Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №214/4459/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4459/26

2/214/4519/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.04.2018 року у розмірі 25 933 грн. 42 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Так, 11 квітня 2018 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 11.04.2018 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка №НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а отже не виконав зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 25 933 грн. 42 коп., яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом – 20 535 грн. 90 коп.; загального залишку заборгованості за відсотками – 00 грн. 00 коп.; заборгованості за пенею – 4 771 грн. 52 коп.; заборгованості за порушення грошового зобов`язання – 626 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, своїм правом не скористався – відзив на позовну заяву до суду не надав.

За встановлених обставин суд уважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Так, судом встановлено, що 11 квітня 2018 року відповідач звернувся до банку із Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг, у якій просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов Договору та наведених у Анкеті-Заяві умов.

У пункті 4 Анкети-заяви зазначено, що відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодуванням збитків, що можуть бути заподіяні Банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на Клієнта.

Таким чином, 11 квітня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» від 11.04.2018 року, згідно із умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг.

Також, позивач додав до матеріалів справи Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universalbank та загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 11.04.2018 року, наданого позивачем, вбачається, що відповідач у порушення умов Кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 02 квітня 2026 року утворилась заборгованість в сумі 25 933 грн. 42 коп., яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом – 20 535 грн. 90 коп.; загального залишку заборгованості за відсотками – 00 грн. 00 коп.; заборгованості за пенею – 4 771 грн. 52 коп.; заборгованості за порушення грошового зобов`язання – 626 грн. 00 коп.

Отже позичальник, в порушення вимог Кредитного договору, свої зобов`язання щодо виконання належним чином взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, не виконав, що потягло за собою виникнення простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно ч.ч. 1,3 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом установлено, що відповідач усунувся від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти у повній мірі не повернув, внаслідок чого, утворилась заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.04.2018 року, яка складається з заборгованості за сумою кредиту, у зв`язку з чим, суд погоджується з вимогою про нарахування заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 535 грн. 90 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 4 771 грн. 52 коп. та заборгованості за порушення грошового зобов`язання у розмірі 626 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виконання (договір чи діалект). Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

У п.4.16 Розділу ІІ Умов вказано, у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов`язань). на залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного клієнтом кредиту. при цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних.

Згідно п.4.18 Розділу ІІ Умов, при цьому у разі якщо Клієнт погасить заборгованість зі сплати обов`язкового платежу, яка виникла до настання істотного порушення клієнтом зобов`язань, та сплатить штраф і щомісячний мінімальний платіж у строк до 120 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу), вимога банку, зазначена у повідомленні, втрачає чинність, а попередньо узгоджені умови кредитування (у тому числі щодо сплати щомісячних мінімальних платежів та відсотків за користування кредитом) поновлюються. банк на власний розсуд має право збільшити строк, зазначений в абзаці першому цього пункту, але не більше ніж до 210 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу).

Відповідно п.4.19. Розділу ІІ Умов, у випадку якщо істотне порушення клієнтом зобов`язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 4.18., кредит стає у формі «на вимогу», а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. з моменту направлення вимоги і до повного погашення на залишок суми заборгованості нараховується штраф у розмірі 100 грн. 00 коп. та пеня у розмірі 6,4% на місяць за кожен день прострочення виконання.

Крім того, згідно з п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В Україні воєнний стан, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ХІ, введений із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб та неодноразово продовжувався і триває на даний час.

Разом із тим, з наданого розрахунку заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.04.2018 року убачається, що заборгованість за пенею у розмірі 4 771 грн. 52 коп. нараховувалась за період з 30 січня 2020 року по 01 березня 2020 року, а заборгованість за порушення грошового зобов`язання у розмірі 626 грн. 00 коп. – 01 лютого 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що Договір №б/н було укладено 11 квітня 2018 року, а заборгованість за пенею та за порушення грошового зобов`язання нараховувалась до 24 лютого 2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану, суд доходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на спростування тверджень позивача, викладених у позовній заяві також не надав, розрахунок заборгованості не спростував.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають також стягненню судові витрати в сумі 2 662 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 626, 627, 628, 638, 1046, 1048, 1049 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Оленівська, будинок 23) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.04.2018 року у розмірі 25 933 грн. 42 коп., яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом – 20 535 грн. 90 коп.; заборгованості за пенею – 4 771 грн. 52 коп.; заборгованості за порушення грошового зобов`язання – 626 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Оленівська, будинок 23) судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.