Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №638/12139/23 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/12139/23

Провадження № 1-кп/638/612/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62023170020001851 від 07.09.2023 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Березівка Житомирського району Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії – начальника відділення протидії безпілотним повітряним суднам прикордонної прокуратури швидкого реагування, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника відділення протидії безпілотним повітряним суднам НОМЕР_1 прикордонного загону, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 28-31,37,49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 02.06.2023, близько 15 год. 30 хв., у місці поруч із КСП РОП «К2» в районі н.п. Чернещина Борівської територіальної громади, Ізюмського району Харківської області, відкрито відмовився виконувати наказ начальника, відповідно до якого останній мав виконувати бойові завдання в межах ротного опорного пункту К-2, а саме стійко утримувати позиції в межах взводних опорних пунктів та К-21, К22, К23; не допустити прориву противника, заходу його в межі оборони та в тил військ; під час організації служби на визначених взводних опорних пунктах та позиціях постійно здійснювати контроль за прилеглими місцевостями та повітряним простором з метою своєчасного виявлення противника з метою завдання йому ураження, який був доведений до нього в усному порядку, начальником другого відділу прикордонної служби підполковником ОСОБА_6 та який був виданий уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також грунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. Тому своїми діями сержант ОСОБА_5 , підірвав боєготовність та боєздатність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, тобто, непокора- відкриту відмову виконати наказ начальника, вчиненого в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин та пояснив, про обставини, викладені вище, так як вони викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що на час невиконання наказу в нього були складні сімейні обставини, про що він повідомляв безпосереднього командира, що послугувало наявності пригніченого настрою та в подальшому невиконанню наказу командира. Також навів, що в той день він був не єдиним, хто відмовився виконувати наказ командира про виконання бойових завдань в межах ротного опорного пункту К-2.

За таких обставин, а також, оскільки інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин справи, суд розглядає справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, у суду немає сумніву в добровільності позиції учасників судового розгляду. Судом роз`яснені правові наслідки розгляду даної кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, а саме, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Крім повного визнання своєї вини, вина ОСОБА_5 повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, зокрема показами свідків сторони обвинувачення.

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що у квітні-червні 2023 року він проходив службу на посаді начальника 2-го відділення прикордонної служби швидкого реагування у складі НОМЕР_2 прикордонного загону, який вів активні бойові дії біля населеного пункту Кармазин Луганської області. Обвинувачений ОСОБА_5 проходив службу у його загоні, виконував бойові завдання на опорних пунктах. Приблизно 2 червня 2023 року, вдень, на вулиці, у с. Чернещина, ним було віддано усний наказ групі військовослужбовців, які були вишикувані на вулиці. Заступником начальника загону- ОСОБА_7 велась відеофіксація події, також були присутні два члени КСП. Наказ полягав в тому, щоб група військовслужбовців висунулася на опорні бойові пункти з метою відсічі противнику, ведення бойових дій та організації чергування на пунктах. Наказ був доведений приблизно до десятьох військовослужбовців, серед яких був ОСОБА_5 , який відмовився від виконання наказу в присутності свідків. Пояснив це низьким морально-психологічним станом. Вочевидь, наказ ОСОБА_5 був зрозумілий, позитивної відповіді про незрозумілість наказу від нього не надходило. В подальшому про невиконання наказу ОСОБА_5 ним було рапортом доведено до керівництва, після чого була проведена службова перевірка. Даних про поганий стан здоров`я ОСОБА_5 на час оголошення наказу він не мав, таких даних сам ОСОБА_5 під час оголошення наказу не надав. Як зауважив свідок ОСОБА_6 , на його суб`єктивну думку відмова ОСОБА_5 виконати наказ мала негативний вплив на інших військовослужбовців. В подальшому інші військовослужбовці виконали доведений наказ, який відмовився виконувати ОСОБА_5 . Зазначив, що ОСОБА_6 був начальником 2-го ВПС Прикордонної комендатури швидкого реагування. Пам`ятає, що з інших начальників був майор ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші особи, прізвища яких він не пам`ятає. Військові мали на озброєнні автомати, екіпіровані у форму, що ще, він не пам`ятає.

-допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що подія відмови від виконання наказу відбулася 02 червня 2023 року, під час того, як підполковник ОСОБА_12 віддавав бойовий наказ. В той час він займав посаду заступника начальника відділу з персоналу, ОСОБА_6 був начальником відділу. Свідок ОСОБА_8 здійснював документування віддання наказу. Після доведення наказу ОСОБА_12 спитав, чи всім зрозумілий наказ, після чого декілька військовослужбовців відмовилися від його виконання, серед них був обвинувачений. Наказ був відданий у розташуванні відділу у с. Чернещина Борівського району Харківської області. Зазначив, що це був бойовий наказ, який доводився усно. Військовослужбовців було більше 5 осіб, точніше він не пам`ятає. Військовослужбовці були вишикувані. Причин, з яких ОСОБА_5 відмовився виконувати наказ, він не пам`ятає. Чи був виконаний в подальшому наказ, який відмовився виконувати ОСОБА_5 , він не пам`ятає. Зазначив, що така відмова виконати наказ негативно впливає на військовослужбовців. Всіх, кому був доведений наказ, він не пам`ятає. Частина військовослужбовців була із штатного складу, частина була переведена за наказом.

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що 02.06.2026 близько 15 год 30 хв. у населеному пункті Чернещина Ізюмського району Борівської ТГ Харківської області був посталений наказ військовослужбовцям, який вони відмовились виконувати з посиланням на незадовільний морально-психічний стан. На той час свідок ОСОБА_13 проходив службу у 9 прикордонному загоні ім. Сечових стрільців комендатури швидкого реагування. Наказ був поставлений підполковником ОСОБА_12 , наказ був бойовим, про те, щоб зайняти позиції та тримати оборону, контроль за повітряним простором, точніше він не пам`ятає. Наказ був доведений усно близько до 10 військовослужбовців, які були вишикувані, вівся відеозапис. Свідок зазначив, що ОСОБА_5 був серед військовослужбовців, які відмовилися виконати наказ. Відмова буда висловлена усно. Така відмова військовослужбовців негативно вплинула на інших, на його суб`єктивну думку, оскільки це знижує загальний бойовий дух. Чи був виконаний наказ іншими військовослужбовцями, йому не відомо.

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що він служить у Державній прикордонній службі, за родом служби знайомий із обвинувачений ОСОБА_5 .. На КСП № 2 відбулася відмова виконати наказ командира військовими НОМЕР_3 , десь вдень біля 15-16 години у червні 2023 року, у Ізюмському районі Харківської області, с.Чернещина, з посиланням на моральний стан. Полковником ОСОБА_15 був відданий усний наказ приблизно 10 військовим, який частина військовослужбовців відмовилася виконати. Як зазначив свідок, ОСОБА_5 , який присутній в залі судового засідання, відмовився виконати наказ, який полягав в тому, щоб вивинутись на бойові позиції, з посиланням на морально-психологічний стан. Чи велася зйомка, він не пам`ятає. Чи були відомості ро стан здоров`я ОСОБА_5 на час відмови від виконання наказу, він не пам`ятає. Зауважив, що така відмова військовослужбовця ОСОБА_5 від виконання наказу мала негативний вплив на військовослужбовців. Цей наказ в подальшому був виконаний іншими військовослужбовцями.

Також незважаючи на те, що обвинувачений вину свою визнав, його винуватість підтверджується дослідженням в судовому засіданні доказами, а саме:

-постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 07.09.2023;

-повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення;

- медичною характеристикою ОСОБА_5 від 16.06.2023;

- висновком службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового наказу військовослужбовцями НОМЕР_1 прикордонного загону сержантом ОСОБА_16 , головним сержантом ОСОБА_5 , старшим сержантом ОСОБА_17 ;

- наказом № 767-АГ від 02.06.2023;

- Рапортами від 30.05.2023 коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_18 ;

- повідомленням про виявлення ознак вчинення кримінального правопорушення від 01.06.2023;

- листом про надання інформації від 01.06.2023 за № 32/4575/23-вих;

- витягом з бойового розпорядження командира НОМЕР_4 омбр № 2448/кп/4 гриф ОКП-СЛОВЯНСЬК 12.445 21.04.2023;

- витягом з наказу № 62-ОС від 08.02.2023;

- витягом з наказу № 240-ВВ від 22.04.2023;

- витягом з наказу № 440-ОС від 29.07.2023;

- витягом з наказу № 489-ОС від 24.07.2023;

- протоколом огляду комп`ютерних даних від 11.08.2023;

-копія бойового розпорядження командира НОМЕР_4 ОМБР №2448/кп/4дск.ОКП-СЛОВ`ЯНСЬК (13951).12.45.21.04.2023;

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_5 .

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Таким чином, суд дійшов висновку, що під час судового розгляду винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та подальше проходження ОСОБА_5 військової служби у лавах Збройних Сил України.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити покарання ОСОБА_5 , із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, на підставі ч. 1 ст. 58 КК України, замінити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_5 в дохід держави в розмірі 20) відсотків.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й, зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття у вчинені кримінального правопорушення, подальше проходження ОСОБА_5 військової служби у лавах Збройних Сил України, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проходження служби, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває. Також, суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно листа Заступника начальника загону- начальника Головного відділу безпілотних авіаційних систем ВЧ9938 полковника ОСОБА_19 , останній просить вирішити питання про можливість призначення найбільш м`якого покарання, не пов`язаного з обмеженням або позбавленням волі Головного сержанта ОСОБА_5 , оскільки наразі у військовій частині існує гостра необхідність у військовослужбовцях такого характеру.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, зазначеної в санкції статті ч. 4 ст. 402 КК України, а також із врахуванням даних про особу обвинуваченого, на підставі ч.1 ст. 58 КК України, замінити покарання на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_5 в дохід держави в розмірі 15 відсотків. Під час відбування цього покарання ОСОБА_5 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2023 року підозрюваному ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 14.08.2023, із визначенням застави в розмірі 53680,00 грн.

15 серпня 2023 року ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави, що підтверджуються листом ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Відповідно до вимог абз.3 ч.4 ст.202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі…якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч.11 ст.182 КПК України).

Судом установлено, що з моменту звільнення із-під варти та на день ухвалення вироку, тобто в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_5 виконав покладені на нього слідчим суддею обов`язки, передбачені ст.182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю.

Крім того, відповідно до п.в ч.1, ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує в строк відбуття покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 14.08.2023 по 15.08.2023 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Цивільний позов не заявлений.

Судові витрати, речові докази у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,-

У Х В АЛ И В:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, та призначити покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 58 КК України, замінити призначене ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_5 в дохід держави в розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків.

Під час відбування цього покарання обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

На підставі п.в ч.1, ч.5 ст.72 КК України, у строк відбуття покарання зарахувати час попереднього ув`язнення ОСОБА_5 з 14.08.2023 по 15.08.2023 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.

Внесену 15.08.2023 року на депозитний рахунок заставу в розмірі 53680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 коп. за ОСОБА_5 – повернути заставодавцю ОСОБА_20 .

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом 30 діб після проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1