Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №460/9733/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Рівне№460/9733/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.04.2026 № 1918/12992 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті одноразової грошової винагороди у повному обсязі;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової винагороди до повного розміру 1 000 000 (один мільйон) гривень відповідно до Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 та виплатити невиплачену частину такої винагороди з урахуванням раніше проведених виплат.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . На момент укладення контракту (30.07.2024) йому було 23 роки. 28.07.2025 під час виконання бойового завдання одержав поранення. Вважає, що у зв`язку з отриманим пораненням, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України під час воєнного стану», має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 1000000 грн, однак військова частина НОМЕР_1 облікувала лиш 107 днів безпосередньої участі, не беручи до уваги поранення, та виплатила 500 000 грн. Таке нарахування суперечить вимогам постанови та порушує право позивача на отримання повної одноразової винагороди у розмірі 1 000 000 грн.

Ухвалою суду від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що постанова від 11.02.2025 за № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України під час воєнного стану» пов`язує виникнення права на виплату одноразову грошову допомогу саме з обставинами, які існували на момент набрання нею чинності, а не з самим фактом отримання поранення у будь-який час під час проходження військової служби. Позивачу було виплачено одноразову грошову винагороду за тривалість проходження військової служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 000 000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, облікованих станом на 13.02.2025 — дату набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 153. Станом на 13.02.2025 за позивачем було обліковано 107 днів безпосередньої участі у бойових діях, у зв`язку з чим виплату одноразової грошової винагороди було здійснено пропорційно фактичній тривалості такої участі. Доводи позивача ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень Постанови № 153 та не підтверджують наявності у нього права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.07.2024 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки, в/ч НОМЕР_2 .

Надалі проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - Відповідач) на посаді снайпера ІІ категорії 1 відділення снайперів взводу снайперів.

28.07.2025 під час виконання бойового завдання, одержав поранення пов`язане із захистом Батьківщини.

01.01.2026 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров`я – за наявності інвалідності.

Відповідно до довідки № 21400 від 11.10.2025, станом на 13.02.2025 за позивачем було обліковано 107 днів безпосередньої участі у бойових діях. Позивачу було виплачено одноразову грошову винагороду за тривалість проходження військової служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 000 000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, облікованих станом на 13.02.2025 — дату набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 153. Вказані обставини сторонами не заперечується.

Позивач вважає, що у зв`язку з отриманим пораненням, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України під час воєнного стану», має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 1 000 000 грн, однак військова частина НОМЕР_1 облікувала лиш 107 днів безпосередньої участі, не беручи до уваги поранення, та виплатила 500 000 грн. У зв`язку з чим, звернувся до відповідача із заявою про перерахунок одноразової допомоги, однак отримав відмову.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цей фундаментальний конституційний принцип закріплює дозвільний тип правового регулювання для суб`єктів владних повноважень і виключає можливість прийняття ними дискретних рішень поза межами прямих приписів закону.

Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Наведене положення є конституційною гарантією підвищеного державного захисту осіб, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, суверенітету і територіальної цілісності України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Суд встановив, що позивач відповідає всім обов`язковим критеріям, визначеним абзацом другим пункту 4 Постанови № 153:

1. Є військовослужбовцем сержантського складу Збройних Сил України;

2. Призваний на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років;

3. Проходить військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій;

4. Станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025 року) загальний строк його безпосередньої участі становив менше шести місяців (107 днів);

За таких обставин позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Враховуючи викладене, відповідач виплатив позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби у бойових умовах за 107 днів безпосередньої участі станом на 13.02.2025 у розмірі.

Стосовно твердження позивача, що він має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у повному обсязі, тобто у розмірі 1 000 000,00 грн., у зв`язку з отриманням поранення, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що поранення позивач отримав 28.07.2025, тобто вже після набрання чинності Постанови №153.

Як вже зазначалося судом, у пункті 4 Постанови № 153 зазначено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Аналізуючи вказану норму права, суд зазначає, що одноразова грошова допомога в повному обсязі виплачується військовослужбовцям, які на момент набрання чинності постановою №153 (13.02.2025), брали участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій менше шести місяців через наявність у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Сторонами не заперечується, що станом на 13.02.2025 позивач брав безпосередню участь у бойових діях 107 днів, що є менше шести місяців.

Доказів того, що період безпосередньої участі позивача у бойових діях станом на 13.02.2025 менше шести місяців спричинений наявністю у нього захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або перебуванням та звільненням з полону, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було обґрунтовано відмовлено позивачу у виплаті грошової винагороди за Постановою №153 в повному обсязі.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Повний текст рішення складений 17.08.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО