Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №214/812/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1378/26 Справа № 214/812/26 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Кривий Ріг

07.08.2026р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника Зайцева О.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.03.2026р., якою на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1

накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП в розмірі 3400,00грн.

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною постановою суду першої інстанції на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП в розмірі 3400,00грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Зайцевим О.В., який в апеляційній скарзі:

- вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, справа розглянуто поверхово, без належного дослідження всіх доказів у справі;

- вказує, що ОСОБА_1 не є суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення, безпідставно відмовлено у виклику свідків правопорушення, не надано належної оцінки доказам, наданих полком патрульної поліції, постанова за ч. 1 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 була оскаржена та скасована рішенням Саксаганського районного суду в міста Кривого Рогу від 06.04.2026р.;

- прохає оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Про дату, час та місце судового розгляду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Зайцев О.В. повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули, їх відсутність не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, дослідивши матеріали справи про адміністративне та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за с. 122-4 КУпАП за те, що він 17.01.2026р. о 20.10год. по вул. Олексія Різниченка, 88 в м. Кривому Розі керуючи транспортним засобом «HYUNDAI TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 , після скоєння ДТП, а саме здійснив наїзд на лавочку, після чого залишив місце пригоди, до якої був причетний. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.. 2.10 «а», ПДР.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП суд першої інстанції поклав відомості, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569239 від 17.01.2026р. (а.с.1); письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , (а.с. 3, 4), копію протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП від 17.01.2026р. (а.с. 5), довідку про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

При цьому суд першої інстанції вважав, що надані докази є належними та допустимими, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП повністю доведена належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 251 КУпАП, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не може погодитись із висновками суду про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП належним чином не дослідив та не оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, що суд першої інстанції не дотримався принципів повноти та всебічності судового розгляду, вважає їх слушними з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника, встановив що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП свідками даного адміністративного правопорушення були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначено, що вони, кожен окремо, перебували поблизу будинку № 88 по вул. Резніченка в м. Кривий Ріг, та бачили як автомобіль «Хюндай Туксон» виїхав на дитячий майданчик, пошкодив лавочку, продовжив рух по тротуару та зупинився навпроти під`їзду № 2 будинку № 87, чоловік який керував транспортним засобом, вийшов з автомобіля та направився в бік 2-го під`їзду будинку АДРЕСА_2 .

Будь яких письмових показань ОСОБА_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Суд першої інстанції безпосередньо у судовому засіданні вказаних свідків за клопотанням сторони захисту не допитав, обмежився дослідженням наданих вказаними свідками письмових пояснень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, з метою повного та всебічного розгляду справи вважав необхідним здійснити виклик свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до судового зсідання для їх безпосереднього допиту, проте свідок ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, рекомендоване поштове відправлення не отримала.

Свідок ОСОБА_3 до судового засідання суду апеляційної інстанції не прибула, проте надіслала письмову заяву з поясненнями, відповідно до яких вона особисто із громадянином ОСОБА_1 не знайома, про обставини адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП їй особисто нічого не відомо, свідком вказаної події вона особисто не була.

У поданій заяві свідок ОСОБА_3 також зазначила, що її анкетні дані були помилково внесені до матеріалів справи та її помилково зазначено як свідка у провадженні.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наведене створює обґрунтований сумнів у достовірності показань, наведених у письмових показаннях свідка ОСОБА_3 щодо обставин події, які були додані до протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що відповідно до змісту пункту «10» протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП працівниками поліції застосовувалися технічні засоби відеофіксації, проте матеріали відеозапису до протоколу не долучались, та суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що відповідно до змісту протоколу змістом адміністративного правопорушення 17.01.2026р. о 20.10год. по вул. Олексія Різниченка, 88 в м. Кривому Розі ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «HYUNDAI TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 , після скоєння ДТП, а саме здійснив наїзд на лавочку, після чого залишив місце пригоди, до якої був причетний. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.. 2.10 «а», ПДР.

Тобто слід розуміти, що спочатку ОСОБА_1 вчинив ДТП, а саме пошкодив лавочку, та після чого покинув місце ДТП.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 1.10 ПДР (Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення) - дорожньо-транспортна пригода це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Тобто визначальним чинником для кваліфікації ДТП є завдання матеріальних збитків, проте матеріали справи не містять відомостей про завдання матеріальних збитків при пошкодженні лавочки, та суд першої інстанції також вказану обставину залишив поза увагою.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що відповідно до п. 1.10 ПДР (Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення) залишення місця дорожньо-транспортної пригоди це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи взагалі не містять відомостей, належних чи допустимих доказів, що працівники поліції здійснювали проведення заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Наведене вище не було встановлено судом першої інстанції та вказаній обставині не надано відповідної оцінки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом поняття: «дорожньо-транспортна пригода», визначеного постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху» - ДТП це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Тобто внаслідок завдання поранення людей чи завдання матеріальних збитків є потерпіла сторона, чиї права порушуються неправомірними діями винуватої особи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про потерпілу сторону, якій би діями ОСОБА_1 було завдано матеріальні збитки.

Крім того суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про характер пошкодження лавочки для визначення чи взагалі було вчинено ДТП, та для з`ясування питання чи могло у такому випадку бути залишено місце ДТП.

Слід звернути увагу, що об`єктивна сторона правопорушення за ст. 122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад).

Відповідно до роз`яснення до ст. 122-4 КУпАП, адміністративне правопорушення із суб`єктивної сторони визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.

Тобто відповідно до суб`єктивної сторони правопорушення ОСОБА_1 мав би усвідомлювати, що вчинив ДТП, та умисно покидає вказане місце події, проте ОСОБА_1 судом першої інстанції не допитувався, письмові пояснення не надав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наведені вище відомості були залишені поза увагою суду першої інстанції, що не відповідає принципам повноти та всебічності розгляду справи, суперечить вимогам ст.ст. 245, 280 КУпАП та є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що наведені вище обставини, а саме сумнів у показаннях свідків події, відсутність матеріалів відеозапису, який вівся працівниками поліції, невідповідність законодавчо встановленій термінології понять «Дорожньо-транспортна пригода» та «Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди» фактичним обставинам справи, відсутність відомостей про завдання шкоди діями ОСОБА_1 та відсутність у даному провадженні потерпілої сторони створюють обґрунтований сумнів у правильності встановлених фактичних обставин судом першої інстанції, що беззаперечно впливає на критерій «якості закону».

Загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад судочинства, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захистити права та інтереси особи; цей принцип відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою) означає "у вагомих сумнівах - на користь людини"; принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Винуватість особи встановлюється сукупністю належних та допустимих доказів. Належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, який містить інформацію, що має значення для справи.

Суд апеляційної інстанції досліджуючи сукупність доказів на підтвердження факту залишення місця ДТП ОСОБА_1 та враховуючи викладене вище, має вагомий сумнів у його точності, який, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачиться на користь особи, яку притягнуто до відповідальності.

Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що резолютивна частина постанови суду першої інстанції не містить висновку суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а містить лише зазначення про накладення на нього стягнення за цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити у тому числі зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Діючий КУпАП був введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 0712.1984р., тобто понад 40 років тому. За цей період в статтю 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення та в повній мірі не відповідає сучасній системі права, 8 разів вносилися зміни: 1) ЗУ № 244/94-ВР від 15.11.94р., 2) ЗУ № 2342-III від 05.04.2001р., 3) ЗУ № 586-VI від 24.09.2008р., 4) ЗУ № 590-VII від 19.09.2013р., 5) ЗУ № 596-VIII від 14.07.2015р., 6) № 1404-VIII від 02.06.2016р., 7) ЗУ № 2262-VIII від 21.12.2017р., 8) ЗУ № 1582-IX від 29.06.2021р., які суттєво не торкнулись саме змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Однією з невід`ємних умов ефективного впливу принципу законності на суспільні правовідносини, в тому числі і у сфері застосування законодавства про адміністративні правопорушення, є наявність розвиненої системи права, яка відображає потреби держави та усіх учасників правовідносин.

Враховуючи викладене вище, національне кримінальне процесуальне законодавство, прецедентний характер рішень ЄСПЛ з питань складання процесуальних документів, постанова суду у справі про адміністративні правопорушення повинна бути правильною по суті і по формі.

Форма - це спосіб, мова змісту і послідовність викладення.

Постанова суду у справі про адміністративні правопорушення має бути викладена у такій формі, щоб переконувала, що прийняте судом рішення єдино можливе і правильне.

Постанова суду у справі про адміністративні правопорушення повинна складатись з трьох частин – вступної, мотивувальної і резолютивної.

Резолютивна частина постанови суду у справі про адміністративні правопорушення – заключна частина єдиного документу суду і вона має узгоджуватись з висновками мотивувальної частини.

У резолютивній частині постанови суду у справі про адміністративне правопорушення надається конкретне формулювання з питань винності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; кваліфікації адміністративного правопорушення; виду та розміру застосованого адміністративного стягнення; про речові докази; судові витрати; про порядок та строк оскарження постанови.

У резолютивній частині постанови суду про визнання винним особи у вчиненні адміністративного правопорушення вказується про це. Висновок про винність особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, повинен випливати з формулювання і обґрунтування у мотивувальній частині постанови.

Встановлення або невстановлення винуватості особи безпосередньо пов`язано з подальшими правовими наслідками - притягнення (не притягнення) особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, відсутність у резолютивній частині оскаржуваної постанови висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення суперечить загальним засадам законодавства України про адміністративні правопорушення та поняттю адміністративного правопорушення, зазначеного у ст. 9 КУпАП, оскільки суперечить мотивувальній частині цієї постанови, тому постава суду першої також підлягає скасуванню із вказаних підстав.

Враховуючи викладене вище суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги захисника, що оскаржувана постанова не відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», суперечить вимогам ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, винесена без повного з`ясування судом всіх обставин справи, дослідження всіх доказів на предмет їх належності та допустимості, слушними та такими, що заслуговують на увагу, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника Зайцева Олександра Вікторовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.03.2026р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП в розмірі 3400,00грн. задовольнити.

Постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.03.2026р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП в розмірі 3400,00грн. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя