Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №607/6229/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2026 Справа №607/6229/26 Провадження №2/607/4090/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

представника позивача адвоката Шеремети М.М.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Юсипіва Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Шеремета Мирон Михайлович до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Шеремета М.М. звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму майнового відшкодування, внаслідок пошкодження його транспортного засобу «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 , під час ДТП, в розмірі 249 320,00 грн, 50 000 грн моральної шкоди, судові витрати: 10 200 грн за проведення експертизи, 6 500 грн за витрати на ремонт транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2 493,20 судового збору, а також 15 000 грн на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 09.11.2025 близько 14 год. 30 хв., на перехресті доріг АД Р41 та Р39 у с. Біла, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «AudiA6», д.н.з. НОМЕР_2 , при виїзді на нерегульоване перехрестя автомобільних доріг Р41 «обхід м. Тернопіль» та Р39 «Броди Тернопіль», не була уважна та не надала переваги в русі автомобілю «Mercedes-Benz E200» під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення вказаних автомобілів та, як наслідок, отримання ними механічних пошкоджень. Постановою суду від 23.02.2026 у справі № 607/24415/25 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «AudiA6», д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО», за яким передбачений ліміт за шкоду майну у розмірі 250 000 грн.

Відповідно до висновку експерта № 129/25 від 16.12.2025, який проведений судовим експертом Мазуром М.С., вартість автомобіля «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , без урахування отриманих пошкоджень у ДТП, яке мало місце 09.11.2025, станом на момент ДТП, складає 652 890 грн. Сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження його транспортного засобу під час ДТП, яке мало місце 09.11.2025, станом на момент ДТП, складає повну вартість автомобіля, тобто 652 890 грн. Вартість придатних для вторинного використання запчастин/складових транспортного засобу «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 , після ДТП, яке мало місце 09.11.2025, станом на момент ДТП, ймовірно будуть становити 153 570 грн.

Позивач вказує, що автомобіль «Mercedes-Benz E200» є тотально знищеним, оскільки вартість матеріального збитку дорівнює вартості автомобіля та загальна вартість ремонту перевищує вартість транспортного засобу, а відтак завдана йому шкода внаслідок пошкодження транспортного засобу «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 249 320 грн (652 890 грн (вартість цілого транспортного засобу) - 153 570 грн (вартість пошкодженого транспортного засобу) - 250 000 грн (ліміт відповідальності страховика).

Також, позивач зауважує, що у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, йому також була завдана моральна шкода. Зокрема, врезультаті переживань за ушкоджений автомобіль позивач знаходиться в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, що переросла в моральні страждання. Моральна шкода спричинена порушенням звичайних життєвих зв`язків та звичок позивача ОСОБА_2 , оскільки з моменту ДТП, 09.11.2025, автомобіль позивача перебуває у пошкодженому стані, що позбавляє його та членів його сім`ї можливості ним користуватися, натомість змушує користуватися послугами таксі та громадського транспорту.

Крім того, пошкодження автомобіля призвело до його душевних страждань позивача, пов`язаних з необхідністю вчинення дій, спрямованих на його відновлення або інших дій спрямованих на відновлення своїх порушених прав. Позивач був змушений витрачати час на оформлення документів, отримання юридичної консультації, звернення до експерта, звернення до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди.

Так само на розмір моральної шкоди вплинули також переживання, які він отримав в момент ДТП, 09.11.2025, як власник транспортного засобу «Mercedes-Benz E200».

На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.03.2026 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

25.05.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Юсипів Р.В. подав суду відзив на позов, в якому останній вказує, що відповідач заперечує проти позову. Так, щодо наданого позивачем висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи №129/25 від 16.12.2025, представник відповідача зауважує, що у висновку зазначено, що як свідчить практика судових та криміналістичних експертів, при зовнішньому органолептичному огляді транспортних засобів, наявна об`єктивна ймовірність видимих причинно-наслідкових пошкоджень – (приблизно) 40%. Отже, достовірність визначення експертом вартості матеріального збитку складає тільки 40%. Також зазнає, що відповідно до ч. 1 ст. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024. вартість транспортного засобу визначається на день настання ДТП, натомість позовні вимоги обґрунтовуються висновками експерта зробленими на іншу дату, так як у додатках до експертизи наведені ціни станом на день значно пізніше або раніше дня настання ДТП, яка відбулася 09.11.2025. Зокрема: ремонтна калькуляція №129/25 – станом на 13.12.2025, запасні частини – станом на 17.10.2025, ремонтна калькуляція №129/25 – станом на 12.12.2025. Окрім цього, позовна заява побудована на ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, хоча цей закон втратив чинність 01.01.2025. Також, вважає, що обраний позивачем спосіб захисту суперечить вимогам закону та породжує правову невизначеність, оскільки відповідач не може зрозуміти, яку суму завданої шкоди слід відшкодовувати. Окрім цього, на думку відповідача вимога позивача про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та явно завищеною. Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували інтенсивність, тривалість і реальний обсяг моральних страждань саме у такому розмірі, відсутні медичні документи, висновки психолога, докази істотного погіршення стану здоров`я, неможливості здійснювати повсякденну діяльність або інші об`єктивні підтвердження. Щодо витрат на правничу допомогу, то відповідач вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають оцінці судом лише за умови доведеності їх реальності, необхідності та співмірності зі складністю справи, обсягом фактично наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, які понесла ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом справи в сумі 20 000 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2026 у даній справі витребувано від Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» (належним чином засвідчені копії матеріалів справи на страхове відшкодування, у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 09.11.2025 за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за страховим полісом №228432948 від 15.04.2025

15.06.2026 судом зареєстровано відповідь АТ «Страхова компанія «Інго» на ухвалу суду від 26.05.2026, разом із копією матеріалів справи на страхове відшкодування.

24.06.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Юсипів Р.В. подав суду додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи №129/25 від 16.12.2025 викликає сумніви у своїй об`єктивності та достовірності. Оскільки згідно з вказаним висновком експерта, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ MERSEDES BENZ Е200 р.н. НОМЕР_3 приймається рівною вартості автомобіля, тобто 622 890 грн. При цьому в описовій частині висновку експерт приходить до переконання про економічну недоцільність відновлення транспортного засобу. Однак, відповідно до п.7.17. Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України,Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. Зазначає, що вартість автомобіля MERSEDES BENZ e200 р.н. НОМЕР_3 у пошкодженому стані не визначалась.Разом з тим, якщо вартість відновлювального ремонту цього автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу буде не меншою за вартість таких же пошкоджених автомобілів, або різниця буде надто малою, то його вартість повинна визначатись як утилізаційна (вартість утилізації). Отже, у випадку задоволення судом позову ОСОБА_2 , на відповідача ОСОБА_3 може бути покладений надмірний тягар по відшкодуванню матеріальної шкоди. Представник відповідача також вказує, що відповідно до копій матеріалів справи на страхове відшкодування, у зв`язку із ДТП, що мала місце 09.11.2025 за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , власноручно підписаною заявою від 23.02.2026, погодився на отримання страхового відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу розрахованого АТ «Страхова компанія «Інго», який складає 250 000 грн. При цьому, як зазначено у цій заяві, ОСОБА_2 надав згоду із зазначеним розміром страхової виплати. Також він погодився із умовами проведення/ здійснення калькуляції та розрахунку розміру витрат на здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу. Позивач ОСОБА_2 станом на здійснення страхового відшкодування погодився із його розміром, тобто ринковою вартістю транспортного засобу до та після ДТП, порядком розрахунку, що визначені у висновках Звіту про визначення вартості матеріально збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 23.02.2026 року за №61 R/13/89. Виходячи з вказаних розрахунків, суму, яка залишилась невідшкодованою складає 97 071,78 грн. Зокрема: 611 581, 03 грн. (ринкова вартість непошкодженого автомобіля) 264 509,25 грн. (ринкова вартість пошкодженого автомобіля) – 250 000 (сума страхового відшкодування) = 97 071,78 грн. Однак, в подальшому ОСОБА_2 відмовився від свої попередніх заяв, та подав позов до суду де обґрунтовував позовні вимоги виходячи із зовсім інших сум.

Протокольною ухвалою суду від 20.07.2026 постановленою у судовому засіданні та занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Шеремета М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Крім того зазначив, що сторона відповідача ухиляється від відшкодування шкоди, представник відповідача також був присутній під час огляду транспортного засобу«Mercedes-Benz E200», проте ніяких зауважень від нього не надійшло.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Юсипів Р.В. у судовому засіданні заперечив з приводу позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_4 , яким було складено висновок за результатами проведення транспорно-товарознавчої експертизи № 129/25 від 16.12.2025, підтвердив обставини, викладені ним у висновку та зазначив, що при вирішенні поставлених питань керувався, в тому числі, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092. Повідомив, що замовник ОСОБА_2 демонтував суміжні запчастини транспортного засобу «Mercedes-Benz E200». Підтвердив, що здійснював зовнішнє, візуальне, поверхневе обстеження транспортного засобу «Mercedes-BenzE200». Зауважив, що економічно та технологічно недоцільно здійснювати ремонт транспортного засобу «Mercedes-Benz E200». При цьому, вартість транспортного засобу «Mercedes-BenzE200» визначена станом на момент ДТП, яке мало місце 09.11.2025. Вартість запчастин до транспортних засобів щомісяця змінюється, тому він визначав їх вартість станом на 17.10.2026, оскільки до 21.11.2026 їх вартість не змінювалася. Щодо вартості придатних для вторинного використання запчастин/складових транспортного засобу «Mercedes-Benz E200» то зазначив, сума зазначена ним у висновку не може бути більше, а лише менша. Також підтвердив присутність на огляді транспортного засобу «Mercedes-Benz E200» 25.11.2025 представника відповідача, проте ніяких заперечень від нього не надійшло, після завершення огляду було озвучено попередні результати.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2026 у справі № 607/24415/25, ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23.02.2026 у справі № 607/24415/25, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2026 щодо ОСОБА_1 змінено в частині накладення адміністративного стягнення. Постановлено вважати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням штрафу в розмірі 850 грн. В решті постанову суду залишено без змін.

Як вбачається із змісту вказаної постанови, 09.11.2025 о 14 год. 30 хв., на перехресті доріг АД Р41 та Р39 у с. Біла, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «AudiA6», державний номерний знакНОМЕР_2 , при виїзді на нерегульоване перехрестя автомобільних доріг Р41 «обхід м. Тернопіль» та Р39 «Броди Тернопіль», не була уважна та не надала переваги в русі автомобілю «Mercedes-BenzE200» під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення вказаних автомобілів та, як наслідок,отримання ними механічних пошкоджень.

Відповідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «AudiA6», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована на підставі Полісу № 228432948 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного з АТ «СК «ІНГО» та ОСОБА_1 , згідно якого страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю – 500 000 грн, за шкоду заподіяну майну – 250 000 грн. Строк дії полісу з 15.04.2025 по 14.04.2026 включно.

Власником транспортного засобу «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , є ОСОБА_2 .

Актом виконаних робіт №215 від 09.11.2025 підтверджується оплата ОСОБА_2 витрат за евакуацію транспортного засобу «Mercedes-Benz E200»р.н. НОМЕР_1 з місця ДТП, а саме по маршруту с. Біла – м. Тернопіль у розмірі 2 500 грн.

Відповідно до договору №129/25 на виконання судової експертизи від 10.11.2025 укладеного між Замовником ОСОБА_2 та Виконавцем судовим експертом Мазуром М.С., виконавець виконує судову транспортно-товарознавчу експертизу на підставі заяви ОСОБА_2 від 10.11.2025 з наданням за його результатами висновку експерта за №129/25, а Замовник оплачує 10 200 грн за проведення експертизи.

Висновком судового експерта Мазура М.С. за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи за зверненням ОСОБА_2 № 129/25 від 16.12.2025, встановлено, що вартість автомобіля «Mercedes-Benz E200 2,1 CDi», р.н. НОМЕР_1 , без урахування отриманих пошкоджень у ДТП, яке мало місце 09.11.2025, станом на момент ДТП, складає 652 890 грн. Сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mercedes-Benz E200 2,1 CDi», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження його транспортного засобу під час ДТП, яке мало місце 09.11.2025, станом на момент ДТП, складає повну вартість автомобіля, тобто 652 890 грн. Вартість придатних для вторинного використання запчастин/складових транспортного засобу «Mercedes-Benz E200 2,1 CDi», р.н. НОМЕР_1 , після ДТП, яке мало місце 09.11.2025, станом на момент ДТП (при зовнішньому візуальному огляді, без проведення необхідних технологічних – інструментальних; діагностичних дефектовок деталей/механізмів/вузлів/агрегатів і вимірів/замірів), ймовірно будуть становити 153 570 грн. Утилізаційна вартість з технічної точки зору, транспортного засобу «Mercedes-BenzE200 2,1CDi», внаслідок його пошкодження у ДТП, складає (приблизно) 153 570 грн.

Як вбачається із квитанції до прибуткового касового ордера № 129/25 від 25.11.2025, ОСОБА_2 сплатив за проведену експертизу № 129/25 суму у розмірі 10 200 грн.

Відповідно до рахунку – фактурою ФОП ОСОБА_5 від 21.01.2026, витрати за демонтаж запчастин з транспортного засобу «Mercedes-Benz E200» р.н. НОМЕР_1 становлять 4 000 грн.

20.01.2026 ОСОБА_2 звернувся до АТ «СК «ІНГО» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 09.11.2025о 14 год. 30 хв. в м. Тернопіль на перехресті доріг Р39 «Броди Тернопіль»та АД Р41 «обхід м. Тернопіль», за участі транспортних засобів «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , в якому провів опис події.

22.02.2026 за наслідками огляду належного позивачу ОСОБА_2 автомобіля «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 складено Протокол огляду транспортного засобу №61-D/13/88, в якому зафіксовано технічних стан та опис пошкоджень належного позивачу автомобіля внаслідок ДТП, що відбулося 09.11.2025.

23.02.2026 ОСОБА_2 звернувся з заявою до АТ «СК «ІНГО» про здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 09.11.2025, за участю транспортного засобу «AudiA6», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та надав реквізити для перерахування відшкодування.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №61-R/13/89 від 23.02.2025, здійсненого ФОП ОСОБА_6 , ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , на дату 09.11.2025, складає 611 581,03. Ринкова вартість пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , на дату 09.11.2025, складає 264 509,25 грн.

На підставі отриманих документів та заяви про страхове відшкодування АТ «СК «ІНГО» затверджено страховий акт № 10227233 від 25.02.2026 на суму 250 000, яку згідно з платіжним дорученням № 5073 від 03.03.2026, виплачено ОСОБА_2 .

Виписка про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 , відкритому у АТ КБ «Приват Банк», АТ «СК «ІНГО» 03.03.2026 також підтверджує виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 250 000 грн.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пунктів 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на вимоги п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

01.01.2025 введено в дію Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 №3720-ІХ.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі – в редакції Закону, який був чинний на момент настання страхового випадку) об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

При цьому відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі ст. 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (ч. ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України).

Положення статей 76, 102, 113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

До позовної заяви позивачем долучено висновок № 129/25, складений судовим експертом Мазуром М.С., 16.12.2025. Як вбачається зі змісту висновку експерта № 129/25, визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу, розміру матеріального збитку проведено відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зареєстрована в Міністерстві юстиції України № 142/5/2092 від 24.11.2003 із змінами.

Згідно з вступною частиною висновку № 129/25, складеного 16.12.2025 судовим експертом Мазуром М.С., безпосередній огляд транспортного засобу забезпечений замовником і проведений експертом ОСОБА_4 . Під час огляду проводилась фотофіксація цифровою фотокамерою за адресою вул. Бродівська, м. Тернопіль Тернопільської області.

Відповідно до висновку, складеного судовим експертом Мазуром М.С. № 129/25 від 16.12.2025 вартість автомобіля «Mercedes-Benz E200 2,1 CDi», р.н. НОМЕР_1 , без урахування отриманих пошкоджень у ДТП, яке мало місце 09.11.2025, станом на момент ДТП, складає 652 890 грн. Сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mercedes-Benz E200 2,1 CDi», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження його транспортного засобу під час ДТП, яке мало місце 09.11.2025, станом на момент ДТП, складає повну вартість автомобіля, тобто 652 890 грн. Вартість придатних для вторинного використання запчастин/складових транспортного засобу «Mercedes-Benz E200 2,1 CDi», р.н. НОМЕР_1 , після ДТП, яке мало місце 09.11.2025, станом на момент ДТП (при зовнішньому візуальному огляді, без проведення необхідних технологічних – інструментальних; діагностичних дефектовок деталей/механізмів/вузлів/агрегатів і вимірів/замірів), ймовірно будуть становити 153 570 грн. Утилізаційна вартість з технічної точки зору, транспортного засобу «Mercedes-Benz E200 2,1 CDi», внаслідок його пошкодження у ДТП, складає (приблизно) 153 570 грн.

За результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи судовий експерт прийшов до висновку, що вартість матеріального збитку слід визначити такою, що дорівнює вартості КТЗ на момент пошкодження, оскільки незважаючи на принцип внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість (вартість відновлювального ремонту КТЗ – 904 982,26 грн ? ринкова варіть КТЗ – 652 890 грн).

Відповідно до ч. 7 ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 335/2566/18 висловив правову позицію, відповідно до якої у висновку експерта щодо визначення розміру завданого збитку повинно бути зазначено, що він виконується для суду і що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність. Інакше висновок експерта буде розцінений як неналежний доказ.

У висновку № 129/25, складеному судовим експертом Мазуром М.С., 16.12.2025, зазначено, що цей висновок підготовлено для подання до суду. Експерт ОСОБА_4 попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» до проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Встановлено, що судовий експерт Мазур М.С. має вищу освіту за спеціальністю «Автомобільний транспорт» з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз за спеціальностями: 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» згідно з свідоцтвом № 304, виданого ЦЕКК при Міністерстві України), а тому вправі надати висновок за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи щодо визначення розміру збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу внаслідок ДТП.

За результатами вивчення висновку експерта ОСОБА_4 , № 129/25 від 16.12.2025, зважаючи на аргументи відповідача, наведені у відзиві та додаткових поясненнях, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності порушень законодавства та/або підзаконних актів, чинних на момент проведення експертизи, які б перешкоджали суду брати до уваги висновок експерта ОСОБА_4 , № 129/25 від 16.12.2025 як належний та допустимий доказ вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу «Mercedes-Benz E200 2,1CDi», р.н. НОМЕР_1 .

При цьому, сторона відповідача, ставлячи під сумнів даний висновок судового експерта, клопотання про призначення судом експертизи не ініціювала.

Натомість відповідач наполягає на визначенні розміру матеріальної шкоди з посиланням на звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №61-R/13/89 від 23.02.2025, складений ФОП ОСОБА_6 на підставі протоколу огляду транспортного засобу №61-D/13/88 від 22.02.2026.

Згідно зі звітом №61-R/13/89 від 23.02.2025, ринкова вартість автомобіля «Mercedes-BenzE200», р.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , на дату 09.11.2025, складає 611 581,03. Ринкова вартість пошкодженого автомобіля «Mercedes-BenzE200», р.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , на дату 09.11.2025, складає 264 509,25 грн.

Тому на думку сторони відповідача відшкодуванню за Звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №61-R/13/89 від 23.02.2025 підлягає сума, що складає 97 071,78 грн.

Разом з тим, вказаний звіт не містить інформації про те, що оцінювач ОСОБА_6 , який здійснював оцінку, попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за складання завідомо неправдивого висновку експерта.

Також суд зауважує, що на підставі наявних у справі доказів судом не встановлено, що оцінювач ОСОБА_6 має відповідну кваліфікацію, як суб`єкт оціночної діяльності, який вправі надати висновок щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого колісному транспортному засобу внаслідок ДТП.

Так, відповідно до сертифікату № 129/2024 суб`єкт оціночної діяльності від 18.03.2024, ОСОБА_6 має право зайняття діяльністю за напрямом оцінки майна «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» та спеціалізацією в межах напрямку: 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів». Крім того, 03.03.2023 ОСОБА_6 отримав посвідчення про підвищення кваліфікації спеціаліста за спеціалізацією «Оцінка колісних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають кваліфікацію вищої освіти не нижче рівня бакалавр, пройшли навчання за програмою базової підготовки та успішно склали кваліфікаційний іспит або підтвердили підвищення кваліфікації оцінювача.

За змістом статей 3, 4, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пунктів 51, 59, 60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, з наступними змінами і доповненнями, основним завданням оцінювачів, суб`єктів оціночної діяльності є проведення незалежної оцінки майна, майнових прав, з наданням письмового «Звіту про оцінку», який містить висновки щодо вартості майна, майнових прав та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, а «оцінка майна, майнових прав» - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою відповідними нормативно-правовими актами, при цьому, можуть визначатися ринкова і різні види неринкової вартості майна, майнових прав.

Відповідно до наведеного оцінювач, суб`єкт оціночної діяльності, який має кваліфікаційне свідоцтво за напрямком 1 - «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» та спеціалізацією 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів», може проводити оціночну діяльність, яка полягає у визначенні ринкової та різних видів неринкової вартості колісних транспортних засобів та їхніх складових частин.

Алгоритм визначення вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів (в т.ч. автомобілів) та відповідного розміру матеріального збитку, заподіяного їх власнику (в т.ч. для встановлення страхового відшкодування) регламентується Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції і Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, а також положеннями «Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу», зареєстрованої у Реєстрі методик проведення судових експертиз 12.09.2014 за номером 12.2.03.

Як вбачається зі звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №61-R/13/89 від 23.02.2025, при проведенні дослідження використовувалися приписи Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 та «Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу», зареєстрованої у Реєстрі методик проведення судових експертиз 12.09.2014 року за номером 12.2.03.

Виходячи з вимог вищезазначених Методик основним фактом, що визначає вартість (розмір) матеріального збитку, заподіяного власнику внаслідок пошкодження його колісного транспортного засобу, є вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу від пошкодження. При цьому, для встановлення вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів (КТЗ) і відповідного розміру матеріального збитку, завданого їх власнику, необхідне проведення спеціальних досліджень з визначення характеру, об`єму й номенклатури пошкоджень та відповідних ремонтно-відновлювальних технологічних операцій, з розрахунку-калькулювання вартості відновлювального ремонту, що за змістом і процесом їх виконання не є «оціночними процедурами» та не відповідають поняттю «оцінка майна», передбаченому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому не входять у компетенцію оцінювачів, зокрема за спеціалізацією 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів».

Крім цього, Верховний суд у своїй постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 зробив висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу – лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тому, наявність у ФОП ОСОБА_6 документів на право зайняття діяльністю за напрямом оцінки майна «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» та спеціалізацією в межах напрямку: 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів» не свідчить про те, що останній вправі надавати висновок щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого колісному транспортному засобу внаслідок ДТП.

З огляду на вищенаведене, суд не приймає до уваги вказаний звіт №61-R/13/89 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 23.02.2025.

Суд також відхиляє доводи відповідача відносно того, що позивач узгодив із страховою компанією розмір страхового відшкодування, а відтак погодився із розміром шкоди.

Відповідно до заяви позивача про страхове відшкодування від 23.02.2026, розмір страхової виплати, в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, за фактом складання даної заяви, є узгодженим потерпілою особою. Разом з тим позивач не зазначив, що погоджується з визначеним розміром завданого йому матеріального збитку, що вказаний розмір є остаточним, ним не оскаржуватиметься та він не матиме будь-яких претензій у зв`язку із заподіянням йому шкоди внаслідок ДТП. Фактично позивач лише погодився із розміром страхового відшкодування, а не з розміром завданого йому матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу.

Окрім того, до експерта з метою визначення розміру шкоди позивач звернувся до моменту подання заяви про страхове відшкодування від 23.02.2026. Наведене також, на переконання суду, свідчить про те, що позивач не висловлював остаточну згоду з розміром шкоди, який визначений страховою компанією, оскільки на момент подання заяви до страхової компанії вже ініціював експертне дослідження з метою визначення розміру спричиненої йому шкоди.

Відповідно до статті 26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених п. 6 ч.1 ст. 30 Закону; проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Стаття 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

У разі досягнення згоди між потерпілою особою та страховиком (МТСБУ) щодо відчуження потерпілою особою на користь страховика (МТСБУ) знищеного транспортного засобу страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: ринкової вартості транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

Згідно з роз`ясненнями пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду i якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так i при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку з заподіянням шкоди майну.

У разі, коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості, перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Така ж позиція викладена в багатьох постановах ВС, у яких зазначено, що якщо пошкоджений ТЗ не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж ТЗ визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП (постанови від 14.03.2018 у справі № 337/5881/14-ц, від 15.03.2018 у справі № 564/2464/14-ц, від 04.04.2018 у справі № 758/8578/15-ц, від 18.04.2018 у справі № 361/3094/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 444/577/16-ц, від 31.10.2018 справа № 343/2372/15-ц, від 12.12.2018, справа № 466/7010/16, від 18.12.2018, справа № 524/561/16-ц, від 30.01.2019 у справі № 753/21303/16-ц.

Таким чином, суд констатує, що передбачено два варіанти відшкодування шкоди у разі знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди, а у разі, якщо потерпіла сторона погоджується передати на користь страховика залишки транспортного засобу – у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витрати з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З висновку судового експерта № 129/25 від 16.12.2025 судом встановлено, що транспортний засіб «Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 вважається фізично знищеним.

Позивач ОСОБА_7 скористався наданим йому правом та залишив залишки пошкодженого транспортного засобу Mercedes-Benz E200», р.н. НОМЕР_1 собі, а відтак має право на відшкодовування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, що становить 499 320 грн (вартість ТЗ до ДТП 652 890 грн – вартість ТЗ після ДТП (утилізаційна вартість) 153 570 грн = 499 320 грн).

Водночас, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у АТ «СК «ІНГО» на підставі Полісу № 228432948.

03.03.2026 АТ «СГ «ТАС» виплатила позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 250 000 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 відкритому у АТ «Райффайзен Банк» 03.03.2026.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_2 матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу у розмірі 249 320 грн (499 320 грн – 250 000 грн).

Щодо витрат на ремонт транспортного засобу «Mercedes-Benz E200» р.н. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, які позивач ОСОБА_2 просить стягнути в розмірі 6 500 грн, то суд зауважує, що частина з них не належать до витрат на ремонт транспортного засобу, так як є витратами, пов`язаними з евакуацією транспортного засобу «Mercedes-Benz E200»р.н. НОМЕР_1 з місця дорожньо-транспортної пригоди, що згідно з Актом виконаних робіт №215 від 09.11.2025 становлять 2 500 грн та відповідно до ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 .

Водночас, витрати на ремонт транспортного засобу «Mercedes-Benz E200» р.н. НОМЕР_1 , відповідно до рахунку-фактури ФОП ОСОБА_5 від 21.01.2026, складають витрати за демонтаж запчастин з транспортного засобу «Mercedes-Benz E200» р.н. НОМЕР_1 і становлять 4 000 грн. Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач ОСОБА_2 має право на відшкодовування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Витрати на ремонт транспортного засобу до складу страхової (регламентної) виплати передбаченої ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не входять, тому не підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про відшкодування моральноїшкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.3, 9 Постанови №4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Постановою Пленуму ВС України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом 5 роз`яснено, що суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 року № 4, розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступень вини заподіювана, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі, відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, стан здоров`я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їхніх життєвих стосунках тощо.

Суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка склалась в цій сфері, а саме, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом і у практиці ЄСПЛ приймаються до уваги різні обставини як такі, що заподіюють моральну шкоду: незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо (Мілазі проти Республіки Італії від 25.06.1987 р., Лопес Остра проти Іспанії від 09.12.1994 р., Цимерман і Штайнерн проти Швейцарської Конфедерації від 13.07.1983 р., Жовнер проти України від 29.06.2004 р., Полтораченко проти України від 18.01.2005 р.).

Суд вважає доведеним факт спричинення позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла з вини відповідача ОСОБА_1 , що, полягає у душевних стражданнях, внаслідок порушення нормального способу життя, так як він позбавлений можливості користуватись належним йому транспортним засобом, оскільки такий вважається фізично знищеним в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Крім того суд враховує, що для відновлення порушеного права позивачу довелось витрачати час та додаткові зусилля, а саме звертатись до судового експерта з метою отримання висновку про вартість пошкодженого автомобіля, а також звертатись до адвоката з метою отримання професійної правничої допомоги та в подальшому – із позовною заявою в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Разом з тим, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000 грн оцінені суб`єктивно та є завищеними, а тому враховуючи вищевикладені обставини, засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, приходить до переконання, що розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу ОСОБА_2 становить 15 000 гривень.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 249 320 грн матеріальної шкоди, 2 500 грн на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди та 15000 грн моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 000 грн та витрати за отримання висновку за результатами проведення транспортно – товарознавчої експертизи у розмірі 10 200 грн.

Так само, представник відповідача у відзиві на позов просить стягнути позивача в користь відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Повноваження представника позивача ОСОБА_2 адвоката Шеремети М.М. підтверджені ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1131031 від 20.03.2026 виданим на підставі Договору про надання правової допомоги від 19.03.2026.

Відповідно до Акту надання-отримання послуг від 19.03.2026, ОСОБА_2 зобов`язаний оплатити адвокату Шереметі М.М. надану правничу допомогу на суму – 15 000 грн, з яких: консультація клієнта – 2000 грн, аналіз документів, складання, подання позовної заяви – 8 000 грн, розгляд справи у суді першої інстанції – 5 000 грн.

Таким чином позивачем надано докази на понесення витрат позивачем ОСОБА_2 за надання правничої допомоги у розмірі 15000 грн.

Також, повноваження представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Юсипіва Р.В. підтверджені ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1140595 від 20.05.2026 виданим на підставі Договору про надання правової допомоги від 20.05.2026.

Відповідачем, зважаючи на складність справи, те, який час був витрачений адвокатом для підготовки до розгляду справи, розмір правничої допомоги визначено у сумі 20 000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Разом з тим, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу заявлені сторонами, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

З врахування наведеного та вимог ч. 2 ст. 141, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат позивача та те, що позов задоволено частково, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат позивача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача, та розмір витрат ОСОБА_1 – в сумі 7 000 грн, який підлягає стягненню з позивача в користь відповідача.

Окрім цього, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт понесення та розмір витрат за проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 10 200 грн, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на його користь.

Також, частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою – підприємцем, справляється судовий збір в розмірі 1-го відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16 640,00 грн).

Ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

У позовній заяві повивачем вказано ціну позову 249 320 грн та відповідно сплачено судовий збір у розмірі 1-го відсотку ціни позову – 2 493,20 грн, що підтверджується квитанцією до зведеної платіжної інструкції на переказ готівки № 0833 від 19.03.2026.

Поряд з цим, у позовних вимогах позивачем заявлено три вимоги майнового характеру, а саме, про стягнення: матеріальної шкоди у розмірі 249 320 грн, витрат за ремонт транспортного засобу у розмірі 6 500 грн; моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Таким чином, загальна сума заявлена позивачем до стягнення за даним позовом становить 305 820 грн, що і є ціною позову, тому позивач повинен був сплатити судовий збір за подання до суду даної позовної заяви у розмірі 3 058,20 грн.

Судом задоволено позовні вимога на 266 820 грн, а відтак розмір судового збору, який би мав бути стягнутий з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог становить 2 668,20 грн.

Разом з тим, оскільки при зверненні до суду з позовом позивачем недоплачено частину судового збору, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 у користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 2 493,20 грн, а 175 грн недоплаченої частини судового збору покласти на позивача ОСОБА_2 . Також, з позивача ОСОБА_2 слід стягнути у дохід держави 390 грн недоплаченої частини судового збору

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263 – 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Шеремета Мирон Михайлович до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 249 320 (двісті сорок дев`ять тисяч триста двадцять) гривень матеріальної шкоди, 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо – транспортної пригоди та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволення решти вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 200 (десять тисяч двісті) гривень витрат за проведення експертизи та 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 000 (сім тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 493 (дві тисячі чотириста дев`яносто три) гривні 20 (двадцять) копійок, а 175 (сто сімдесят п`ять) гривень недоплаченої частини судового збору покласти на позивача ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави 390 (триста дев`яносто) гривень недоплаченої частини судового збору

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Шеремета Мирон Михайлович, адреса місця праці: вул. Котляревського, 69, офіс 166, м. Тернопіль, 46003.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 17.08.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець