Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №462/1660/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1660/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року

Залізничний районний суд м. Львова

у складі головуючого судді — Іванюк І.Д.,

секретаря судового засідання — Гаврилець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романчук Марія Святославівна, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа — Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романчук М. С., 27.02.2026 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про народження № 1095 від 21 лютого 2008 року, складеного міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: у графі «відомості про батька» змінити запис з « ОСОБА_4 , громадянин України» на « ОСОБА_1 , громадянин України»; запис у графі «мати» залишити без змін; запис у графі «Прізвище» залишити без змін; запис у графі «По батькові» змінити з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , про що 21.02.2008 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 1095 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .У зв`язку з тим, що мати ОСОБА_2 не перебувала у шлюбі із позивачем, на підставі ч. 1 ст. 135 СК України у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 21.02.2008 року зі слів матері батьком дитини ОСОБА_3 зазначено « ОСОБА_4 ». Позивач припускав наявність біологічного споріднення з ОСОБА_3 , однак достеменно про своє батьківство дізнався лише після отримання результату дослідження № 52196-66840 аналізу ДНК на батьківство від 12.02.2026 року, згідно з яким ймовірність батьківства становить 99,999999999 %. Таким чином, оскільки відомості про батька не відповідають дійсності, на підставі ст. 128 СК України просить позов задовольнити.

Позивач подав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності та про визнання ними позову.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи; її уповноважений представник у судове засідання не з`явився.

Перевіривши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та оцінивши їх, суд доходить такого висновку.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.02.2008 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Дані про здійснення запису про батька у порядку ст. 135 СК України відсутні.

З результатів молекулярно-генетичного дослідження № 52196-66840 від 12.02.2026 року (а. с. 14, зворот) вбачається, що ймовірність батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 99,99999998 %. У той же час у тексті цього результату дослідження зазначено, що такий результат не може використовуватися в суді або для юридичних цілей як доказ наявності або відсутності родинного зв`язку, оскільки відбір біологічного матеріалу виконувався без ідентифікації учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 121 СК України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

У ст. 126 СК України вказано, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За змістом ч. 1 ст. 135 СК України, якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та відсутня спільна заява батьків, заява батька або рішення суду, запис про батька дитини провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності спільної заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК України, приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України); у разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання запис про неї та про батька дитини вчинено за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина (ч. 1 ст. 135 СК України); батьки дитини невідомі, і запис про них у Книзі реєстрації народжень учинено за рішенням органу опіки та піклування (ч. 2 ст. 135 СК України).

Згідно з пп. 20 п. 1 розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як у межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

У той же час у ч. 1, 3, 6 та 7 ст. 102 ЦПК України вказано, що висновок експерта — це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, які були поставлені експертові, які матеріали експерт використав.

Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом — також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

На необхідності дотримання вказаних вимог щодо оформлення висновку експерта неодноразово звертав увагу Верховний Суд України у своїх постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, провадження № 14-270цс19, та від 23.04.2025 року у справі № 305/641/17, провадження № 61-5826св24.

Також Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 404/6710/21 дійшов висновку, що судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами.

При проведенні експертних досліджень застосовуються Методичні рекомендації «Використання ДНК-аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей)», які розроблені фахівцями Національного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За наведених обставин суд не бере до уваги результат молекулярно-генетичного дослідження № 52196-66840 від 12.02.2026 року, у якому однозначно вказано на неможливість використання його в суді або для юридичних цілей як доказу наявності або відсутності родинного зв`язку, оскільки відбір біологічного матеріалу виконувався без ідентифікації учасників. Зазначений результат дослідження не відповідає вимогам ст.ст. 102, 106 ЦПК України та не може підтверджувати обставини, наведені у позові.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що запис про батька відповідача ОСОБА_3 у Книзі реєстрації народжень проведено у порядку ч. 1 ст. 135 СК України за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою.

Інші доводи та докази не є визначальними та вагомими, які б могли вплинути на правильність рішення у справі (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 990/135/22).

Таким чином, доводи позивача про те, що він є біологічним батьком відповідача ОСОБА_3 , по суті ґрунтуються лише на припущеннях.

Спір у цій справі не належить до категорії справ, у яких суд зобов`язаний за власною ініціативою збирати докази та призначати відповідну експертизу. Саме такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 404/6710/21.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для його задоволення.

За наведених обставин суд відмовляє у прийнятті визнання позову відповідачами, оскільки воно не ґрунтується і не узгоджується з об`єктивними матеріалами справи та суперечить закону.

Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог (як щодо вимоги про визнання батьківства, так і щодо вимоги про внесення змін до актового запису, яка є похідною). Докази для протилежного висновку відсутні, а тому у позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача».

Оскільки суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити, понесені позивачем судові витрати слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові ЛМУМЮ, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження — відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2026 року.

Суддя: Іванюк І.Д.