Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №186/482/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №186/482/26

Номер провадження 2/676/3065/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді - Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Райтаровського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області впорядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося досуду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.10.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №5001809 відповідно до умов якого остання отримала кредит на суму 7000 грн. та зобов`язався повернути його зі сплатою процентів за користування кредитом, строк надання кредиту 30 днів. ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Також зазначає, що договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину. 10.02.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК Сіті Фінанс» відповідно до чинного законодавства України укладено договір відступлення прав вимоги №ФК10-02/23, згідно з яким ТОВ « ФК «Сіті Фінанс» набуло право вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №5001809. 07.11.2025 року між ТОВ «ФК Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір відступлення прав вимоги №07-11/25, згідно з яким ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №5001809. Враховуючи те, що відповідач належним чином умов кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 18970 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 7000 грн., заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення прав вимогу у розмірі 11970 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371)заборгованість за кредитним договором №5001809 від 31.10.2021 року в сумі 18970 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026 року позову заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за територіальною підсудністю до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.04.2026 справу призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

30.04.2026 року від відповідача ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого кредитний договір від 31 жовтня 2021 року між нею та ТОВ «Факторинг Парнерс» не укладався та не підписувався. Матеріали справи не місять копію договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту. Позивачем не долучено доказів про те, що електронний підпис належить відповідачу. Крім того, відсутні будь-які докази, які підтверджують перерахування ТОВ «Факторинг Партнерс» коштів саме їй. Заявлена сума правничої допомоги у розмірі 9000 грн. є необґрунтованою та завищеною. Так, при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката. При визначені суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи. Вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справ, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

07.05.2026 року від представника відповідача ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшов відповідь на відзив, відповідно до якого 31.10.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5001809. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору та підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. Відповідно до умов кредитного договору, Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Підписанням Договору Відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Відповідно до умов Договору № 5001809 від 31.10.2021 року строк кредитування становить 30 днів з можливістю пролонгації строку кредитування. Отже, з дня, коли ТОВ «Авентус Україна» довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто коли наступив момент повернення суми кредиту, якого не відбулося, мав би початись перебіг строку позовної давності. Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, загальні та спеціальні строки позовної давності відповідно до вищезазначеного були призупинені до 30.06.2023, а їх перебіг міг би початись з 30.06.2023, якби не наступне. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу. Отже, за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Зокрема, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023. Також, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер. З огляду на викладене, строк позовної давності щодо подачі позову ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на дату звернення позивача до суду з даним позовом не сплинув.

Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду направив клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує у повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву в якому просила суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31.10.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту №5001809 шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С943243, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та зазначений в п. 11 Договору, адреса, реквізити та підписи сторін.

Пунктом 1.3, 1.4 договору визначено, що сума кредиту складає 7000,00 грн., тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживаача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (п. 1.4.).

Відповідно до п.п. 1.5-15.1 договору про надання споживчого кредиту тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в. п.1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулося пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно п.4.3 договору.

Згідно п.1.5.2 договору про надання споживчого кредиту №5001809 знижена процентна ставка становить 0,01% на день та застосовується, якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк,Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6.).

Відповідно до п.п. 1.7-1.8.2 договору, Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою 24079,41% річних. 1.7.2. за зниженою ставкою 3,71% річних. 1.8. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.8.1. за стандартною ставкою 10 990,00 грн. 1.8.2. за зниженою ставкою 7 021,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п. 2.4 Договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Додатками до договору про споживчий кредит №5001809 від 31.10.2021 року є графік платежів за договором, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором C943243, відповідно до якого дата видачі кредиту 31.10.2021 року, строк 30 днів, тобто до 30.11.2021 року, сума платежу за розрахунковий період складе - 10 990,00 грн., проценти за користування кредитом складуть - 3 990,00 грн., реальна річна процентна ставка складе - 24079,41 % річних. Загальна вартість кредиту складе - 10 990,00 грн.

ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору та 31.10.2021 року перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача через ТОВ «Фінансова компанія контрактний дім», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, кошти в розмірі 7000 грн., маска карткиНОМЕР_4 , номер транзакції в системі 1012802558, що підтверджується копією листа ТОВ «Фінансова компанія контрактний дім» від 22.12.2025 року Вих. № 18864.

На ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25.05.2026 року про витребування доказів, ПАТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_6 , контактний номер телефону НОМЕР_2 . Також повідомлено, що на рахунок № НОМЕР_5 були зараховані кредитні кошти в сумі 7000 грн 31.10.2021 року.

10.02.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №ФК 10-02/23, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступає ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за плату належні йому права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Авентус Україна».

10 лютого 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором Факторингу № ФК 10-02/23 від «10» лютого 2023 р .

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до договору відступлення права вимог №ФК 10-02/23 від 10 лютого 2023 року, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_2 за договором №5001809 від 31.10.2021 року в сумі 18970 грн.

07.11.2025 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір відступлення прав вимоги №07-11/25, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» відступає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права грошової вимоги, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Сіті Фінанс».

07 листопада 2025 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОА «Факторинг Партнерс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором Факторингу № 07-11/25 від «07» листопада 2025 року.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу №07-11/25 від 07 листопада 2025 року лютого 2023 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_2 за договором №5001809 від 31.10.2021 року в сумі 18970 грн.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №5001809 від 31.10.2021 року станом на 13.02.2026 рік становить 18970 гривень з яких: заборгованість по тілу кредиту 7000,00 грн., заборгованість за відсотками 11970 грн.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір-це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Судом встановлено, що укладеним 31 жовтня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договором №5001809 про надання кредиту (електронна форма) погоджено, що останній надаються грошові кошти у кредит у розмірі 7000 грн., а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним. Орієнтована загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 10990 грн.

З наявного в матеріалах справи договору про надання кредиту №5001809 вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в належний спосіб погодили розмір кредиту - 7000 грн, строк кредитування - 30 днівв, процентну станку яка нараховується в період строку кредитування 1,90% вдень, тобто сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, електронну адресу, номер телефону, а також номер особистого платіжного засобу, на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самим відповідачем під час укладення договору.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк дії.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу на рахунок в АТ «КБ «ПриватБанк», підтверджується витребуваною судом інформацією та випискою по рахунку АТ «КБ «ПриватБанк» про отримання відповідачем кредитних коштів 31.10.2021 року в сумі 7000 грн. Отже, доведеним є факт укладення між сторонами договору №5001809 про надання кредиту від 31.10.2021 року.

При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши їй, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_2 взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Авентус Україна» не виконала, оскільки не вносила вчасно платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість.

ТОВ «Факторинг Партнерс» є новим кредитором за кредитним договором №5001809 від 31.10.2021 року на підставі укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» договору відступлення прав вимог, а в подальшому згідно укладеного між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» про відступленням прав вимоги за кредитним договором. Відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 18970 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 11970 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свої зобов`язання, оскільки після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Факторинг Партнерс», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №5001809 від 31.10.2021 року не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 грн.

Разом з тим, щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми заборгованості за відсотками у розмірі 11970 грн., суд виходить з наступного.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.1.4 договору №5001809 від 31.10.2021 року строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору

Порядок пролонгації строку кредиту визначено розділом 4 договору про надання споживчого кредиту №5001809.

Так, відповідно до п.4.3.1 договору сторони домовилися, що у випадку якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто, в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду авто пролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, в порядку передбаченому п. 4.2. договору.

Враховуючи наведені умови договору, суд вбачає за необхідне зазначити, що наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктом 1.4 цього кредитного договору чітко визначено строк кредиту 30 днів, що не узгоджується зі змістом п.п. 4.3.1, 4.4 цього договору.

В свою чергу тлумачення умов договору з врахуванням їх суперечності слід здійснювати на користь споживача.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, за умовами договору про споживчий кредит №5001809 від 31.10.2021 сторони погодили строк його дії 30 днів (дата видачі кредиту 31.10.2021 року), тобто до 30.11.2021 року. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування відповідачу відсотків за користування наданими коштами здійснювалось позивачем і після 30.11.2021 року.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку, що сума відсотків за користування кредитними коштами, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 3990 грн. (7000х1,9%х30).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 3990 грн., що на загальну суму становить 10990 грн.

Окрім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву, вказано про те, що позивачем пропущений строк для звернення до суду, оскільки з часу оформлення кредиту минуло більше 5 років.

З огляду на викладене, суд вбачає за необхідне вказати наступне.

Так, згідно із ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02 квітня 2020 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 11 березня 2020 року № 211 в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30 березня 2020 № 540-IX, тобто з 02 квітня 2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строки позовної давності були зупинені з 02.04.2020 року, а позивач звернувся з позовом до суду у березні 2026 року.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності на звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство в позовній заяві просило відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 9 000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано копію угоди про надання правничої №02-07/2024 від 02.07.2024 року, витяг з Акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року з детальним описом надання послуг: надання усної консультації, складання позовної заяви, що на загальну суму становить 9000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 9000 грн є не співмірними із розглядом справи та завищеними.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої вказаної статті до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом частин першої третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Проаналізувавши розмір судових витрат, суд вважає, що погоджені ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «ЛігалАссітанс» у даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. є не співмірними зі складністю справи. На переконання суду, ознайомленні із матеріалами справи про стягнення заборгованості за кредитним договором та написання позовної заяви не потребували значних зусиль, тому що з приводу спірних правовідносин існує стала судова практика.

Також необхідно враховувати, що ознайомлення з документами є складовими підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2022 року № 640/16093/21).

З урахуванням вищенаведеного, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи викладені у відзиві обґрунтування відповідача про неспівмірність заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що обґрунтованим і співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 6000 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволені частково, то при вирішенні питання розподілу судових витрат суд ураховує принцип пропорційності (стаття 141 ЦПК України).

Так, ТОВ «Факторинг Партнерс» висувало вимогу про стягнення з ОСОБА_1 18970 грн. заборгованості за кредитним договором, судом задоволено 10990 грн., що становить 57,93% від заявленої суми.

Отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» необхідно стягнути 57,93% понесених ними судових витрат на правничу допомогу, що становить 3475,80грн. (6000 х 57,93%).

За подання позову ТОВ «Факторинг Партнерс» сплачено 2662,40 грн. судового збору, оскільки позов ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволено частково, то з відповідача необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1542,42 грн. (2662,40 грн *10990 /18970).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором №5001809 від 31.10.2021 року в сумі 10990 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371) суму сплаченого судового збору в розмірі 1542,42 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3475,80 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371), адреса: 03150, м. Київ, вул. ГедройцяЄжи, 6/521.

Відповідач - ОСОБА_1 адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.О. Пилипенко