Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №464/4708/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4708/26

пр.№ 1-кп/464/435/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026142080000085 від 18.06.2026, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Отиневичі Жидачівського (Стрийського) району Львівської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,

з участю сторін судового провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 16.06.2026 близько 12:50 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Драгана, 2, знайшов на лавочці банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , після чого, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розуміючи що вказана банківська картка за сукупністю норм ст. 1 Закону України «Про інформацію», ч. 1 ст. 1, п. 1, п. 3, ст. 36 Закону України «Про платіжні послуги», ч. 16 ст. 2, ч. 2 ст. 51 «Про банки та банківську діяльність» та відповідно до примітки до ст. 358 Кримінального Кодексу України є офіційним документом, оскільки перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити установи банку АТ КБ «Приватбанк» і містить інформацію, яка засвідчує факти, котрі мають юридичне значення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із корисливих мотивів, з метою подальшого незаконного використання, шляхом здійснення покупки товару з вказаної картки, привласнив знайдену ним банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_5 .

В подальшому, 16.06.2026 о 14:46 год. ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні магазину «Напої та тютюн», що за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 109, здійснив одну платіжну операцію по купівлі товару на загальну суму 212,90 грн., використовуючи при цьому для розрахунку вищевказану банківську картку, яка належить потерпілому ОСОБА_5 .

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 , який ствердив, що захист своїх інтересів в ході судового розгляду здійснює самостійно без участі захисника, винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав та надав показання, в яких повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, в тому числі щодо часу, місця та мотивів вчинення злочину. Пояснив, що повернув потерпілому знайдену банківську картку та добровільно відшкодував завдану шкоду. У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати та дав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин.

Суд переконався у правильності розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз`яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після роз`яснення судом змісту норми ч. 3 ст. 349 КПК України обвинувачений ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком з правовими наслідками такого розгляду. Від прокурора заперечень з цього приводу не поступило.

Потерпілий ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності, при призначенні покарання поклався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за відсутності заперечень учасників судового провадження, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, щодо речових доказів та процесуальних витрат, оскільки докази щодо інших обставин ніким не оспорювалися.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 357 КК України є правильною, оскільки останній привласнив офіційний документ з корисливих мотивів.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст. 50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; та 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.03.2023 у справі № 127/10995/19, яку суд застосовує у відповідності до приписів ч. 6 ст. 368 КПК України.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані, що характеризують особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, його стан здоров`я, не працює, на медичних обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Беручи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування потерпілому завданої шкоди, що є обставинами, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення та його поведінку після його вчинення, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції інкримінованої йому статті КК України на строк один рік. Саме такі вид та розмір покарання є необхідними і достатніми для виправлення засудженого і попередження нових кримінальних правопорушень.

Відомості, які б спростовували означений висновок суду, відсутні, вибір заходу примусу та його порядок узгоджується із позицією сторони обвинувачення, висловленою у судових дебатах.

Речові докази, а саме:

- компакт-диск DVD-R з відеозаписом із магазину «Напої та тютюн», що за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 109, за 16.06.2026, який визнано речовими доказом у кримінальному провадженні згідно постанови старшого дізнавача СД ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 від 22.06.2026, – залишити при матеріалах кримінального провадження;

- банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_5 , постановою старшого дізнавача СД ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 від 23.06.2026 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні та згідно розписки від 23.06.2026 передана потерпілому, – залишити у власності ОСОБА_5 .

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався, процесуальні витрати відсутні

Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Згідно зі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, а саме:

- компакт-диск DVD-R з відеозаписом із магазину «Напої та тютюн», що за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 109, за 16.06.2026, – залишити при матеріалах кримінального провадження;

- банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_5 , – залишити у власності потерпілого ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_7