Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №646/5280/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Черняк В. Г.

Справа № 646/5280/26

Провадження № 2/644/5162/26

11.08.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Черняка В. Г.,

за участю:

секретаря судових засідань – Черняк Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом зняття арешту з квартири, в якому просить суд усунути перешкоди ОСОБА_1 у розпорядженні майном шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ПН ХМНО Луценко В.С. з заявою про відкриття спадкової справи щодо нерухомого майна, що залишилося після смерті сина – ОСОБА_2 , а саме двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . У процесі оформлення спадкової справи стало відомо, що на зазначену квартиру 01.10.2009 року накладений арешт Орджонікідзевським ВДВС Харківського МУЮ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 220-19/09 від 29.09.2009 року. Реєстраційний номер обтяження 9108138, обтяжувач Орджонікідзевський відділ ДВС Харківського МУЮ. З метою вирішення питання щодо зняття арешту з зазначеної вище квартири ОСОБА_1 звернулася до Міністерства юстиції України, та відповіддю від 19 січня 2026 року за № 6381/212421-31-25/20.3.1 було повідомлено, що згідно даних системи (ВП – спецрозділ) встановлено, що з 12.09.2008 року по 30.09.2009 року на виконанні в Орджонікідзевському ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 15074457, за яким боржником був ОСОБА_2 , а стягувачем ЗАТ «УМЗ», при цьому стан виконання якого завершено. Крім того, 09 квітня 2026 року на адресу відповідача був направлений адвокатський запит (отриманий Відповідачем 13 квітня 2026 року) згідно якого було запропоновано відповідачу зняти арешт з зазначеного нерухомого майна – квартири. Але відповіддю від 17 квітня 2026 року за № 59200 Відповідач зазначив про те, що дійсно у 2009 році було відкрито виконавче провадження про стягнення з сина позивача – ОСОБА_2 грошових коштів, яке було завершено в зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення та виконавчий документ повернений до суду та запропонував звернутися позивачу до суду з метою зняття арешту з квартири, що входить до складу спадкової маси. Позивач вважає, що виконавче провадження було завершено, тому з врахуванням приписів п. 2 ч. 4 ст. 59 ЗУ «По виконавче провадження» на сьогодні немає підстав для існування арешту на квартиру, а отже він підлягає зняттю. Крім того, за редакцією ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який діяв в період закриття виконавчого провадження (вересень 2009 року) державний виконавець повинен був при завершенні виконавчого провадження винести постанову, в якій зазначити про зняття арешту з нерухомого майна, а в нашому випадку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно даних Системи (ВП-спецрозділ) було встановлено, що з 12 вересня 2008 року по 30 вересня 2009 року на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 15074457, за яким боржником був ОСОБА_2 , а стягвачем ЗАТ «УМЗ», стан виконання якого завершено, назва виконавчої дії «Повернення ВД до суду» на підставі «майно, на яке можливо звернути стягнення відсутнє» та винесено Постанову про повернення виконавчого документа від 30 вересня 2009 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 25.06.2026 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, від представника позивача адвоката Березовського Є.В. надійшла суду заява про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Відповідач Індустріальний ВДВС у місті Харкові ХМУ МЮ в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток на зазначену в позовній заяві адресу, відзив на позов не подавав.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 17.06.20208 р. реєстраційний номер № НОМЕР_1 - право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло.

ОСОБА_2 є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 .

13 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ПН ХМНО Луценко В.С. з заявою про відкриття спадкової справи щодо нерухомого майна, що залишилося після смерті сина – ОСОБА_2 , а саме двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на зазначену квартиру 01.10.2009 року накладений арешт Орджонікідзевським ВДВС Харківського МУЮ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 220-19/09 від 29.09.2009 року. Реєстраційний номер обтяження 9108138, обтяжувач Орджонікідзевський відділ ДВС Харківського МУЮ.

З відповіді № 6381/212421-31-25/20.3.1 від 16.01.2006 за підписом В.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Вишневського Ю. вбачається, що 12.09.2008 року по 30.09.2009 року на виконанні в Орджонікідзевському ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 15074457, за яким боржником був ОСОБА_2 , а стягувачем ЗАТ «УМЗ», при цьому стан виконання якого завершено.

Крім того, 09 квітня 2026 року на адресу відповідача був направлений адвокатський запит (отриманий відповідачем 13 квітня 2026 року) згідно якого було запропоновано відповідачу зняти арешт з зазначеного нерухомого майна – квартири. Але відповіддю від 17 квітня 2026 року за № 59200 відповідач зазначив про те, що дійсно у 2009 році було відкрито виконавче провадження про стягнення з сина позивача – ОСОБА_2 грошових коштів, яке було завершено в зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення та виконавчий документ повернений до суду та запропонував звернутися позивачу до суду з метою зняття арешту з квартири, що входить до складу спадкової маси.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 4 статті 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України, визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема шляхом припинення дії, яка порушує право.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Статтею 391 цього Кодексу визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ЦК України даний позов є негаторним, а саме є вимогою власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні розпорядження нею. З негаторним позовом власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов`язані із порушенням володіння. Відповідачем за негаторним позовом є особа, яка своєю протиправною поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню власником користування чи розпорядження своїм майном.

За таких обставин, враховуючи відсутність відкритого виконавчого провадження, а також відомостей щодо закритих чи повернутих виконавчих документів, за якими можна було б встановити правомірність існування арешту, накладеного на спадкове майно, а також враховуючи неможливість подання позивачкою позову про визнання права власності на майно та зняття арешту, оскільки відповідач по даній справі (стягувач за виконавчим провадженням) буде невідомий, суд приходить до висновку, що порушене право позивачки на спадкове майно може бути захищено судом шляхом усунення перешкод у розпорядженні майном, а саме зняттям арешту з квартири.

Дослідивши надані суду докази, пояснення позивача, викладені в позовній заяві, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 12, 76, 81, 89, 95, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 387, 391 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. ст. 17, 40, 59 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту – задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме – з квартири АДРЕСА_1 , що накладений на підставі постанови Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 220-19/09 від 29 вересня 2009 р., реєстраційний номер обтяження № 9108138.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 44045454, юридична адреса: вул. Кооперативна, б. 12/14, м. Харків.

Головуючий - суддя: В.Г. Черняк