Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №938/439/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/439/26

Провадження № 1-кп/938/88/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12026091130000031 від 10.03.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, українця, зі середньою освітою, депутатом не обирався, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 у середині січня 2026 року з метою вчинення незаконної порубки дерев, направився в лісовий масив Довгопільського лісництва Верховинського районного лісгоспу, який розташований в адміністративних межах села Стебні Верховинського району Івано-Франківської області.

Перебуваючи в лісовому масиві кварталу № 8, виділ № 17 (експлуатаційні ліси) Довгопільського лісництва Верховинського районного лісгоспу що не входить до природно-заповідного фонду, ОСОБА_4 у середині січня 2026 року, реалізуючи свій злочинний умисел на незаконну порубку лісу, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елемента навколишнього природного середовища, діючи умисно з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи так діяти, самовільно, без відповідного дозволу (лісорубного квитка, ордера), виданого уповноваженим органом, за допомогою власної бензопили іноземного виробництва, вчинив незаконну порубку лісу, а саме п`яти сироростучих дерев породи ялина, загальною кубомасою 7,51 м?.

Внаслідок незаконної порубки ОСОБА_4 п`яти сироростучих дерев породи ялина загальною кубомасою 7,51 м? відповідно до проведеної судової женерно-екологічної експертизи від 18.03.2026 року заподіяно тяжкі наслідки, тобто шкоду на загальну суму 109275,57 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконну порубку дерев у лісах, що спричинило тяжкі наслідки, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 246 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, вказавши, що дійсно в січні 2026 року він, не маючи спеціального дозволу, зрізав у лісі п`ять дерев породи ялина (смерека). Вказані дерева використав для господарських потреб. Завдані збитки відшкодував повністю. Під час судових дебатів захисник та обвинувачений просили призначити останньому мінімальне покарання, від відбування якого звільнити з мінімальним іспитовим строком.

Від представника потерпілого Білоберізької сільської ради поступила заява про розгляд цієї справи у його відсутності, в якій він не заперечував щодо розгляду даного кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, просив обвинуваченого суворо не карати, зазначивши, що цивільний позов не заявлятимуть у зв`язку з добровільним відшкодуванням завданої злочином шкоди (а.с.36).

Прокурор, обвинувачений та його захисник у судовому засіданні клопотали щодо розгляду даного кримінального провадження без дослідження доказів щодо тих обставин, які обвинуваченим не оспорюються.

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв`язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються процесуальних витрат на проведення експертиз, а також, дослідженням досудової доповіді, складеної працівником Верховинської РС філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області.

При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщов становлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до обвинувального акта, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку (а.с.4, 66,67), з чим суд погоджується.

Як вбачається з обвинувального акта, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено (а.с.4).

Суд також враховує особу винного ОСОБА_4 . Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 52), його місце проживання та реєстрації: с. Стебні Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.55,62,63), проживає один (а.с.64), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетіах КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня Верховинської селищної ради» не знаходиться (а.с. 55), раніше не судимий (а.с.61), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 62).

Згідно з досудовою доповіддю Верховинського РС філії ДУ «Центр пробації в Івано-Франківській області» від 03.06.2026 року (а.с.40-44), ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства - середній, виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку Верховинського РС виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним накладення на правопорушника обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 4 ст.246 КК України (в редакції закону, що діяв на час вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто станом на січень 2026 року) незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п`яти до семи років.

Таким чином, санкцією ч. 4 ст. 246 КК України передбачено тільки основне покарання у виді позбавлення волі.

У ст.69-1 КК України закріплено, що за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З аналізу вказаної норми кримінального закону вбачається обов`язок суду її застосувати у разі, якщо обвинувачений визнав свою вину, при наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу ( п.1 з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; п.2 добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди), відсутності обставин, що обтяжують покарання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2026 року в справі № 214/2983/24 дійшла висновку, що ч.1 ст. 69-1 КК України застосовується за обов`язкової наявності таких підстав: а) наявність не менше як по одній обставині, що пом`якшує покарання, з пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 66 цього Кодексу; б) відсутність обставин, які обтяжують покарання; в) визнання обвинуваченим своєї вини.

Максимальний строк покарання у виді позбавлення волі, встановлений у санкції ч.4 ст.246 КК України, становить 7 років, 2/3 частини від якого – 4 роки та 6 місяців, що є меншим за мінімальний строк, передбачений у санкції цієї статті кримінального закону.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (тяжкий), особу винного (не судимий, пенсійного віку, проживає один), висновок досудової доповіді Верховинського РС філії ДУ «Центр пробації в Івано-Франківській області» про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, у зв`язку з чим слід обвинуваченого звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.ст.75,76 КК України.

Суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік відповідає загальним засадам призначення покарання згідно з ст. 65 КК України та меті кримінального покарання, що визначена ст. 50 КК України, узгоджується з принципом індивідуалізації покарання, та є справедливим.

За приписами ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду в разі набрання ним законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку вирішує щодо стягнення судових витрат, долю речових доказів.

Речових доказів у справі немає.

Витрати на проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні становлять 1782,80 гривень (а.с. 4, 65), а саме за судову інженерно-екологічну експертизу.

Дану суму слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави, оскільки відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, та призначити йому покарання на підставі ст.69-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки та 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити з ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк – 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ч. 1, ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 користь держави 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок витрат на проведення судової експертизи.

На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до вимог ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Суддя ОСОБА_6