Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №420/14163/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14163/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, при секретарі Наталії ПЕРЕБИЙНІС, за участю представника позивача та третіх осіб ОСОБА_1 , представника відповідача Андрія ЯРЕСЬКО,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 у власних інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , 2020 року народження, до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним висновку та зобов`язання вчинити певні дії, за участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом в своїх інтересах та інтересах своєї доньки ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним Висновок №5 Комісії з питань виплат одноразової грошової допомоги Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що затверджений 20.03.2026 начальником ОКПП "Київ" полковником ОСОБА_6 , про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" батькам та членам сім`ї загиблого майора (посмертно) ОСОБА_7 .

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України) виплатити ОСОБА_2 та її доньці, ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачці та її доньці неправомірно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги (ОГД), передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як близьким родичам майора ОСОБА_7 , який загинув під час захисту Батьківщини. Підставою такої відмови є посилання відповідача на те, що чоловік позивачки загинув не перебуваючи при цьому на території ведення бойових дій, зокрема й на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора . Позивач звертає увагу суду на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. №714 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 і від 28 лютого 2022 р. № 168" (далі - Постанова №714), якою абзац 2 пункту 2 Постанови №168, був викладений в редакції: "Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн гривень.".

Ухвалою від 20.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу без повідомлення представників сторін у спрощеному провадженні.

У поданому 29.05.2026 відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Правомірність відмови у виплаті одноразової грошової допомоги (ОГД) родичам майора ОСОБА_7 відповідач обгрунтовує тим, що в березні 2025 р. Урядом змінено умови виплати такої ОГД. Пунктом 2 Постанови №168 (в редакції Постанови КМУ від 25.03.2025 № 355, яка діяла під час загибелі майора (посмертно) ОСОБА_7 ) установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. грн.

Розглядаючи заяви позивача щодо виплати ОГД комісією було встановлено, що майор (посмертно) ОСОБА_8 на виконання бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04.03.2025 № 103 (гриф), розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04.03.2025 № ш/02.5-910, та на виконання розпорядження Головного штабу Збройних сил України від 03.03.2025 №4323, відповідно до бойового розпорядження ОКПП від 04.03.2025 № 9 (гриф) виконував бойові (спеціальні) завдання охорони прикриття ділянки державного кордону та з реагування на зміни в обстановці на ділянці відповідальності НОМЕР_2 прикордонного загону з місцем дислокації АДРЕСА_1 , тобто приймав участь у забезпеченні здійснення заході з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Дата загибелі (смерті) є ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце загибелі (смерті) - Київська обл., Вишгородський р-н (на кордоні з республікою Білорусь в зоні ЧАЕС). Загинув під час участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконував бойові (спеціальні) завдання охорони прикриття ділянки державного кордону та з реагування на зміни в обстановці на ділянці в зоні ЧАЕС, при цьому загибель настала не під час перебування на території ведення бойових дій та її здійснення, не на тимчасово окупованій російською федерацією території України, або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора. Комісією ОКПП з питань виплати одноразової грошової допомоги за результатами розгляду заяв позивачки щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168 прийнято рішення у формі висновку від 20.03.2026 № 5 про відмову у призначенні ОГД . Вважає, що даний висновок прийнято ОКПП в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством України, а тому підстави для скасування даного висновку відсутні.

02.06.2026 позивачка надала відповідь на відзив, в якій звертає увагу на набуття чинності нової редакції пункту 2 Постанови КМУ №168, згідно якої "Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн гривень.". Це - імперативна норма, яка не містить жодних додаткових умов, крім загибелі (смерті) в період воєнного стану, а її конструкція не дозволяє її тлумачити двозначно чи неоднозначно. Наведеною Постановою №714 викладено в новій редакції Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок №975). З червня 2024 р. набула чинності відсильна норма (частина 2 пункту 11 Порядку №975), згідно якої : "Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" .

Тобто, чинним законодавством чітко та однозначно врегульовано умови та підстави виплати ОГД родичам загиблих під час дії воєнного стану військовослужбовців, у т.ч. й позивачці з донькою. Такі умови з боку останніх було дотримано: ними було надано усі необхідні документи, а самі вони не підпадають під критерії для відмови у виплаті, що визначені законодавством (позивачка та її донька не є громадянами Російської Федерації або Республіки Білорусь, особами, які постійно проживають на територіях цих країн, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору). Відповідно, з урахуванням частини другої статті 19 Конституції України (рамки діяльності відповідача звужені лише виконання прямих приписів законодавства, та не надає можливості розширеного його тлумачення), в спірних правовідносинах відповідач діяв неправомірно, в порушення визначеної абз.2 пункту 2 Постанови №168 імперативної норми.

В запереченнях від 05.06.2026 відповідач вказує, що з аналізу вимог пункту 2 Постанови 168 (після змін, внесених постановою КМУ від 18.06.2024 № 714) слідує те, що розмір одноразової грошової винагороди у разі загибелі саме осіб, які зазначені у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не може становити менше 15 млн. гривень.

Ухвалою від 03.06.2026 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче провадження на 30.07.2026, залучено в якості третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

09.06.2026 представник третьої особи Іванова Леоніда Анатолійовича подав письмове пояснення, в якому просить відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні її відзиву у справі №420/14163/26, та повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у цій справі.

В судовому засіданні 30.07.2026 суд закрив підготовче провадження, та за згодою представників сторін розпочав розгляд справи по суті. В подальшому в судове засіданні оголошено перерву до 06.08.2026.

Представник позивача та третіх осіб просить задовольнити позов. Представник відповідача заперечує проти позовних вимог.

06.08.2026 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в режимі відеоконференції, заслухавши представників сторін, третіх осіб, дослідивши в сукупності докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_2 є дружиною загиблого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України) майора (посмертно) ОСОБА_7 ., що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 22.10.2019 серія НОМЕР_3 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Майор ОСОБА_7 на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04.03.2025 № 103 (гриф), розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04.03.2025 № ш/02.5-910, та на виконання розпорядження Головного штабу Збройних сил України від 03.03.2025 №4323, відповідно до бойового розпорядження ОКПП від 04.03.2025 № 9 (гриф) виконував бойове (cпеціальне) завдання в складі групи військовослужбовців Збройних Сил України, рухаючись на автомобілі в район виконання завдання, ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув (у складі всієї групи) в результаті підриву на протитанковій міні на території руїн колишнього села Теремці Вишгородського району Київської області, за 600 метрів від державного кордону України (30 - кілометрова зона відчуження Чорнобильської атомної електростанції). Згідно лікарського свідоцтва про смерть №51 від 31.03.2025 причиною смерті ОСОБА_7 є мінно-вибухова травма з ушкодженням декількох ділянок, внаслідок вибуху міни.

За висновком Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (Витяг з протоколу №163 засідання ЦВЛК від 27.02.2026 ) травма, яка призвела до смерті майора ОСОБА_7 . ТАК, ПОВЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

За наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2025 №323-АГ було проведене комісійне розслідування зазначеного нещасного випадку (випадку смерті) військовослужбовця, за результатами якого комісією було складено, а Головою Державної прикордонної служби України - затверджено відповідні Акти форми Нвс-5 та Нвс-1 (акт №2025-99 від 24.11.2025, та акт №99-2025 від 24.11.2025). Згідно висновків комісії (пункт 7 акту №2025-99 від 24.11.2025 ) нещасний випадок (випадок смерті) уважається таким, що стався з ОСОБА_7 під час виконання ним обов`язків військової служби відповідно до вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Також зазначена комісія встановила, що такий нещасний випадок (випадок смерті) не є наслідком вчинення потерпілим дій в стані у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Позивачка з метою отримання передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" одноразової грошової допомоги, від свого імені та від імені своєї малолітньої доньки, разом з батьками загиблого офіцера було оформлено та 13 березня 2026 року надано відповідачеві необхідні документи для виплати одноразової грошової допомоги .

Розглядаючи заяви позивача щодо виплати ОГД комісією було встановлено, що майор (посмертно) ОСОБА_8 на виконання бойового розпорядження виконував бойові (спеціальні) завдання охорони прикриття ділянки державного кордону та з реагування на зміни в обстановці на ділянці відповідальності НОМЕР_2 прикордонного загону з місцем дислокації АДРЕСА_1 , тобто приймав участь у забезпеченні здійснення заході з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Дата загибелі (смерті) є ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце загибелі (смерті) - Київська обл., Вишгородський р-н (на кордоні з республікою Білорусь в зоні ЧАЕС). Загинув під час участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, при цьому загибель настала не під час перебування на території ведення бойових дій та її здійснення, зокрема, на тимчасово окупованій російської федерації території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора. як це прямо передбачено пунктом 2 Постанови № 168.

Комісією ОКПП з питань виплати одноразової грошової допомоги за результатами розгляду заяв позивачки щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168 прийнято рішення у формі висновку від 20.03.2026 № 5 про відмову у призначенні ОГД.

Таким чином, підставою для відмови позивачці у виплаті ОГД став той факт що, майор ОСОБА_7 під час загибелі не перебував на території ведення бойових дій, зокрема й на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора. А саме такий факт перебування на зазначених територіях, на думку відповідача, прямо пов`язаний Урядом в Постанові №168 з можливістю виплати ОГД.

Позивачка вважає, що зазначена позиція відповідача не ґрунтується на нормах закону, тому звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного станув Україні", в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ). Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Cтаттею 1 Закону № 2011-ХІІ, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2).

Підпунктом "а", "б" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. (п.6 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ.)

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (п.10 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Вичерпний перелік підстав, за якими не здійснюється призначення та виплата одноразової грошової допомоги, наведений у ст. 16-4 Закону № 2011-ХІІ.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У пунктах 4 та 5 Порядку № 975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII .

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо смерть військовослужбовця є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (стаття 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункт 19 Порядку №975 у відповідній редакції).

Також, згідно пункту 29 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Отже, Закон № 2011-XII та Порядок №975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

З огляду на вищевказані положення, суд вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Постановою №168 (в редакції на дату загибелі військовослужбовця) передбачені, зокрема, умови та порядок виплати ОГД членам сім`ї загиблих військовослужбовців.

Так, згідно абзацу 1 пункту 2 Постанови №168, особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень. (Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1311 від 15.11.2024 - застосовується з 25 серпня 2024 року).

А відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови № 168 розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень. (Абзац другий пункту 2 застосовується з 04.05.2024).

Отже, обидва абзаци пункту 2 Постанови №168 пов`язують виплату ОГД в розмірі 15 млн.грн. саме з фактом загибелі або смерті внаслідок поранення, зокрема, отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини. Аналіз конструкції першого речення абзацу 1 свідчить, що такі ж самі наслідки наступають у випадку смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора. Таким чином, смерть військового внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини у період воєнного стану, незважаючи на місце отримання такого поранення, є підставою виплати близьким ОГД в розмірі 15 млн. грн.

Зі змісту наведених положень убачається, що одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю військовослужбовця є єдиною виплатою у фіксованому розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками між усіма особами, які мають право на її отримання. Таке право реалізується шляхом подання правомочною особою або її законним представником відповідної заяви до уповноваженого органу.

Правильність такого застосування вищенаведених положень Постанови №168 підтверджується і сформованим у подібних правовідносинах правовим висновком Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 17 липня 2024 року у справі № 600/548/23-а (адміністративне провадження № К/990/12279/24) Верховний Суд виклав таке.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що висновок №5 від 20.03.2026 є протиправним через неправильне застосування норм матеріального права, так як винесене відповідачем всупереч нормам Закону №2011-ХІІ, та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 . Інших мотивів та підстав для відмови позивачці, крім наведених, оскаржуване рішення не містить.

Отже, посилання відповідача на те, що умовою виплати ОГД є загибель військовослужбовця під час виконання бойових завдань, безпосередньо перебуваючи на території ведення бойових дій, зокрема й на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, суд вважає необґрунтованим. Про це також свідчить редакція абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168, "Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн гривень.". Це - імперативна норма, яка не містить жодних додаткових умов, крім загибелі (смерті) в період воєнного стану, а її конструкція не дозволяє її тлумачити неоднозначно.

Відповідно, відмова у нарахуванні та виплаті ОГД позивачці та її доньці є неправомірною та становить порушення соціальних гарантій як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Щодо обраного позивачкою способу захисту порушеного права.

Відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У будь-якому випадку рішення, що приймається суб`єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає всім критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України. Це, зокрема, означає, що такий суб`єкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення прийнято обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин, що мають значення), безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 16 листопада 2020 року у справі № 640/5615/19, від 4 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19. При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.".

Як вже зазначив суд, підстав , передбачених статтею 16-4 Закону України №2011-ХІІ , за якими в усіх випадках призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, комісія з питань виплат ОГД Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" не встановила. Зокрема, це якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Крім того, містить окремі підстави для не виплати ОГД викладені в абзаці п`ятому пункту 2 Постанови №168: це особи з числа громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Як вбачається, жодна із зазначених підстав для відмови у виплаті ОГД позивачці та членам родини загиблого майора ОСОБА_7 застосована бути не може.

Чинним законодавством чітко та однозначно врегульовано умови та підстави виплати ОГД родичам загиблих під час дії воєнного стану військовослужбовців, у т.ч. й позивачці з донькою. Такі умови з боку останніх було дотримано: ними було надано усі необхідні документи, вони не підпадають під критерії для відмови у виплаті, що визначені законодавством.

Оскільки суд встановив, що відмова у нарахуванні та виплаті ОГД позивачці та її доньці є неправомірною та становить порушення її соціальних гарантій як членів сім`ї загиблого військовослужбовця, то є обгрунтованим вимога позивачки застосувати спосіб поновлення порушених прав позивачки у вигляді зобов`язання військової частини НОМЕР_1 призначити та виплатити позивачці та її доньці одноразову грошову допомогу у визначеному Постановою №168 розмірі.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору відсутні.

Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд не розглядає через відсутність документального підтвердження розміру цих витрат. Такі докази позивач може подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов.

Визнати протиправним висновок №5 Комісії з питань виплат одноразової грошової допомоги Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», що затверджений 20.03.2026 начальником ОКПП «Київ» полковником ОСОБА_9 , про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» батькам та членам сім`ї загиблого майора (посмертно) ОСОБА_7 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) призначити та виплатити ОСОБА_2 та її малолітній доньці ОСОБА_3 , 2020 року народження, одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст виготовлений 17.08.2026.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА