Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №398/1158/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Суд: Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 12 серпня 2026 р.

Справа: №398/1158/26

Суддя: Петренко С. Ю.

Справа №: 398/1158/26

провадження №: 3/398/346/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" серпня 2026 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602763 від 28.02.2026 року о 12 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 у місті Олександрія, по вулиці Гетьмана Мазепи, 31, керуючи ТЗ ВАЗ 217030, ДНЗ НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував стан дорожнього покриття, не впорався з керуванням та допустив наїзд на перешкоду, а саме край проїзної частини (бордюр), внаслідок чого ТЗ отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.1 ПДР України.

Відповідальність за дане адміністративне правопорушення, передбачена ст.124КУпАП.

Також, відповідно до протоколу серії ЕПР 1 № 602766 від 28.02.2026 водій ОСОБА_1 у місті Олександрія, по вулиці Гетьмана Мазепи, 31, керуючи ТЗ ВАЗ 217030, ДНЗ НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан визначення алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на місці зупинки ТЗ, чим порушив п.2.5 ПДР України, правопорушення вчинено повторно протягом року, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, причина неявки суду не відома.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до Глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Неявка ОСОБА_1 в судові засідання свідчить про те, що він зловживає своїм правом на участь в розгляді справи.

З метою своєчасного та належного розгляду справи, виконання завдань провадження в справі про адміністративне правопорушення, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, відповідно до якої під час розгляду судом справ, передбачених ч. 1 ст. 130, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без його участі.

Дослідивши та вивчивши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

За змістом ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Процесуальна форма та зміст протоколу відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, правопорушником надані пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом».

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Отже, необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності, передбаченої вищевказаною статтею, є, зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог.

Дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення та надані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 та 124 КУпАП, не доведена належними та достатніми доказами, зважаючи на таке.

Як вбачається з дослідженого судом відеозапису, фіксація керування транспортним засобом іншою особою, а саме ОСОБА_2 , хоча відеозапис, розміщений на DVD-диску має напис «Трут 130 КУпАП».

Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дію, або бездіяльність. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, полягає (у спірному випадку) в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, доказуванню підлягає: факт керування особою транспортним засобом; наявність обґрунтованих підстав вважати, що така особа перебуває у стані сп`яніння.

При цьому, для притягнення до відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, необхідне підтвердження належними, допустимими і достатніми доказами всіх зазначених обставин у їх одночасній сукупності.

Відповідно до визначень, наданих у ст. 5 Закону України «Про дорожній рух та його безпеку», дорожній рух це процес руху по дорогах та інших місцях, де це не заборонено даним Законом, транспортних засобів та учасників дорожнього руху і пов`язаних з ним суспільних відносин; керування транспортним засобом це вплив на органи керування транспортного засобу, що призводить до зміни його положення, напрямку та швидкості руху.

Також відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України №14від 23грудня 2005року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 у місті Олександрія, по вулиці Гетьмана Мазепи, 31, транспортним засобом ВАЗ 217030, ДНЗ НОМЕР_1 , як про це зазначено у протоколах про адміністративне правопорушення.

На долученому до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписі відсутній факт керування ОСОБА_1 28.02.2026року о 12 год. 00 хв. транспортним засобом ВАЗ 217030, ДНЗ НОМЕР_1 .

Відтак, беззаперечних доказів щодо факту керування ОСОБА_1 в той час, який йому інкримінований в протоколах, матеріали справи не містять, а тому в даному випадку не можливо притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та за скоєння ДТП.

Таким чином, через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій, суд позбавлений можливості перевірити обставини викладені в протоколах, а також твердження особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і встановити істину у справі.

Суд наголошує, що працівниками поліції очевидців дорожньо-транспортної пригоди встановлено не було.

Долучена до протоколу схема ДТП має графічний характер та відображає дорожню обстановку вже після настання дорожньо-транспортної пригоди. Вона не містить належної фіксації слідів, які могли б достовірно підтвердити механізм дорожньо-транспортної пригоди та місце первинного контакту транспортних засобів. За таких обставин вона не може розглядатися як самостійний та достатній доказ вини особи, а підлягає оцінці виключно у сукупності з іншими доказами.

Згідно з дослідженим судом відеозапису вбачається, фіксація керування транспортним засобом іншою особою, а саме ОСОБА_2 , хоча відеозапис, розміщений на DVD-диску має напис «Трут 130 КУпАП».

Наведене свідчить про те, що під час оформлення матеріалів справи фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди належним чином не встановлено, а наявні у справі докази не доводять вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 12,1 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного порушення передбаченого ст. 124 КУпАП поза розумним сумнівом.

Суд наголошує, що сам обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неодноразово висловлений Європейським судом з прав людини.

В порушення вимог ст. 251 КУпАП до протоколів про адміністративне правопорушення не долучено жодного належного та допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених в протоколах, а протоколи про адміністративні правопорушення самі по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення його вини у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 130, 124 КУпАП.

Оскільки під час розгляду справи встановлено, що доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріали справи не містять, відтак суд вважає, що провадження у справі за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презум пцій.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, враховуючи, що суд розглядає справу про адміністративне правопорушення в межах складу адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколах про адміністративне правопорушення, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні остаточні дані з доказами складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , що є вочевидь недостатнім для здійснення переконливих висновків щодо наявності винуватості, є сумнівним, і повинно тлумачитись на користь особи, у відношенні якої було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях останнього складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст.130 КУпАП.

В зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення, судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст. ст.9, 124, 130, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua