Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №580/3592/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року справа № 580/3592/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа - Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної гвардії України, (далі - відповідач), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної Гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 року №379;

- зобов`язати Головне управління Національної Гвардії України видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 року №379.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач протиправно у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 року №379, оскільки загибель її чоловіка військовослужбовця у ДТП під час керування мотоциклом - відбулось саме під час проходження служби та прямування його до місця несення служби у АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що у Головному управлінні НГУ було розглянуто документи громадянки ОСОБА_1 щодо отримання посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (далі – посвідчення), відповідно до Порядку №379, за результатами розгляду якого встановлено, що абзацом першим пункту 11 Порядку визначено, що членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Оскільки із наданого пакета документів встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 було порушення останнім Правил дорожнього руху, тому настання смерті внаслідок адміністративного правопорушення виключає можливість видачі посвідчення членам сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця. У зв`язку з чим заява з додатками громадянки ОСОБА_1 були повернуті до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача, які викладені у відзиві є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Третя особа надала до суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначила, що досудовим розслідуванням встановлено наявність факту порушення вимог Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак, загибель військовослужбовця ОСОБА_2 унаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, унеможливлює притягнення останнього до адміністративної відповідальності та визнання його винуватим у зв`язку з вищевказаними обставинами.

Третя особа вважає, що Головним управлінням Національної гвардії України у повній мірі розглянуто документи ОСОБА_1 щодо отримання посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, та повідомлено позивачку листом від 16.02.2026 № 27/2/3/2100102026 про відсутність підстав для видачі ОСОБА_1 посвідчення відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 № 379.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що що ОСОБА_2 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 24.02.2022, якого було призначено у добовий наряд черговим контрольно-пропускного пункту тимчасової дислокації « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований у АДРЕСА_2 .

15.03.2025 близько 05 години 40 хвилин військовослужбовець ОСОБА_2 повертаючись з місця проведення звільнення (м. Черкаси) до місця несення служби ( АДРЕСА_2 ), потрапив у ДТП, в наслідок чого загинув.

Відповідно до постанови медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області» від 04.11.2025 №27, травма, одержана ОСОБА_2 , що призвела до смерті та причини смерті: «Гостра крововтрата внаслідок сполученої травми голови, тулуба та кінцівок», яка призвела до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) одержана в результаті нещасного випадку (ДТП), ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Згідно висновку експерта Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово медичної експертизи» від 26.03.2025 № 03-01/394, за результатами судово-медичної експертизи крові від трупа громадянина ОСОБА_2 , проведеної у відділенні судово-медичної токсикології, не виявлено в крові -метиловий, етиловий, пропілові, бутилові та амілові спирти, ацетон, хлороформ, етилацетат бензол, толуол та 1.2-дихлоретан.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Черкаській області від 29.04.2025 кримінальне провадження № 12025250000000346 від 15.03.2025 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

24.11.2025 року ОСОБА_1 , яка відповідно до свідоцтва про шлюб від 25.02.1989 Серії НОМЕР_2 є дружиною загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_2 , відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 №379, звернулась через військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України до Головного управління Національної гвардії України із заявою про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, загиблого (померлого) під час проходження військової служби.

Відповідно до листів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 12.12.2025 №1/61/6/2-Ч-56-Аз та від 14.01.2026 №1/61/6/2-Ч-2-Аз, вище заяву ОСОБА_1 від 24.11.2025 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 (за вихідним №1/61/6/2-3291-2025 від 10.12.2025) для подальшої передачі до Головного управління Національної гвардії України - органу, який здійснює видачу вище вказаного посвідчення.

Згідно листів Головного управління Національної гвардії України від 16.02.2026 №27/2/3/2-10010-2026 та від 31.03.2026 №27/2/3/2Ч423Аз, позивачу відмовлено у видачі посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця з підстав того, що причиною смерті ОСОБА_2 було порушення останнім Правил дорожнього руху, як наслідок, настання смерті внаслідок адміністративного правопорушення виключає можливість видачі відповідного посвідчення.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у видачі посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом (частина шоста статті 18 Закону № 2011-XII).

Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову №379 Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 1 Постанови №379 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

З аналізу вищевикладених норм законодавства встановлено, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3.

Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом №2011-XII.

Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).

За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.11.2025 року ОСОБА_1 , яка відповідно до свідоцтва про шлюб від 25.02.1989 Серії НОМЕР_2 є дружиною загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_2 , відповідно до Порядку №379, звернулась через військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України до Головного управління Національної гвардії України із заявою про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, загиблого (померлого) під час проходження військової служби.

Згідно листів Головного управління Національної гвардії України від 16.02.2026 №27/2/3/2-10010-2026 та від 31.03.2026 №27/2/3/2Ч423Аз, позивачу відмовлено у видачі посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця з підстав того, що причиною смерті ОСОБА_2 було порушення останнім Правил дорожнього руху, як наслідок, настання смерті внаслідок адміністративного правопорушення виключає можливість видачі відповідного посвідчення.

Отже, відмовляючи позивачу у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідач покликається на те, що дорожньо-транспортна пригода в якій загинув (помер) ОСОБА_2 сталася внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, тобто внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення.

Так, за приписами пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Суд зазначає, що постановою слідчого СУ ГУНП в Черкаській області від 29.04.2025 кримінальне провадження № 12025250000000346 від 15.03.2025 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.04.2026. Так, згідно отриманого в ході досудового розслідування висновку експерта № СЕ-19/124-25/6167-ІТ від 22.04.2025, встановлено, що у дорожній обстановці, що склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій мотоцикла ZONTES ZT 310-X (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 10.1, 11.4 та вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України. У дорожній обстановці, що склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля Renault Master (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Вирішення питання про наявність у водія автомобіля Renault Master (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_3 технічної можливості запобігти зіткненню з мотоциклом ZONTES ZT 310-X (номерний знак НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_2 шляхом гальмування, з технічної торчки зору втрачає сенс, так як зменшення швидкості та навіть повна зупинка автомобіля Renault Master (номерний знак НОМЕР_4 ) не виключала можливості зіткнення із зустрічним мотоциклом ZONTES ZT 310-X (номерний знак НОМЕР_3 ), який до моменту зіткнення не був загальмований та не зупинився. В діях водія автомобіля Renault Master (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_3 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б перебували у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, не вбачається. Разом з тим, у діях водія мотоциклом ZONTES ZT 310-X (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 11.4 та вимогам горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньотранспортної пригоди.

Таким чином, підставою для закриття зазначеного кримінального провадження було саме порушення вимог Правил дорожнього руху України виключно водієм мотоцикла ZONTES ZT 310-X ОСОБА_2 , що перебувало у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та загибеллю указаного військовослужбовця, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак, загибель військовослужбовця ОСОБА_2 унаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, унеможливлює притягнення останнього до адміністративної відповідальності та визнання його винуватим

Крім того, відповідно до положень пункту 9 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено наявність факту порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тому вищезазначені обставини у своїй сукупності є підставою для відмови у видачі позивачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби.

Таким чином, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ