Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №595/1001/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1001/26

Провадження № 2-а/595/107/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

за участі: секретаря судового засідання Боднара М.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Ковалівський Б.В., звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № R616338 від 09 липня 2026 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити. Окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір. Заявлені вимоги мотивує тим, що зі змісту оскаржуваної постанови № R616338 від 09 липня 2026 року вбачається, що його притягнуто до адміністративної відповідальності з тих підстав, що він, нібито, по теперішній час не проходив військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Водночас, оскаржувана постанова містить істотні внутрішні суперечності щодо правової кваліфікації діяння. У заголовку постанови зазначено, що вона винесена у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тоді як в описовій та резолютивній частинах зазначено, що він, нібито, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП. Статті 210 та 210-1 КУпАП передбачають відповідальність за різні адміністративні правопорушення, мають різні диспозиції та стосуються порушення різних вимог законодавства. Тому одночасне посилання у постанові на дві різні статті КУпАП не дозволяє однозначно встановити, за вчинення якого саме адміністративного правопорушення його притягнуто до відповідальності. Така невизначеність свідчить про те, що посадова особа не встановила належним чином правову кваліфікацію діяння, не конкретизувала склад адміністративного правопорушення та фактично позбавила його можливості чітко розуміти зміст висунутого щодо нього обвинувачення і належним чином захищатися від нього. Крім того, оскаржувана постанова є необґрунтованою та винесеною без належного встановлення фактичних обставин справи, оскільки в ній не зазначено, коли саме йому було вручено або направлено повістку для прибуття до ТЦК та СП з метою проходження ВЛК, коли саме йому було сформовано або видано направлення на проходження військово-лікарської комісії, яким способом таке направлення було вручено або надіслано, який його реєстраційний номер та дата, до якого закладу охорони здоров`я він мав прибути, з якої дати мав розпочати проходження медичного огляду та у який строк його завершити. Він не отримував повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою проходження ВЛК, не отримував належним чином оформленого направлення на проходження військово-лікарської комісії, не був повідомлений про дату, час, місце та строк проходження такого медичного огляду, а тому в його діях відсутні вина та об`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Сам собою факт відсутності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про проходження ВЛК не може автоматично свідчити про вчинення адміністративного правопорушення, якщо відповідач не довів, що йому було належним чином доведено конкретний обов`язок пройти ВЛК у визначений строк. Згідно з пунктом 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. Водночас, наведена норма не встановлює автоматичного обов`язку особи самостійно з`явитися для проходження ВЛК без належного виклику, без рішення уповноваженої посадової особи та без оформленого направлення. Відповідно до пункту 74 Порядку № 560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, за рішенням керівника районного або міського ТЦК та СП видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Таке направлення повинно містити реєстраційний номер і дату, персональні дані особи, мету та дату початку медичного огляду, назву установи або закладу охорони здоров`я та його поштову адресу. Згідно з пунктом 74-1 Порядку № 560 у разі роздрукування направлення воно реєструється в журналі реєстрації направлень на ВЛК та видається військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення такого направлення особі мають бути доведені вимоги законодавства щодо відповідальності за ухилення від проходження медичного огляду та строк завершення такого огляду. Однак, в оскаржуваній постанові відповідач не зазначив і не підтвердив жодними доказами, що стосовно нього існувало рішення керівника ТЦК та СП про направлення його на ВЛК, що таке направлення було сформовано, зареєстровано, вручено під особистий підпис або надіслано у передбачений законодавством спосіб, а також що йому було доведено дату початку, строк проходження ВЛК та правові наслідки непроходження медичного огляду. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у нього виник конкретний, належним чином доведений до нього обов`язок пройти військово-лікарську комісію у визначений строк. Невстановлення відповідачем дати, способу та доказів вручення направлення на ВЛК виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за непроходження такого огляду. Оскаржувана постанова також містить формальне посилання на підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487, однак у ній не зазначено, які саме його персональні дані змінилися, коли такі зміни відбулися, коли почався та закінчився семиденний строк для повідомлення про такі зміни та якими доказами підтверджується факт неповідомлення. Отже, відповідач фактично не розкрив суті правопорушення та не конкретизував, які саме його дії чи бездіяльність утворюють склад адміністративного правопорушення. Всупереч зазначеним вимогам відповідач обмежився загальним посиланням на відомості та реєстрову інформацію Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак, не навів належних доказів того, що він отримував повістку, направлення на ВЛК або інший документ, яким йому було визначено конкретний обов`язок пройти військово-лікарську комісію у певний строк. Відповідно до статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи. Оскаржувана постанова таким вимогам не відповідає, оскільки не містить належного опису обставин правопорушення, конкретної дати, часу, місця та способу його вчинення, доказів його вини, а також конкретизації способу, часу та форми, нібито, невиконаного ним обов`язку. Крім того, відповідно до статті 279-9 КУпАП спеціальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, не звільняє керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від обов`язку повно, всебічно та об`єктивно перевірити фактичні обставини справи. Стаття 279-9 КУпАП прямо покладає на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки обов`язок протягом трьох днів після отримання відповідної заяви перевірити викладені в ній фактичні дані та лише після проведення такої перевірки, з обов`язковим дотриманням вимог статей 247, 280 і 283 КУпАП, вирішити питання про наявність законних підстав для винесення постанови у справі. Отже, законодавець не передбачив можливості автоматичного або суто формального винесення постанови лише на підставі факту надходження заяви чи наявності відповідного запису в електронній системі. Навпаки, до винесення постанови уповноважена посадова особа зобов`язана перевірити, чи дійсно мала місце подія адміністративного правопорушення, чи наявні всі обов`язкові ознаки його складу, чи підтверджується вина особи належними та допустимими доказами, а також чи відсутні передбачені статтею 247 КУпАП обставини, що виключають провадження у справі. У цій справі керівник ІНФОРМАЦІЯ_3 до винесення постанови був зобов`язаний перевірити, чи існувало рішення про його направлення на ВЛК, чи було сформоване та зареєстроване відповідне направлення, чи містило воно всі обов`язкові реквізити, яким способом і коли його було вручено або надіслано Позивачу, чи було визначено конкретну дату початку та строк завершення медичного огляду, а також чи був він належним чином повідомлений про необхідність проходження ВЛК та наслідки невиконання такого обов`язку. Водночас, оскаржувана постанова не містить відомостей про результати проведення такої перевірки. У ній не зазначено, яке саме направлення досліджував керівник ТЦК та СП, коли та яким способом його було вручено або надіслано йому, позивачу по справі, які документи або реєстрові відомості були перевірені та на підставі яких конкретних доказів установлено факт невиконання ним належним чином доведеного до нього обов`язку пройти ВЛК. Таким чином, відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо належної перевірки фактичних обставин справи, а оскаржувана постанова є результатом формального, а не повного й об`єктивного розгляду. Відповідно, оскаржувана постанова ґрунтується на припущеннях, винесена без повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи та без належних і допустимих доказів, у зв`язку із чим є протиправною, необґрунтованою, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Ухвалою судді від 17 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21 липня 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відзив мотивує тим, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Так, текст оскаржуваної постанови генерується Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, залежно від допущеного правопорушення, та не доступний для редагування чи форматування. В тексті електронної постанови дотримані всі вимоги, визначені КУпАП. Постанова, винесена у такій формі повністю відповідає вимогам Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3 (додаток 6). Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач не проходив ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби, що є недопустимим та грубим порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Позивач самостійно подав заяву через електронний кабінет військовозобов`язаного в додатку «Резерв+» про визнання вчинення правопорушення, що полягало в не проходженні ВЛК, згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності 06.07.2026. Керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах повноважень розглянуто справу про адміністративне правопорушення та встановлено, що позивач не оновлював свої персональні та військово-облікові дані, в тому числі дані щодо результатів медичних оглядів, та не пройшов медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби до 06.07.2026, чим допустив порушення правил військового обліку та законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов/відмовився від проходження ВЛК. Звертає увагу, що Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного резервіста - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Таким чином, скористатися електронним кабінетом в додатку «Резерв+» може лише визначена особа, що пройшла ідентифікацію. Ніхто не може змусити особу подавати заяви через електронний кабінет, а також така заява не може бути сформована жодною іншою особою. До того ж, законодавством визначено, що заява за ст. 279-9 КУпАП подається про те, що особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Для того, щоб визначити чи оспорювати порушення, особа має розуміти його зміст та визнавати факт вчинення порушення. Подання такої заяви тягне за собою юридичні наслідки, встановлені законом, як то розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами розгляду. Позивач не є особою з обмеженою право- чи діє- здатністю, може відповідати за свої дії та контролювати їх. Таким чином, слід дійти висновку, що Позивач усвідомлював факт допущення ним адміністративного правопорушення, був згодним з інкримінованим йому порушенням та не бажав оспорювати його. Позивач самостійно без зовнішнього тиску чи примусу, подав заяву через власний електронний кабінет в додатку «Резерв+». З урахуванням поданої позивачем заяви про не оспорювання правопорушення, 09.07.2026 було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Шляхом інформаційної взаємодії між АІКС «Оберіг» та додатку «Резерв+» вказана постанова була направлена до особистого електронного кабінету позивача. Таким чином, позивач допустив порушення правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що полягало у не проходженні ВЛК з метою визначення ступені придатності до військової служби; позивач самостійно подав заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП через електронний кабінет військовозобов`язаного у додатку «Резерв+»; позивачу була направлена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності до його електронного кабінету в додатку «Резерв+» у день її підписання ЕЦП начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ; строки притягнення до адміністративної відповідальності повністю дотримані відповідачем, оскільки адміністративне стягнення накладено не пізніше одного року з дня вчинення правопорушення. Викладене свідчить про повне дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, постанова № R616338 від 09.07.2026 винесена на законних підставах та не підлягає скасуванню.

27 липня 2026 року від представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В., через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), в яких він вважає, що відповідач зазначає, що правопорушення полягало у тому, що позивач «не пройшов/відмовився від проходження ВЛК». Крім того, відповідач посилається на подання позивачем 06 липня 2026 року через застосунок «Резерв+» заяви про визнання правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Із такими доводами погодитися неможливо, оскільки вони не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Відзив переважно містить загальний виклад законодавства про військовий обов`язок і мобілізацію, однак, не містить документального підтвердження конкретних обставин, які утворювали б подію та склад адміністративного правопорушення саме в діях ОСОБА_1 . Відзив відповідача не містить однозначного визначення того, яке саме діяння поставлено позивачу у вину. В одному випадку відповідач посилається на неоновлення військово-облікових даних, в іншому – на непроходження ВЛК, а ще в іншому – на відмову від проходження ВЛК. Неоновлення персональних або військово-облікових даних, не проходження медичного огляду та відмова від проходження медичного огляду є різними за своїм змістом діяннями. Вони мають різну об`єктивну сторону, передбачають установлення різних фактичних обставин та потребують різних доказів. Відмова від проходження ВЛК є свідомою вольовою поведінкою особи, яка може мати місце лише після того, як особі було належним чином запропоновано або приписано пройти медичний огляд, визначено заклад охорони здоров`я, дату початку огляду та вручено чи направлено відповідне направлення. Сам факт відсутності в Реєстрі актуального висновку ВЛК не підтверджує відмови особи від проходження медичного огляду. Як уже зазначалося у позовній заяві, оскаржувана постанова також містить суперечності щодо юридичної кваліфікації діяння, оскільки в ній одночасно фігурують положення частини третьої статті 210 КУпАП та частини третьої статті 210-1 КУпАП. При цьому стаття 210 КУпАП установлює відповідальність за порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу, а стаття 210-1 КУпАП – за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Посадова особа повинна була чітко визначити, яку саме норму порушив позивач, у чому конкретно полягала його протиправна поведінка та якими доказами це підтверджується. Невизначеність між різними складами правопорушення не може усуватися вже під час судового розгляду шляхом наведення у відзиві додаткових або змінених фактичних підстав. Відповідач посилається на обов`язок осіб, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби, пройти повторний медичний огляд. Однак, відповідний обов`язок поширювався не на всіх без винятку військовозобов`язаних. Пунктом 2 розділу II Закону України № 3621-IX у редакції Закону № 4235-IX було встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом № 3621-IX, крім осіб, визнаних особами з інвалідністю, зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд. Такі громадяни повинні були самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет для отримання направлення на ВЛК. Отже, для застосування цієї норми щодо позивача відповідач повинен був установити та підтвердити належними доказами, що ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним саме до набрання чинності Законом № 3621-IX, що на нього поширювався встановлений законом віковий критерій, що він не був особою з інвалідністю, що відповідний висновок ВЛК існував та був чинним, а також що позивач до 05 червня 2025 року не звертався для отримання направлення та не розпочинав проходження медичного огляду. До відзиву не долучено постанови або довідки ВЛК, якою позивача раніше було визнано обмежено придатним до військової служби. Не зазначено дату такого огляду, найменування військово-лікарської комісії, номер і дату відповідної постанови, діагноз, строк її дії та правовий статус позивача на момент виникнення передбаченого Законом № 3621-IX обов`язку. Саме твердження відповідача про наявність певних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не замінює подання належного витягу з Реєстру із зазначенням джерела, дати внесення, змісту та історії відповідних відомостей. Відповідач також не надав доказів того, що позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 або через електронний кабінет для отримання направлення на ВЛК. Відсутні журнали реєстрації звернень, витяги з електронних систем, технічні журнали застосунку, відомості про запити на формування електронного направлення або інші документи, які дозволяли б перевірити відповідну обставину. Крім того, якщо відповідач ставить позивачу у вину саме непроходження або відмову від проходження медичного огляду у 2026 році, він повинен був надати рішення керівника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про направлення позивача на ВЛК, саме направлення, доказ його вручення або направлення, відомості про визначені дату початку медичного огляду, заклад охорони здоров`я та його адресу. Порядок № 560 передбачає, що військовозобов`язаним, які підлягають направленню на медичний огляд, за рішенням керівника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на ВЛК. Таке направлення повинно містити реєстраційний номер і дату, дані особи, мету та дату початку медичного огляду, найменування закладу охорони здоров`я і його адресу. У матеріалах, долучених до відзиву, відсутнє будь-яке направлення на ВЛК, видане ОСОБА_1 .. Не надано рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення позивача на медичний огляд, доказів вручення направлення, повідомлення про дату й місце проходження ВЛК, витягу з журналу реєстрації направлень або технічних відомостей про формування електронного направлення. Відповідач не зазначив, до якої саме військово-лікарської комісії повинен був прибути позивач, коли мав розпочатися медичний огляд, у який строк він мав бути завершений та яким чином ці відомості були доведені до позивача. Не надано також акта про відмову від проходження ВЛК, письмової заяви позивача про відмову, відеозапису відмови, пояснень медичних працівників або посадових осіб, які нібито були присутні під час такої відмови. Тому твердження відповідача про те, що позивач «не пройшов/відмовився від проходження ВЛК», є припущенням. Відсутність актуального запису про результати медичного огляду не доводить, що особа була належним чином направлена на такий огляд та свідомо відмовилася від його проходження. Окремо слід звернути увагу на строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Частиною сьомою статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців із дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Якщо відповідач вважає правопорушенням невиконання спеціального обов`язку пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року, таке порушення могло бути вчинене не пізніше наступного дня після закінчення встановленого законом строку, тобто 06 червня 2025 року. Оскаржувану постанову винесено 09 липня 2026 року, тобто після спливу одного року з моменту закінчення встановленого законом строку проходження повторного медичного огляду. Відповідач не навів у відзиві жодного правового обґрунтування того, чому правопорушення, пов`язане з невиконанням обов`язку до конкретно визначеної дати, вважається ним учиненим саме 06 липня 2026 року. Не зазначено також, коли, ким і на підставі якого документа правопорушення було виявлено. Верховний Суд роз`яснював, що триваючим є правопорушення, пов`язане з тривалим і безперервним невиконанням обов`язку, а питання про його тривалість залежить від змісту відповідної норми та існування самого обов`язку. Водночас відповідач не довів, що передбачений Законом № 3621-IX спеціальний обов`язок, установлений до конкретної дати, продовжував існувати у тому самому вигляді після 05 червня 2025 року. Таким чином, можливі лише два варіанти юридичної оцінки. Якщо позивачу ставиться у вину непроходження повторної ВЛК до 05 червня 2025 року, то на момент винесення постанови сплив граничний річний строк, установлений статтею 38 КУпАП. Якщо ж відповідач стверджує про окреме правопорушення у 2026 році, він повинен надати докази прийняття рішення про направлення позивача на ВЛК, вручення направлення, визначення дати та місця огляду і подальшої відмови або неприбуття позивача. Таких доказів не надано. Посилання відповідача на подання позивачем заяви через застосунок «Резерв+» також не доводить правомірності оскаржуваної постанови. Відповідно до статті 279-9 КУпАП особа може подати заяву про те, що вона не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності. Проте, після отримання такої заяви керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані та винести постанову з дотриманням вимог статей 247, 280 і 283 КУпАП. Отже, подання заяви через застосунок «Резерв+» не передбачає автоматичного притягнення особи до адміністративної відповідальності та не звільняє посадову особу від обов`язку перевірити наявність події правопорушення, усіх елементів його складу, вини особи та дотримання строків притягнення до відповідальності. До відзиву не долучено первинного електронного документа заяви позивача, її повного тексту, електронного ідентифікатора, дати й часу формування, способу електронної ідентифікації, технічних журналів направлення та отримання заяви. Не надано також відомостей про те, яке саме правопорушення відображалося позивачу в застосунку перед поданням заяви, яка конкретна норма закону зазначалася, які обставини пропонувалося визнати, чи містила заява відомості про попередній статус «обмежено придатний», дату виникнення обов`язку, направлення на ВЛК та строк його виконання. Саме лише зазначення у відзиві про подання заяви не дає можливості перевірити, чи було волевиявлення позивача конкретним, однозначним та усвідомленим саме щодо того правопорушення, яке зазначене в постанові № R616338. Звернення особи через електронний кабінет після відображення статусу про наявність порушення може бути спрямоване на отримання інформації, припинення відображення статусу або використання передбаченої законом процедури сплати штрафу. Воно не замінює належних доказів первинної події правопорушення. Наявність заяви також не усуває обставин, передбачених статтею 247 КУпАП. Якщо відсутня подія або склад адміністративного правопорушення чи закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, посадова особа зобов`язана була закрити провадження незалежно від подання особою заяви про розгляд справи за її відсутності. Відповідач зазначає, що позивач, нібито, не оновив персональні та військово- облікові дані, включно з відомостями про результати медичних оглядів. Проте, таке формулювання також не підтверджує наявності складу правопорушення. Приміткою до статей 210 та 210-1 КУпАП установлено, що положення цих статей не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних. Відомості про результати медичних оглядів належать до даних, які вносяться до відповідних державних інформаційних систем та можуть бути отримані в порядку електронної інформаційної взаємодії. Тому, відповідач повинен був чітко розмежувати відсутність самого медичного огляду та, нібито, невиконання позивачем обов`язку повідомити відомості про вже проведений огляд. Це різні обставини, які не можуть одночасно використовуватися як взаємозамінні підстави відповідальності. Твердження відповідача про те, що текст постанови автоматично генерується Єдиним державним реєстром та не доступний для редагування, також не має правового значення для вирішення справи. Автоматичне формування тексту постанови не звільняє посадову особу, яка її підписала, від відповідальності за законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Саме начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити фактичні дані, оцінити докази та встановити обставини, передбачені статтею 280 КУпАП. Проте відповідач не надав суду повних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не надав постанови попередньої ВЛК, направлення на повторний медичний огляд, доказів його вручення, документа про відмову від ВЛК, первинного електронного документа заяви через «Резерв+» та доказів перевірки фактичних даних перед винесенням постанови. Фактично оскаржувана постанова ґрунтується на записі в інформаційній системі та подальшій заяві позивача, а не на сукупності належних первинних доказів. Посилання відповідача на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 595/84/26 та від 17 червня 2026 року у справі № 608/1021/26 не спростовує позовних вимог. У відзиві не наведено фактичних обставин цих справ, змісту досліджених доказів та пояснення того, у чому саме полягає подібність відповідних правовідносин із цією справою. Отже, рішення суду апеляційної інстанції в інших справах не звільняють відповідача від обов`язку довести правомірність постанови № R616338 з урахуванням конкретних обставин та доказів щодо ОСОБА_1 .. Отже, саме ІНФОРМАЦІЯ_4 повинен довести, що на позивача поширювався конкретний обов`язок пройти повторну ВЛК, що він був раніше визнаний обмежено придатним, що не належав до передбачених законом винятків, що не звертався за направленням, що йому було належним чином видано або направлено направлення на медичний огляд, що він свідомо не виконав його або відмовився від проходження ВЛК та що постанова винесена в межах строків, установлених статтею 38 КУпАП. Жодна із зазначених обставин належними та допустимими доказами не підтверджена. За таких обставин доводи відзиву не спростовують обґрунтованості позовних вимог, а постанова № R616338 від 09 липня 2026 року є протиправною та підлягає скасуванню.

27 липня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ковалівського Б.В. про витребування доказів, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Ковалівський Б.В. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Представник позивача, адвокат Ковалівський Б.В. через канцелярію суду подав письмову заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву представник відповідача В.П. Тимофій просила розглядати справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом установлено, що 09 липня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , винесено постанову № R616338 по справі про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за наступних обставин. За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги пп. 8 п. 1, пп. 4 п. 1 правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, п. 69 постанови № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», п.17-1 ст.7, ч.2 ст.9 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме, по теперішній час не проходив військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, востаннє на 90 діб Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 597/2026, затвердженого Законом України № 4929-IX від 14.07.2026.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Перелік осіб, які підлягають взяттю на військовий облік, наведений у ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджені постановою Кабінету Міністрів України віл 30 грудня 2022 року № 1487.

Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.

Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).

У п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ №154 від 23.02.2022 (далі – Положення), зазначені повноваження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, серед яких, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладення адміністративних стягнень.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 7 Положення).

Згідно з п. 1 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У п. 9 Положення визначені завдання покладені на територіальні центр комплектування та соціальної підтримки.

Отже законодавець не розділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час здійснення ними повноважень визначених у п. 9 Положення тих які мають статус юридичної особи і на тих, які цього статусу не мають, право керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 235 КУпАП, прямо передбачено п. 12 Положення.

А тому, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП входить до повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно із частиною 1 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням та відстрочки, передбаченої підпунктами 16-23 пункту 1 додатка 5, не передбачає направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

За приписами пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з пунктів 69, 74 Порядку №560, процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.

Так, представник відповідача до матеріалів відзиву також долучив заяву ОСОБА_1 від 06.07.2026 та відомості з системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з відомостями ЄДРПВР встановлено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги пп. 8 п. 1, пп. 4 п. 1 правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, п. 69 постанови № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», п.17-1 ст.7, ч.2 ст.9 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме, по теперішній час не проходив військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП на нього складено постанову R616338 від 09.07.2026 і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Окрім того, за відомостями ЄДРПВР ОСОБА_1 порушив військовий облік у зв`язку з чим його 02.09.2025 оголошено в розшук, причина подання: не проходження (відмові від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), дата зміни статусу 09.07.2026.

Згідно заяви ОСОБА_1 , підписаної шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису 11:46:58 06.07.2026, адресованої начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , такий повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджує, що він ознайомлений зі ст. 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 336, 337 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, відповідачем не долучено належним чином сформовану повістку та докази видачі та реєстрації відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560, доказів дотримання відповідної процедури та етапності відповідачем не надано.

Окрім того, згідно відомостей ЄДРПВР ОСОБА_1 порушив військовий облік у зв`язку з чим його 02.09.2025 оголошено в розшук, причина подання: не проходження (відмові від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), дата зміни статусу 09.07.2026.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Разом з тим, з матеріалів адміністративної справи не встановлено та відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби, а відтак, на нього поширювався обов`язок проходити ВЛК до 05.06.2025, вимоги ухвали суду від 27 липня 2026 року, в якій зобов`язано відповідача надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч.3 ст.210 КУпАП, відповідачем не виконані.

Стосовно поданої позивачем заяви від 06.07.2026, у якій він зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушив вимоги зазначеного законодавства. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджує, що він ознайомлений зі ст. 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 336, 337 Кримінального кодексу України, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Тобто аналізуючи вищезазначену статтю, суд зазначає, що така передбачає розгляд справи ТЦК без особи (заочно) з автоматичним винесенням штрафу.

Водночас, суд звертає увагу, що із означеної заяви неможливо зрозуміти з яким саме правопорушенням позивач погодився. Окрім того, заява про визнання провини не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень (ТЦК) обов`язок доказування правомірності покладено на відповідача.

У заяві не вказано за якою саме повісткою позивач не прибув до ТЦК та СП, не зазначено яким саме чином здійснювалося оповіщення позивача для проходження ВЛК. Також не конкретизовано чи мав позивач статус особи, визнаної обмежено придатною до військової служби у зв`язку з чим в нього виник обов`язок пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року.

Навіть, якщо особа написала пояснення або заяву, це не звільняє відповідвча від обов`язку надати докази вчинення порушення.

Суд звертає увагу, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідач не подав до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил військового обліку, вчиненого в особливий період, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення R616338 від 09 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись ст.ст.9, 241-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,– задовольнити.

Постанову № R616338 про адміністративне правопорушення від 09 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 – скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: І. І. Тхорик