Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №404/3403/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/3403/25

Номер провадження 2-а/404/110/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивн ицького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), про скасування постанови за справою про адміністративні правопорушення № 1/4357 від 25.03.2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення від 25.03.2025 № 1/4359; визнання незаконною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення від 25.03.2025 № 1/4357. На обгрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у вищевказаній постанові посилається на те, що позивач 14.03.2025р. в порушення приписів пункту 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року та частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не мав при собі військово-облікового документа. Вищевказані доводи ІНФОРМАЦІЯ_3 не підтверджені будь-якими доказами, на момент зупинки 14.03.2025 року позивач пред`явив працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 та ПС військово-обліковий документ в електронній формі Резерв+. ІНФОРМАЦІЯ_2 в оскаржуваній постанові не наводиться жодного доказу, який міг підтвердити винну позивача. Згідно пункту 9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Окремо слід зазначити, що розглядаючи справи про накладення штрафів на позивача не було враховано його матеріально становище, позивач станом на дату подання даного позову ніде не працює та офіційних доходів не має, що підтверджується відомістю з державного реєстру фізичних осіб – платників податків за 2025 рік. Також позивачу потрібно витрачати кошти на власне лікування пов`язане з необхідністю проходити ВЛК, а також на утриманні позивача знаходиться двоє малолітніх дітей ОСОБА_2 , 2021 року народження, та ОСОБА_3 , 2010 року народження

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 51).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23 травня 2025 року в адміністративній справі № 404/3403/25 скасовано. Адміністративну справу № 404/3403/25 направлено до Фортечного районного суду міста Кропивницького для продовження розгляду (а.с. 88-90).

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького Кулінка Л.Д. від 12 листопада 2025 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про визнання протиправними та скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення. Виділено зі справи № 404/3403/25 (номер провадження 2-а/404/95/25) за адміністративним позовом ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про визнання незаконною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення від 25.03.2025 № 1/4357. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Передано для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду роз`єднані позовні вимоги, а саме: ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про визнання незаконною та скасування постанову за справою про адміністративне правопорушення від 25.03.2025 № 1/4357 (а.с. 93-94).

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 96).

На виконання вимог ухвали судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 листопада 2025 року позивачем подано заяву (вх. № 49424 від 01.12.2025 року), якою усунуто недоліки вказані в ухвалі судді від 14.11.2025 року (а.с. 102-104).

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького Кулінка Л.Д. від 08 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на звернення до адміністративного суду. Прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання (а.с. 106).

Через канцелярію суду представником відповідача подано відзив (вх. № 2273 від 19.01.2026 року) на адміністративний позов, в якому останній заперечує проти задоволення позову, зазначає, що позивач перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , не пред`явив свій військово-обліковий документ уповноваженому представнику, офіцеру мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 капітану ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю при собі військово облікового документа, тобто правопорушення вчинялось протягом усього дня 14.03.2025 року. Уповноваженою особою, офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_4 14.03.2025 року було складено відносно позивача протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 1/3768. Під час складення протоколу, позивачу були роз`ясненні його права і обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що свідчить відповідний підпис позивача у протоколі. Протокол від 14.03.2025 року № 1/3768 про адміністративне правопорушення був складений у двох примірниках. Позивачу зміст протоколу був озвучений і вручений другий примірник під особистий підпис, про що свідчать відмітки у протоколі, позивачу також було забезпечено право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, про що свідчать його особисті підписи та письмові пояснення у протоколі. Послідовно протоколом № 1/3768 було зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого частино 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол є процесуальним документом. Розгляд справи відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача був призначений на 11 годину 15 хвилин 25.03.2025 року, проте у зазначений час не з`явився. Позивач у період проведення мобілізації, протягом дії правового режиму воєнного стану, в особливий період, а саме 14.03.2025 року в порушення приписів пункту 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 та частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не мав при собі військово-облікового документу, що не заперечувалося позивачем під час складання протоколу . Відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, з`ясувавши всі обставини по справі, оцінивши докази, керуючись законом і правосвідомістю, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 виніс постанову по справі №1/4357 від 25.03.2025 про накладення адміністративного стягнення. Вважає, що справа про адміністративне правопорушення вирішена з суворим дотриманням закону, а постанова по адміністративній справі №1/4357 від 25.03.2025 цілком законна та обґрунтована (а.с. 109-119).

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву (вх. № 39160 від 17.08.2026 року) про розгляд справи без його участі та без участі його представника, позов підтримав в повному обсязі, підписану повноважним представником.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавав.

Зважаючи на те, що особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана судом обов`язковою, суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін, за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

За приписами статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

25 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_5 винесено постанову № 1/4357 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Як вбачається із змісту вказаної постанови, 14.03.2025 року офіцером мобілізаційного відділення, капітаном ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , кабінет № 41 керуючись статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення було складено протокол № 1/3768 відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 у період проведення мобілізації протягом дії правового режиму воєнного стану, в особливий період, а саме 14.03.2025 року в порушення приписів пункту 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року та частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не мав при собі військово-облікового документу. На розгляд справи, призначений на 25.03.2025 року о 11-15 год ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений другим примірником протколу про адміністративне правопорушення, а також повідомленням про розгляд справи № 616 від 14.03.2025 року. Клопотання про перенесення розгляду справи від ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходило (а.с.17-20).

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Стаття 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

За приписами статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Нормами пунктів 12-13 Положення про Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 передбачено, що керівник Територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Отже, закон уповноважує Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (в тому числі і районні) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та від їх імені право накладати адміністративні стягнення мають керівники відповідних центрів.

Частиною першою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною другою зазначеної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частина третя статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За змістом пункту 3 статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України №64/2022та№69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника Територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_6 або поліцейський здійснює фото - і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото - та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Відповідно до частини 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

За змістом частини першої, частини третьої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», віком до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Таким чином, судом встановлено, що положеннями Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», держатель реєстру має право отримати інформацію про військовозобов`язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до примітки до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення положення статтей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Під час перевірки документів уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_6 мав здійснювати фото - і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото - та відеофіксації, відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів.

Отже, маючи можливість отримати інформацію про позивача як військовозобов`язаного з інших відомчих реєстрів (примітка до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення), службовими особами відповідача її не використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи.

За таких умов, підстав вважати, що позивач не мав при собі військово-обліковий документ, який може бути в електронному вигляді, у суду немає.

Тому посилання відповідача в оскаржуваній постанові на порушення позивачем частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника Територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, на обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа №201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження порушення позивачем приписів частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому постанова підлягає скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов задоволено, відповідачем здійснена сплата судового збору у розмірі 970,00 грн, що підтверджується квитанцією від 06.04.2025 року (а.с.11), вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_5 , як юридичної особи та головного розпорядника бюджетних коштів.

Керуючись статтями 7, 245, 254, 256, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 6, 19-20, 72, 77, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), про скасування постанови за справою про адміністративні правопорушення № 1/4357 від 25.03.2025 року, задовольнити.

Скасувати постанову за справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1/4357 від 25 березня 2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_5 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити.

Стягнути з міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення даного рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тестк рішення суду складено 17.08.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка