Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №520/26030/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

17 серпня 2026 року справа №520/26030/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 01.09.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

2) зобов`язати 5 державний пожежно-рятувальний загін головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 року по 31.12.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2025 року по 01.09.2025 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 1 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження служби цивільного захисту відповідач не нарахував та не виплатив йому грошового забезпечення з 20.05.2023 по 01.09.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує права позивача на грошове забезпечення, звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Представник відповідача надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з заявленими позовними вимогами, наполягає, що виплата грошового забезпечення позивача за спірний період здійснювалась у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , проходив службу цивільного захисту в системі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у спірний період перебував на грошовому забезпеченні в 5 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

Наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 17.07.2025 №668, полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника 9 ДПРЗ, звільнено із служби цивільного захисту за підпунктом 4 пункту 176 (у зв`язку із скороченням штату) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (по особовому складу) від 01.09.2025 №610 ОСОБА_1 виключено з кадрів ДСНС України, виключений зі списків особового складу з 01 вересня 2025 року.

На звернення позивача щодо складових грошового забезпечення, відповідачем надано лист від 24.09.2025 №658500-1-289/658509, яким повідомлено, що грошове забезпечення позивача за період з 2022 року по день звільнення зі служби нараховувалось та виплачувалось виходячи з посадових окладів, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року – 1762,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт, при цьому впродовж 2018-2025 років фактична зміна (підвищення) посадових окладів осіб рядового і начальницького складу не відбувалася через відсутність відповідного бюджетного асигнування.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати грошового забезпечення у спірний період, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року (далі – Постанова №704), затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Згідно пункту 2 цієї постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.

Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19.

Отже, з 29.01.2020 - дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з цим, слід зазначити, що з 30.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, розміри грошового забезпечення визначаються виконавчим органом влади (КМУ України), а не законами.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2023 року по справі №380/18850/21, розглядаючи аналогічні спірні правовідносини, зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 постанови №704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103.

З огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ураховує висновки Верховного Суду.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року - 2481,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року - 2684,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року - 3028,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023, змінено п.4 Постанови №704, в зв`язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України є чинною, що підтверджено постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24.

За висновками Верховного Суду, викладеними у вказаній вище постанові, Кабінет Міністрів України уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема, у твердому (фіксованому) розмірі, та реалізація таких повноважень не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, Постановою №481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Установлення Законами України про Державний бюджет України прожиткового мінімуму для працездатних осіб не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на викладені вище норми законодавства, враховуючи межі позовних вимог, суд зазначає, що позивач має право на нарахування та виплату йому грошового забезпечення з використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року у період з 02.05.2023 по 19.05.2023, а саме з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного відповідного календарного року.

Натомість, у подальшому, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 №481, що набрала чинності з 20.05.2023, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 01.09.2025 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного відповідного календарного року.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 у справі №480/7154/24, від 25.09.2025 у справі № 380/19882/24, від 27.11.2025 у справі №440/2947/24 та від 21.01.2026 у справі №200/8730/24.

При цьому, суд звертає увагу, що в обґрунтування свого права на перерахунок грошового забезпечення у період з 20.05.2023 по 01.09.2025 позивач посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, що набрало законної сили 18.06.2025, яким скасовано пункт 2 постанови КМУ №481.

За доводами позивача, після набрання вказаним судовим рішенням законної сили пункт 4 постанови КМУ №704 відновив свою дію в частині визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, що є підставою для перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 01.09.2025.

Однак, суд зазначає, що зазначене рішення Київського окружного адміністративного суду, на яке посилається позивач, скасовано постановою Верховного Суду від 16.07.2026, у зв`язку з чим вказані доводи судом не приймаються до уваги.

Водночас, суд зазначає, що саме Кабінет Міністрів України уповноважений на прийняття змін у грошовому забезпеченні, однак на момент спірних правовідносин Кабінетом Міністрів України не вносилися відповідні зміни у постанову №704 та не приймалося нормативно-правових актів, якими було встановлено порядок щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовцям, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року.

Так, за викладеного вище нормативного регулювання в даних правовідносинах, суд наголошує, що Кабінету Міністрів України надане право на визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Розмір грошового забезпечення не може бути визначений іншим органом.

Окрім того, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в первинній редакції, на яку посилається позивач, ніколи не набирав чинності, оскільки на момент набрання чинності зазначеною постановою п. 4 постанови Кабінету Міністрів України містив розмір посадового окладу, виходячи з прожиткового мінімуму на 2018 рік, що дорівнює 1762,00 грн. Отже, єдиним повноважним органом щодо встановлення розміру посадового окладу, а саме Кабінетом Міністрів України, не визначався інший розмір посадового окладу.

Жодна норма Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлює імперативного обов`язку Кабінету Міністрів України застосовувати актуальний прожитковий мінімум для обчислення посадових окладів, розмір грошового забезпечення військовослужбовців не встановлюється законами України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік та визначення (встановлення) розміру грошового забезпечення не є повноваженням суду під час розгляду відповідних справ. Кабінетом Міністрів України інших рішень про визначення посадового окладу не приймалося.

Відтак, позовні вимоги позивача здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 01.09.2025 не підлягають задоволенню.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають так як позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (пров.Виставочний, буд.1, м.Лозова, Харківська область, 64601, код ЄДРПОУ 38362844) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО