Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №580/3750/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року справа № 580/3750/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 протиправними щодо відмови звільнити ОСОБА_1 за заявою від 04.03.2026 року подану в його інтересах адвокатом Іващенко Ігорем Юрійовичем на підставі абзацу 2 п. г ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби по мобілізації на підставі абзацу 13 пункту З частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу, в якій вказано, що військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та на підставі абзацу 2 п. г ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його представник звернувся до відповідача із заявою щодо звільнення із лав Збройних Сил України відповідно до підпункту «г» пункту 2 часини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через такі сімейні обставини, як у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Однак відповідно до листа відповідача у задоволенні заяви представника позивача про дострокове звільнення від проходження військової служби протиправно відмовлено, з посиланням на те, що позивачем не подано відповідного рапорту на звільнення «по команді», а додані до заяви представника позивача документи не свідчать про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, тому суд на підставі ч.2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» призваний на військову службу по мобілізації до в НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно Висновку №5 від 12.12.2025 року про погодження кандидатури опікуна гр. ОСОБА_1 над ОСОБА_2 опікунська рада при виконавчому комітеті Катеринівської сільської ради вважає за доцільне погодити кандидатуру опікуна ОСОБА_1 над ОСОБА_2 , який у відповідності до медичних висновків потребує постійного стороннього догляду та надати висновок на затвердження виконавчому комітету сільської ради. Рішенням Катеринівської сільської ради від 18 грудня 2025 року «Про затвердження висновку опікунської ради щодо погодження кандидатури опікуна ОСОБА_1 над ОСОБА_2 №100-9/25 затверджено висновок опікунської ради від 12 грудня 2025 року № 5 щодо погодження кандидатури опікуна гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04.03.2026 представник позивача – адвокат Іващенко І.Ю. надіслав до відповідача заяву про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз.1 підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

19.03.2026 відповідач надав відповідь представнику позивача про те, що відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Письмове звернення військовослужбовця до старшого начальника складається у формі рапорту, який є службовим документом і складається власноруч. Відповідно до пункту 288 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. Отже, для реалізації права на звільнення з військової служби ОСОБА_1 потрібно подати по команді рапорт. Також вказано, що копії документів наданих у даному випадку не підтверджують підстави для звільнення з військової служби.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не звільнено позивача з військової служби, він звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12, підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Судом встановлено, що 04.03.2026 представник позивача – адвокат Іващенко І.Ю. надіслав до відповідача заяву про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз.1 підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

19.03.2026 відповідач надав відповідь представнику позивача про те, що відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Письмове звернення військовослужбовця до старшого начальника складається у формі рапорту, який є службовим документом і складається власноруч. Відповідно до пункту 288 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. Отже, для реалізації права на звільнення з військової служби ОСОБА_1 потрібно подати по команді рапорт. Також вказано, що копії документів наданих у даному випадку не підтверджують підстави для звільнення з військової служби.

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно із пунктом 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців; найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Таким чином, подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку ієрархічного підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі по ієрархії своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.

Згідно з абзацом тринадцятим п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Суд звертає увагу, що подання рапорту, зокрема, про звільнення з військової служби, до свого безпосереднього начальника є складовою військової дисципліни, дотримання якої є обов`язком військовослужбовця. Лише у разі відмови щодо прийняття чи розгляду рапорту безпосереднім керівником, у військовослужбовця виникає право подати такий рапорт одразу старшому командиру із поясненням причин такої подачі.

Матеріалами справи підтверджено, що саме позивач ОСОБА_1 повинен був подати рапорт про звільнення «по команді» своєму безпосередньому командиру, який у свою чергу повинен був його завізувати та передати далі по ієрархії своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.

Разом з цим, судом встановлено, що позивачем не подано рапорт про звільнення «по команді» своєму безпосередньому командиру, натомість із відповідною заявою звернувся представник позивача – адвокат Іващенко І.Ю., тобто з порушенням порядку, встановленого Статутом та Положенням №1153/2008. При цьому, у заяві від 04.03.2026 представник позивача не обґрунтував неможливість звернення з таким рапортом саме позивача до свого безпосереднього керівника та не зазначив про наявність обставин, які перешкоджають такому зверненню.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд погоджується з твердженням відповідача, яке викладено у його листі від 19.03.2026 №08/А-606/774, про те, що для реалізації права на звільнення з військової служби саме ОСОБА_1 потрібно подати по команді рапорт, тому правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача по суті.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права та можливості подати рапорт до відповідача із дотриманням процедури його подання (по команді), тому суд дійшов висновку, що викладені у позові доводи є необґрунтованими.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ