Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №464/6582/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6582/25

пр.№ 2/464/939/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Михайлів О.Т.,

позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, закріплення місця проживання, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком та закріплення за ним місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , як за його єдиним житлом, в якому він має право власності на частину. Позов обґрунтовано тим, що сторони в справі є батьками ОСОБА_4 , 2019 р.н., яка проживає почергово з батьком та матір`ю, а саме по два дні з кожним з них. Шлюб між сторонами був укладений в 2011 році та розірваний у 2025 році. Позивач проживає у однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , яка була придбана в шлюбі, та частки кожного зі співвласників становлять по . Після придбання квартири позивач особисто займався ремонтом та облаштуванням квартири, щоб створити належні умови для проживання сім`ї. ОСОБА_1 є співвласником іншої квартири, де проживають його родичі, однак така квартира є непридатною для проживання з дитиною через її невелику площу. У дні, в які дитина проживає з ним, займається її вихованням та доглядом у повному обсязі. Відповідачка притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства щодо нього і дитини, та після розірвання шлюбу покинула спільне місце проживання. У зв`язку з цим, просить суд визначити місце проживання дитини з ним та закріпити за ним місце проживання за вищевказаною адресою.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та звернулася до суду з зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , 2019 р.н., з нею. Зазначила, що, хоча є співвласником придбаної в шлюбі з позивачем квартири АДРЕСА_2 , проживати там не може, оскільки шлюб між ними розірвано, квартира є однокімнатною та з позивачем немає взаєморозуміння. У зв`язку з цим, проживає без реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 , належній дружині її рідного брата. Заперечує факт перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною. Зустрічі батька з дитиною завжди відбувалися вільно, в зручний та узгоджений час. Притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП було зумовлене неприпустимою поведінкою ОСОБА_1 , який чинив на неї психологічний тиск, маніпулював, словесно та фізично ображав. Під час цих подій дитина на прохання ОСОБА_2 перебувала в іншій кімнаті. Через цей конфлікт та поведінку ОСОБА_1 була змушена залишити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та проживати в помешканні родичів. Також зазначила, що характеризується виключно з позитивної сторони, офіційно працевлаштована та працює у медичному закладі на посаді сестри медичної, дбає про дитину, яка відвідувала заклад дошкільної освіти та різні гуртки. Родичі ОСОБА_2 допомагають їй у догляді за дитиною в той час, коли вона перебуває на роботі. Вважає, що методи виховання дитини, які застосовує ОСОБА_1 , є неконструктивними, ґрунтуються на принципі вседозволеності, що негативно відображається на розвитку дитини. Останній, з метою маніпулювання, налаштовує дитину проти матері. Метою звернення ОСОБА_1 з позовом про визначення місця проживання дитини з ним, на думку позивачки, є ухилення від призову на військову службу в період мобілізації.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 первісний позов підтримав та зустрічний позов не визнав. Додатково зазначив, що, незважаючи на фактично визначений графік проживання дитини з кожним з батьків, причиною звернення до суду про визначення місця проживання дитини з ним є перешкоди, які його колишня дружина чинить йому щодо виховання та спілкування з дитиною. Розповів суду про такі випадки, однак письмових доказів цих обставин не надав. Також пояснив, що квартиру, в якій він проживає, «хочуть продати», однак метою звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та закріплення за ним місця проживання не є вирішення питання спільної квартири колишнього подружжя, а позовна вимога про закріплення за ним місця проживання у цій квартирі пов`язана виключно з забезпеченням інтересів дитини, яку матеріально забезпечує. Також він доглядає за квартирою та сплачує за комунальні послуги. Висновок органу опіки та піклування вважає незаконним, оскільки в такому викладені недостовірні відомості, про що зазначив в заяві від 10.12.2025 (Т. 2 а.с. 84-87). Заперечив будь-який психологічний чи фізичний тиск на колишню дружину.

Відповідачка ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 первісний позов не визнали, зустрічний позов підтримали з підстав, що в такому викладені. Також пояснили, що метою звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, серед іншого, є створення перешкод для унеможливлення продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка є спільною частковою власністю сторін у справі. Вважають, що проживання дитини з матір`ю найбільше відповідатиме її інтересам, сприятиме стабільності в її житті. ОСОБА_1 не в змозі забезпечити належний догляд за дитиною, зокрема в той час, коли перебуватиме на роботі. Батько маніпулює дитиною, неприємно характеризує їй матір, зокрема сказав дитині, що «якщо мама знайде нового тата, тоді він знайде нову донечку». Під час проживання дитини з батьком він дозволяє їй користуватись телефоном без обмежень, не дотримуватися розпорядку дня, не наполягає на вивченні шкільних завдань. Проживання дитини з матір`ю сприятиме належному вирішенні питань, що виникатимуть в ході розвитку дитини. Навчатися дитина буде в школі на вул. Зеленій, оскільки ОСОБА_2 подобається цей район, мала намір там придбати квартиру після продажу спільної з ОСОБА_1 квартири, що він обіцяв зробити до моменту розірвання шлюбу.

Представник третьої особи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. Крім цього, до суду надійшов висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору. За таких обставин суд вирішив здійснювати розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Положеннями статті 7 Сімейного кодексу України (СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За умовами ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебували в шлюбі з 2011 року, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04.08.2025 (Т. 1 а.с. 10, т. 2 а.с. 26).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає відповідно до визначеного батьками графіку почергово, а саме по два дні: з батьком ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де дитина зареєстрована та така квартира належить на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачу (Т. 1 а.с. 125-126, 131); з матір`ю ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 , належній на праві власності дружині рідного брата позивачки (Т. 1 а.с. 171-176). З пояснень сторін, актів обстеження умов проживання, висновку органу опіки та піклування встановлено, що умови проживання дитини в кожному з цих помешкань є належними, при цьому, батько проживає в однокімнатній квартирі, матір проживає в трикімнатній квартирі, де в одній з кімнат вдвох проживають ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 162, т. 2 а.с. 8, 80).

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16.12.2025 скасовано за нововиявленими обставинами судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, у зв`язку з тим, що дитина почергово проживає з кожним з батьків та в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебував спір про визначення місця проживання дитини (Т. 2 а.с. 89-94).

ОСОБА_4 , 2019 р.н., відвідувала заклад дошкільної освіти та різні додаткові гуртки. Відповідно до матеріалів справи в основному матір приводила і забирала дитину, цікавилась успіхами дитини, хоча батько також декілька разів приводив доньку (Т. 2 а.с. 37-39).

Малолітня ОСОБА_6 в судовому засіданні виявила прихильність до обох батьків. Розповіла, що перебуває почергово в кожного з батьків, готується до навчання в школі, але хотіла б, щоб усі проживали разом.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 надала показання про те, що є дружиною рідного брата ОСОБА_2 та хресною матір`ю ОСОБА_8 . Ствердила, що під час проживання дитини з матір`ю дитина отримує необхідний догляд та турботу. На її думку, у разі визначення місця проживання дитини з батьком, останній не зможе повністю забезпечити належний догляд за дитиною.

Відповідно до постанови судді Сихівського районного суду м. Львова від 01.10.2025 у справі №464/4831/25 ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за частинами 1, 2 ст. 173-2 КУпАП на накладено стягнення у виді штрафу. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_2 04.07.2025 приблизно о 10.00 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинила в присутності малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2019 р.н., відносно свого чоловіка ОСОБА_1 фізичне та психологічне насильство, а саме нецензурно виражалась, штовхалась, кусалась та агресивно себе поводила, внаслідок чого могла завдати шкоду психологічному здоров`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Вищевказана постанова набрала законної сили та наведені в такій обставини події не можуть ставитися під сумнів.

Разом з тим, в ході розгляду цивільної справи про визначення місця проживання дитини встановлено, що ОСОБА_2 покинула місце спільного проживання сім`ї ще до розірвання шлюбу, пояснюючи це неможливістю спільного проживання з ОСОБА_1 , який, з її слів, чинив на неї психологічний тиск, маніпулював, словесно та фізично ображав.

При цьому, з оглянутих в судовому засіданні матеріалів справи про адміністративне правопорушення №464/4831/25 встановлено, що одним з доказів у цій справі був рапорт працівника поліції від 04.07.2025. У такому рапорті, серед іншого, зазначено, що під час спілкування поліцейського з заявником ОСОБА_9 було помітно, що він часто маніпулює та застосовує свою поведінку всупереч її (як випливає з контексту - ОСОБА_2 ) власним інтересам.

Таким чином, зміст вказаного рапорта в вищенаведеній частині відповідає поясненням відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 щодо взаємовідносин з колишнім чоловіком ОСОБА_1 .

Як зазначено вище, між батьками встановлено графік почергового проживання дитини з кожним з них.

В ході розгляду справи позивач за первісним позовом ОСОБА_1 ствердив, що причиною його звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та закріплення за ним місця проживання є перешкоди, які чинить матір дитини щодо його участі в вихованні та спілкуванні з дитиною. Однак належними доказами такі обставини суду не підтверджено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що батьки дотримувалися встановленого між ними графіку участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , крім позовної вимоги про визначення місця проживання дитини, заявлено вимогу про закріплення за ним місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , як за його єдиним житлом, в якому він має право власності на частину.

ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердив, що метою звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та закріплення за ним місця проживання не є вирішення питання спільної квартири подружжя, а позовна вимога про закріплення за ним місця проживання в цій квартирі пов`язана виключно з забезпеченням інтересів дитини.

Однак зв`язок позовних вимог ОСОБА_1 з питанням спільного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_2 , простежується протягом усього розгляду справи.

Так, у тексті позовної заяви та в своїх поясненнях в судовому засіданні ОСОБА_1 приділив значну її частину обставинам придбання цієї квартири у власність, облаштування та користування нею, її технічним характеристикам та неможливістю його проживання в іншій квартирі, де співвласниками разом з ним є його близькі родичі, що підтвердив витягом з відповідного державного реєстру (Т. 1 а.с. 120-121). Серед норм законодавства, на які посилався позивач, основну частину займають норми ЦК України та Житлового кодексу України, якими врегульовано питання власності та користування житлом. Більшість додатків до позовної заяви (Т. 1 а.с. 14-99) - це довідка та квитанції про оплату за комунальні послуги, які жодним чином не стосуються визначення місця проживання дитини з забезпеченням її якнайкращих інтересів.

Крім цього, в ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_2 (Т. 2 а.с. 158-159). Така заява обґрунтована тим, що вказана квартира є його єдиним житлом та місцем проживання дитини ОСОБА_4 , а в разі відчуження квартири можуть бути істотно порушені житлові права та законні інтереси малолітньої дитини. Вказана заява про забезпечення позову залишена без розгляду за заявою ОСОБА_1 після роз`яснення судом, серед іншого, необхідності сплати судового збору за подання такої заяви.

Вищевказані обставини, а також те, що між сторонами самостійно було визначено графік проживання дитини з кожним з батьків почергово, який виконувався належним чином, дають підстави для висновку, що дійсною метою позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, перш за все, є намагання вирішити питання щодо вищевказаної квартири, зокрема унеможливити будь-яким способом відчуження такої в цілому або її частки після розірвання шлюбу між співвласниками.

Разом з тим, доводи щодо можливого ухилення ОСОБА_1 шляхом звернення до суду з таким позовом від призову за мобілізацією під час воєнного стану не є достатньо обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 працює у Локомотивному депо «Львів-Захід» на посаді електромеханіка та має відстрочку у виді бронювання.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 09.12.2025, враховуючи надані документи, пояснення батьків та дитини, беручи до уваги вік дитини, оскільки матір здійснює належний контроль та медичне обслуговування дитини, зважаючи на її передчасне народження, а також забезпечує відвідування дитиною дошкільного закладу та гуртків, необхідних для її розвитку, є однієї статі з дитиною, що дозволяє глибше розуміти її потреби, а притягнення матері до відповідальності було одиничним епізодом та не спрямованим проти дитини, після якого матір, з метою уникнення стресових ситуацій в дитини та збереження її психологічного комфорту, почала проживала в своїх родичів, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначення місця проживання дитини, ОСОБА_4 , 2019 р.н., разом з матір`ю ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 162-163).

Висновок органу опіки та піклування є обґрунтованим, не суперечить інтересам дитини та дослідженим в ході судового розгляду доказам.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, визначення місця проживання дитини з батьком не забезпечуватиме якнайкращих інтересів дитини. Натомість, позовна вимога матері про визначення місця проживання дитини з нею ґрунтується на бажанні та реальній можливості всебічно сприяти фізичному, духовному та моральному розвитку дитини, піклуватися про її здоров`я, з врахуванням її віку, статі, стану здоров`я та рівня розвитку, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність задоволення зустрічного позову та визначення місця проживання дитини з матір`ю.При цьому, батько дитини не позбавлений можливості брати участь у вихованні дитини.

За досліджених в ході розгляду справи обставин, зокрема віку дитини, необхідності мати постійне місце проживання, в тому числі для забезпечення комфортних умов під час навчання у закладі загальної середньої освіти, а також беручи до уваги ставлення батьків до своїх обов`язків та дійсні причини звернення до суду з позовами, достатніх підстав для застосування певної моделі спільної опіки батьків над дитиною з почерговим проживанням дитини з кожним з батьків, судом не встановлено.

Окрім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 , як відповідача за зустрічним позовом, на користь ОСОБА_2 , як позивача за цим позовом, необхідно стягнути понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1211,80 грн.

Керуючись статтями 2, 81, 141, 247, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, закріплення місця проживання - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання:АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.08.2026.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО