Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №214/3568/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3568/25

2-а/214/14/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить скасувати постанову №69/1 від 14.04.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що 14 квітня 2025 року позивач дізнався про те, що відповідачем складено відносно нього Постанову №69/1 від 14.04.2025 року. На підставі зазначеної Постанови та протоколу віл 11.04.2025 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, за змістом оскаржуваної постанови позивач дізнався, що 23 вересня 2024 року він не отримав повістку та працівниками ТОВ «Епіцентр К» було складено акт відмови від отримання повістки. Однак, позивач звертає увагу на те, що вказаний акт не складався у його присутності, адже 23 вересня 2024 року, о 10 годині 00 хвилин, його не було на робочому місці, оскільки його зміна у той день починалась об 12 годині 15 хвилин.

31 березня 2025 року в ході особистого моніторингу додатку «Резерв+» позивач, виявив, що він має порушення військового обліку та у цей же день відвідав ІНФОРМАЦІЯ_2 , де пройшов ВЛК.

У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 28.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, своїм правом не скористався - відзив на позовну заяву до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_1 від 22.04.2021 року, останнього з 05 травня 2008 року взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також зазначено, що такий 22 квітня 2021 року за станом здоров`я є обмежено придатним до військової служби та підлягає повторному медичному пересвідченню 22 квітня 2026 року.

Відповідно до Акту відмови від отримання повістки від 23.09.2024 року, складеного менеджером з персоналу ОСОБА_3 та юрисконсультом Терелицькою С.О., ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик на 09 годину 00 хвилину 27 вересня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

11 квітня 2025 року старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено Протокол про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яким встановлено, що 11 квітня 2025 року, о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (зі змінами) та п.3.1 гл. 3 розділу ІІ Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 (зі змінами), що передбачає накладання адміністративного стягнення (штрафу) у розмірі від 1 000 до 1 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП від 07.12.1984 року №8073-Х (із змінами) під час дії особливого періоду.

У вказаному протоколі в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» вказано, що 23 вересня 2024 року повістку не отримав.

Другий примірник протоколу позивач отримав.

Згідно до Постанови №69/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.04.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення (штраф) у розмірі 17 000 грн. 00 коп.

З постанови убачається, що 11 квітня 2025 року, о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (зі змінами) та п.3.1 гл. 3 розділу ІІ Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 (зі змінами), що передбачає накладання адміністративного стягнення (штрафу) у розмірі від 1 000 до 1 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 07.12.1984 року №8073-Х (із змінами) під час дії особливого періоду

14 квітня 2025 року позивачем отримано копію постанови №69/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.04.2025 року.

22 квітня 2025 року позивачем було сплачено штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп.

Відповідно до Довідки підписаної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , позивач 01 квітня 2025 року, 08 квітня 2025 року, 10 квітня 2025 року та 14 квітня 2025 року, з 08 годин 00 хвилин до 17 години 00 хвилини знаходився у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч.ч. 1 і 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 72, 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч. 2 статті Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Статтею 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 року №2801-XII (далі - Закон №2801-XII) передбачено, що законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Згідно із ст. 1 Закону України від 21.10.1993 року №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Так, зважаючи на вищевикладене, суд не погоджується з твердженням позивача, що у зв`язку з тим, що він не отримував 23 вересня 2024 року від працівників ТОВ «Епіцентр К» повістку про виклик на 09 годину 00 хвилин 27 вересня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно не з`явився у вказану дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у результаті чого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову №69/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.04.2025 року, адже з вказаної постанови убачається, що позивач відмовився від отримання повістки про виклик саме на 11 квітня 2025 року о 17 годині 00 хвилин.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обґрунтованої відмови від отримання повістки на 11 квітня 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати по справі суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 241-242, 244-246, 250-251, 255, 286, 295 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Попов