Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №607/9197/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2026 Справа №607/9197/26 Провадження №2/607/4850/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

представника відповідача адвоката Зайченко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.10.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №28327-10/2023, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 3 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, шляхом їх перерахування на рахунок платіжної картки відповідача. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 30 000 грн, з яких: 3 000 – заборгованість за тілом кредиту; 27 000 грн заборгованість за процентами.

29.03.2024 ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу №29032024, відповідно до умов якого останнім набуто право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №№28327-10/2023 від 21.10.2023.

Таким чином, оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором № №28327-10/2023 від 21.10.2023 в розмірі 30 000 грн, а також судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін. Окрім цього, задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ «А – БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: Чи була успішною транзакція, здійснена 21.10.2023, в сумі 3000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?.

02.06.2026 судом зареєстровано відповідь АТ «А – БАНК»на ухвалу суду від 04.05.2026.

26.06.2026 судом зареєстровано відзив на позов поданий представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Зайченко С.М. через систему «Електронний суд», у якому остання вказує, що відповідач заперечує проти заявленого розміру процентів за кредитним договором. Так, відповідач вважає, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом не узгоджується із нормами законодавства, оскільки за умовами договору процентна ставка становить 2,50% в день, яка застосовується в межах строку кредитування, а саме з 21.10.2023 по 14.10.2024. Разом з тим, відповідно до вимог пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%. Таким чином загальна сума заборгованості відповідача за відсотками має становити не більше 20 925 грн. Окрім цього, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що відсотки за кредитом не можуть перевищувати тіло кредиту, оскільки сума всіх нарахувань (відсотків, штрафів, пені) не може бути більшою за подвійну суму основного боргу. Відсотки нараховуються на залишок тіла кредиту, а не на загальну суму, і для споживчих кредитів існує законодавче обмеження на максимальну суму переплати. Водночас, нараховані позивачем відсотки в розмірі 27 000 грн, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить встановленим обмеженням ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу. Оскільки, заявлена заборгованість за відсотками в десять раз перевищує основну суму боргу представник відповідача вважає, що існують підстави для зменшення розміру відсотків згідно до положень статті 21 ЗУ «Про споживче кредитування» до 1500,00 грн, тобто половини суми, одержаної споживачем. З приводу стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то представник зазначає, що заявлений розмір витрат є завищеним, належним чином не обґрунтованим, не підтвердженим належними та допустимими доказами та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. З огляду на вищевикладене представник позивача просить суд задовольнити позов частково на суму 4 500 грн, з яких: 3000 грн – тіло кредиту та 1500,00 грн - розмір відсотків, зменшити розмір судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не з`явився, однак подав заяву у якій просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Зайченко С.М. у судовому засіданні з приводу задоволення позовних вимог заперечила частково, просила взяти до уваги доводи викладені у відзив на позов та задовольнити позов частково.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що 21.10.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № №28327-10/2023, який підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису W8516.

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.4.1, 1.5 вказаного Договору, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» надає Клієнту ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 3 000,00 грн, строком на 360 днів, тобто до 14.10.2024 на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 2,50 % в день.

Клієнт ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати проценти – кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання фінансового кредиту, що є Додатком № 1 до цього Договору.

За змістом п. 1.6 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4323 – 35хх – хххх – 7311, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору. Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування зазначеного в п.1.2 Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом строк на початок кожного календарного дня (п.п. 3.1, 3.3 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору сторони погодили, що цей Договір складено в 2-х оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із Сторін, що мають однакову юридичну силу. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Клієнтом зобов`язань за ним.

Згідно з п. 7.6, 7.7 Договору підписанням цього Договору відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, а також, що отримав від товариства до укладення договору інформацію, зазначену у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інформацію відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту №28327-10/2023, який є невід`ємною частиною договору, сторонами погоджено графік платежів, зокрема сплату кредиту щомісячними платежами. Чиста сума кредиту – 3 000 грн, реальна річна процентна ставка – 267 949,65 %, загальна вартість кредиту 30 000 грн.

Вказаний Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № №28327-10/2023підписано ОСОБА_1 за допомогою Електронного підпису W8516.

Також, 21.10.2023 ОСОБА_1 електронним підписом W8516 підписав Паспорт споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит», у якому погоджено умови про розмір надання кредиту, строк надання, проценту ставку та інші умови, які зазначені в Договорі про надання фінансового кредиту № №28327-10/2023 від 21.10.2023.

ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» 21.10.2023 надало відповідачу ОСОБА_1 кредит за договором №№28327-10/2023 у сумі 3 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3466_250630112033 від 30.06.2025.

Як вбачається із листа АТ «А-Банк» №35269/47-260519/154-БТ від 25.05.2026, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , рахунок № НОМЕР_4 .

З виписки про рух коштів по карті № НОМЕР_3 , рахунок № НОМЕР_4 за період з 21.10.2023 по 21.10.2023 слідує, що 21.10.2023 на вказану картку зараховано переказ коштів у розмірі 3 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № №28327-10/2023 від 21.10.2023 складеного ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», станом на 29.03.2024 у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 15 075 грн, яка складається із: 3 000 грн – заборгованість за кредитом; 12 075 грн – заборгованість за процентами. Проценти по кредиту нараховані за період з 21.10.2023по 29.03.2024 за ставкою 2,5 % в день.

29.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №29032024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (ціна договору) за плату, а ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступає ТОВ «ФК «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» права грошової вимоги (Права вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель заборгованості).

Права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним договором, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання Фактором та Клієнтом умова, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення Права Вимоги. (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору, Фактор сплачує Клієнту суму Фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання Сторонам цього Договору складає 5 158 898,63 грн без ПДВ.

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру боржників від 29.03.2024 та витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №29032024 від 29.03.2024, до ТОВ «ФК «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №№28327-10/2023 від 21.10.2023, у розмірі 15 075 грн, з яких 3 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 12 075 грн – заборгованість по відсотках.

Згідно з копією платіжної інструкції №775 від 01.04.2024 ТОВ «ФК «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» сплатило ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» грошові кошти в сумі 5 158 898,63 грн, призначення платежу: плата за відступлення Права Вимоги згідно Договору факторингу №29032024 від 29.03.2024.

Як слідує із розрахунку заборгованості за кредитним договором № №28327-10/2023 від 21.10.2023 складеного ТОВ «ФК «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» за період з 30.03.2024 по 14.10.2024, Товариством нараховано відсотки у розмірі 14 925 грн за ставкою 2,50 % в день, відтак у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 30 000 грн, яка складається із: 3 000 грн – заборгованість за кредитом; 27 000 грн – заборгованість за процентами.

Досудовою вимогою №23542639 від 08.04.2026 ТОВ «ФК «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги відповідно до Договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 та вимагав сплатити заборгованість за Договором №№28327-10/2023 від 21.10.2023 в сумі 30 000 грн.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір №№28327-10/2023 від 21.10.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом – одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав..

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за Кредитним договором №28327-10/2023 від 21.10.2023 відповідно до Договору факторингу №29032024 від 29.03.2024.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» правонаступником якого є ТОВ «ФК «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» свої зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту № 28327-10/2023 від 21.10.2023 виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 000 грн.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Договором про надання фінансового кредиту №№28327-10/2023 від 21.10.2023, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 30 000 грн, що складається з: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 3 000 грн; заборгованості по процентам у розмірі 27 000 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 28327-10/2023 від 21.10.2023.

Водночас, з приводу розміру нарахованих відсотків, суд зазначає наступне.

Так, 22.11.2023 прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Вказаним Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування». Зокрема, статтю 8 Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I «Про споживче кредитування» яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що Договір про надання фінансового кредиту №28327-10/2023 укладено 21.10.2023, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», однак строк його дії продовжено після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 по 21.04.2024 розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22.04.2024 по 19.08.2024 розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, а з 20.08.2024 – 1% від суми кредиту за кожен день.

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за процентами в період з 21.10.2023 по 21.04.2024 (184 дні) нараховувалась за ставкою у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом, що не суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства та становить 13 800 грн.

Разом з тим, за період із 22.04.2024 по 14.10.2024 (176 днів) позивачем нараховувалась процентна ставка у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом, тоді як в силу вимог п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір процентної ставки не міг перевищувати 1,5 % за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 днів) та 1% за період із 20.08.2024 по 14.10.2024 (56 днів).

Відтак зважаючи на вказані обставини, беручи до уваги суму кредиту та максимальну процентну ставку 1,5% та 1 %, проценти за період 22.04.2024 по 14.10.2024 не могли перевищувати 7080 грн ((3 000*1,5%*120) + (3 000*1%*56)= 7080), в той час як позивачем нараховано за даний період 13 200 грн.

З урахуванням вказаного вище загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за несплаченими процентами міг складати не більше 20 880грн, з яких: 13 800 грн за період 21.10.2023 по 21.04.2024, 5 400 грн за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 та 1 680 грн за період з 20.08.2024 по 14.10.2024.

Таким чином, розмір заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №№28327-10/2023 від 21.10.2023, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 23 880 грн, яка складається із: 3 000 грн заборгованості за кредитом; 20 880 грн заборгованості за нарахованими процентами.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на можливість зменшення розміру відсотків згідно положень ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки вказана норма не стосується нарахованих кредитором процентів за користування кредитними коштами, а лише неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань, тобто платежів передбачених ст. 625 ЦК України, натомість нарахування процентів регулюється положенням ст.ст. 1048 та 1054 ЦК України.

Водночас, вимог про стягнення неустойки позивав у даній справі не заявляв.

Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві умови договору, і добровільно уклав цей договір, підписавши його без будь-яких застережень, та користувався отриманими коштами. При цьому, положення укладеного відповідачем кредитного договору є чіткими, конкретно визначеними та такими, що не допускають подвійного тлумачення.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 в справі № 559/1605/18 зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили саме такі умови кредитного договору, підтвердивши свою згоду на такі умови своїми підписами.

З приводу доводів відзиву про те, що розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, то суд зауважує, що статтею 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Водночас, дана норма стосується щодо вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував та до стягнення не заявляв.

Більше того, частина 5 статті ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним.

Вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.

Однак, при розгляді даної справи відповідач ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Законам України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд відхиляє посилання сторони відповідача на порушення позивачем Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що майнові права позивача підлягають захисту, а тому позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №№28327-10/2023 від 21.10.2023у розмірі 23 880 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Окрім цього, у відзиві на позов представник відповідача просила стягнути з позивача судові витрати, на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, повноваження представника позивача – адвоката Усенка М.І підтверджені Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 та ордером на надання правничої допомоги серії ВС №1381377 від 02.07.2025.

Як вбачається з Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, адвокатське бюро «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» погодили, що клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Згідно з п. 2.1 Договору порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Додаток № 1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами і становить собою конфіденційну інформацію.

Відповідно до п. 2.3 Договору вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000 грн без ПДВ.

Актом наданих послуг № 139 від 10.04.2026 та детальним описом наданих послуг від 10.04.2026 підтверджено, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: усна консультація – 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи – 2 год.; погодження правової позиції клієнта у справі – 30 хв.; складення та подання позовної заяви – 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта – 1 шт. Сума наданих послуг становить 8 000 грн.

Таким чином позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 8 000 грн.

Крім того, повноваження відповідача – адвоката Зайченко С.М. підтверджені Договором про надання правничої (правової) допомоги від 23.06.2026 та ордером на надання правничої допомоги серії ВО №1144180 від 25.06.2026.

Відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 23.06.2026, адвокат Зайченко С.М. бере на себе зобов`язання на представництво інтересів ОСОБА_1 та надання професійної правничої допомоги як позивача, відповідача, третьої особи у всіх судах України при вирішенні будь – яких питань, які стосуватимуться його прав, обов`язків та інтересів у справі № 607/9197/26 про стягнення заборгованості.

За правову допомогу, передбачену в п. 1.1 Договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 8 000 грн.

Актом про виконання робіт від 25.06.2026 підтверджено, що адвокат Зайченко С.М. надала, а клієнт ОСОБА_1 отримав такі послуги: консультація – 1 год., вартістю 1000 грн; узгодження правової позиції, отриманні та аналіз доказів, аналіз судової практики – 1 год. вартістю 1000 грн; підготовка та подання відзиву на позов – 3 год. вартістю 3000 грн; підготовка та подання заяв з процесуальних питань – 2 год. вартістю 2000 грн; участь у судових засіданнях – 1 засідання вартістю 1000 грн. Сума наданих послуг становить 8 000 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 25.06.2026, ОСОБА_1 оплатив адвокату Зайченко С.М. кошти у сумі 8 000 грн на підставі Договору про надання правничої (правової) допомоги від 23.06.2026.

Таким чином відповідачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 8 000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Разом з тим, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати позивача на правничу допомогу наведені в Акті прийому-передачі наданих послуг від 10.04.2026 та витрати відповідача на правничу допомогу наведені в Акті про виконання робіт від 25.06.2026, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвокатів значних зусиль та часу.

З врахування наведеного та вимог ч. 4 ст. 137, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, а також те, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що стягненню з відповідача в користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн, а також з позивача в користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн, які є обґрунтованим та співмірними.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 119,27 грн пропорційно задоволеній частині позовних вимог (23 880 / 30 000 *2662,40 = 2 119,27).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №28327-10/2023 від 21.10.2023 в розмірі 23 880(двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят) гривень, з яких: 3 000 грн – заборгованість за сумою кредиту; 20 880 грн – заборгованість за відсотками.

У задоволені решти вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» 2 119 (дві тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 27 (двадцять сім) копійок судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» в користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місце знаходження: м. Львів, вул.. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса місця реєстрації проживання АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 05.08.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець