийняття рішення щодо його переміщення за станом здоров`я, сімейними обставинами чи з інших поважних причин є постанова (висновки) військово-лікарської та лікарсько-консультативної комісій, акт обстеження сімейного стану, документи, що підтверджують наявність і вік дітей, наявність житла, розміри доходів тощо.

Командирами з`єднань, рівними їм і вищими посадовими особами на підставі заяви військовослужбовця оформляється і надсилається запит до обласного або прирівняного до нього територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання членів сім`ї військовослужбовця для вивчення сімейного стану та визначення доцільності переміщення військовослужбовця. Обстеження сімейного стану проводиться керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, затверджується керівником обласного або рівним йому територіального центру комплектування та соціальної підтримки і в місячний термін направляється до особи, яка надсилала запит.

Відповідно до пункту 4.16. розділу IV Інструкції № 170 переміщення військовослужбовців у разі проведення планової заміни в місцевостях з установленим строком військової служби здійснюється в рік закінчення п`ятирічного строку проходження військової служби в цих місцевостях. Строк проходження служби в місцевостях з установленим строком військової служби обраховується з дати зарахування до дати виключення зі списків особового складу військових частин, дислокованих у цих місцевостях. Підставою для переміщення військовослужбовця є оцінна картка з висновком щодо перспектив його подальшого службового використання. У службах персоналу і штабах військових частин, дислокованих у місцевостях з установленим строком військової служби, до 30 листопада року, що передує року закінчення строку перебування, до Списку військовослужбовців до переміщення по службі включаються військовослужбовці, строк перебування яких у цій місцевості закінчується в наступному році. До 15 грудня зазначені списки надсилаються безпосередньо до служби персоналу посадової особи за номенклатурою посад та є підставою для включення цих військовослужбовців до: Резерву для просування по службі на посади номенклатури посад; Плану переміщення на посади наказами посадової особи цієї номенклатури посад. Служба персоналу посадової особи за номенклатурою посад підбирає військовослужбовців для заміщення посад у військових частинах, дислокованих у місцевостях з установленим строком військової служби, із розрахунку два кандидати на одну посаду з визначенням серед них основного і резервного кандидатів. Відібрані кандидати не повинні мати обставин, визначених пунктом 112 Положення, що перешкоджали б їх переміщенню до місцевості з установленим строком військової служби, та повинні пройти медичний огляд і використати щорічні відпустки до здійснення вказаної заміни. Заміна в місцевостях з установленим строком військової служби розпочинається з переміщення і направлення військовослужбовців для проходження військової служби до цих місцевостей. Завершенням заміни вважаються здавання посад і вибуття до нового місця проходження військової служби (місця постановки на військовий облік у разі звільнення) військовослужбовців, які вислужили строки військової служби в місцевостях з особливими умовами. Посадові особи, які мають право призначати на посади, за клопотанням відповідних посадових осіб можуть одноразово продовжити строк проходження служби військовослужбовців у місцевостях з установленим строком військової служби строком на один рік. Прийняті рішення про продовження строків проходження служби військовослужбовців у місцевостях з установленим строком військової служби оголошуються наказами по особовому складу і доводяться до посадових осіб, які порушували клопотання, та до військовослужбовців. Військовослужбовці, яким продовжено строк проходження служби в місцевостях з установленим строком військової служби, до закінчення цього строку можуть бути призначені на інші посади та переміщені до інших місцевостей за підставами, визначеними пунктом 82 Положення. Військовослужбовці, яким не продовжено строк проходження служби в місцевостях з установленим строком військової служби, включаються до Планів переміщення на посади і підлягають переміщенню на інші посади за підставою, визначеною підпунктом 2 пункту 82 Положення, у строки, визначені пунктом 4.11 цього розділу.

Судом з`ясовано, що солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , яка входить до складу Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України, тобто діє у складі Міноборони та хоче перевестись у військову частину НОМЕР_1 , яка входить до складу Сухопутних військ Збройних Сил України, які є окремим видом Збройних Сил України та підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України відповідно до Закону України “Про Збройні Сили України”.

Суд зауважує, що переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб. Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між військовими частинами видів, окремих родів військ (сил) Збройних СилУкраїни та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України здійснюється на підставі наказу керівника служби персоналу Міноборони.

З проведеного аналізу норм вбачається, що погодження керівником служби персоналу Міноборони відбувається тільки після погодження всіма належними посадовими особами згідно алгоритму передбаченого законодавцем у Порядку №1153/2008.

Відносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.

За змістом статей 12, 14 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити – до наступного прямого начальника. Тобто подання рапорту в порядку підпорядкування передбачає подання рапорту своєму безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Статтею 110 Статуту передбачено, що усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Відповідно до статті 111 Статуту заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.

Наказом Міноборони від 06.08.2024 №531, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок № 531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міноборони, Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №531 військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України “Про звернення громадян” та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

За змістом пункту 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку №531 керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити – до наступного прямого начальника. Формою звернення військовослужбовця є рапорт, який подається в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 встановлені строки розгляду паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками), які обчислюються із дня (часу) подання військовослужбовцем відповідного рапорту.

Судом встановлено, що позивач звертався до командира ВЧ НОМЕР_2 , натомість у відповіді від 02.05.2026 саме на звернення (не рапорт) ВЧ зазначає, що «на виконання телеграми Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 518/1.2.2/168 від 12.05.2023, у зв`язку із укомплектованістю військової частини НОМЕР_2 нижче 95 відсотків, клопотання щодо переміщення військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту до Збройних Сил України та інших військових формувань не надаються... Військова частина НОМЕР_2 є військовим формуванням Міністерства оборони України, а не Збройних Сил України, тому відповідно до пункту 144 Положення прийняття Вас до списків особового складу Збройних Сил України повинно оформлюватись на підставі наказів начальника Генерального Штабу Збройних Сил України та наказу керівника служби персоналу Міністерства оборони України. Додатково повідомляю, що рапорти військовослужбовцями подаються «по команді», подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.»

Суд зауважує, що докази звернення до прямих командирів у матеріалах справи відсутні. Також у відзиві відповідач зазначає, що військова частина НОМЕР_2 на розпорядження Адміністрації Державної спеціалізованої служби транспорту повідомила, що рапорт ОСОБА_1 в порядку передбаченому чинному законодавства не надходило, у зв`язку з чим його розгляд та прийняття рішення, неможливі.

Як з`ясовано судом та не заперечується сторонами, позивач направив свій рапорт на адресу Міністерства оборони України.

Таким чином, з рапортом щодо переведення до іншої військової частини позивач звернувся не до свого безпосереднього командира та не до наступного прямого командира військової частини, в якій проходить військову службу, а безпосередньо до Міністерства оборони України. Таким чином, позивачем не дотримано порядку подання рапорту, визначеного пунктом 2 розділу І Порядку №531. Також судом враховано відповідь ВЧ НОМЕР_2 про відмову у клопотанні позивача про переміщення в іншу ВЧ з мотивів службової необхідності та неукомплектованості даної ВЧ (нижче 95 %).

Отже, позивачем не доведено дотримання встановленого порядку звернення з відповідним рапортом у встановленому законом порядку. Відповідно відсутні підстави для висновку про допущення Міністерством оборони України протиправної бездіяльності.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України та зобов`язання розглянути рапорт та прийняти рішення про переведення позивача до військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини в період воєнного стану у державі, та/або фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА