Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №183/2720/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

САМАРІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2720/25

№ 2-др/183/12/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Дончака Дмитра Михайловича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

03 вересня 2025 року Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалене рішення у цивільній справі № 183/2720/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Судові витрати залишено за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

11 квітня 2026 року на через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Дончака Дмитра Михайловича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній, посилаючись на приписи ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

Заяву обґрунтовує тим, що під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, в якій останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки під час ухвалення рішення не було вирішено питання в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просить хвалити додаткове рішення у справі.

До відзиву на позовну заяву представником відповідача було додано: договір про надання правової допомоги № 1-02/04/25 від 02.04.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Дончаком Д.М.;ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1862563 від 02.04.2025року на надання правничої допомоги на підставі договору про надання правової допомоги № 1-02/04/25 від 02.04.2025 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11534/10 від 27.05.2024 року; попередній розрахунок надання послуг адвокатом, наведений у відзиві, згідно якого вартість послуг складає 6000,00 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 02.04.2026 року, згідно якого адвокатом Дончаком Д.М. надано послуги на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., з яких: усна консультація з вивченням документів – 1 000,00 грн. (1 год.); складання відзиву – 4 000,00 грн. (1 000,00 грн. х 4 год.), а також чек № ono6uaV6qFI від 02.04.2025 року про сплату ОСОБА_1 на рахунок адвоката Дончака Д.М. грошових котів в розмірі 5 000,00 грн. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 1-02/04/25 від 02.04.2025 року.

Сторони в судове засідання для вирішення даного питання не з`явилися, відповідно до приписів ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Так, рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року у справі № 183/2720/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Судові витрати залишено за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Встановлено, що під час розгляду даної справи представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Дончаком Д.М. було подано відзив на позовну заяву, в якій останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути на користь відповідача ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Представником відповідача до відзиву було додано: договір про надання правової допомоги № 1-02/04/25 від 02.04.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Дончаком Д.М.; ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1862563 від 02.04.2025року на надання правничої допомоги на підставі договору про надання правової допомоги № 1-02/04/25 від 02.04.2025 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11534/10 від 27.05.2024 року; попередній розрахунок надання послуг адвокатом, наведений у відзиві, згідно якого вартість послуг складає 6 000,00 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 02.04.2026 року, згідно якого адвокатом Дончаком Д.М. надано послуги на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., з яких: усна консультація з вивченням документів – 1 000,00 грн. (1 год.); складання відзиву – 4 000,00 грн. (1 000,00 грн. х 4 год.), а також чек № ono6uaV6qFI від 02.04.2025 року про сплату ОСОБА_1 на рахунок адвоката Дончака Д.М. грошових котів в розмірі 5 000,00 грн. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 1-02/04/25 від 02.04.2025 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже зазначалося, рішенням суду від 03 вересня 2025 року, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року залишено без змін,відмовлено у задоволенні позовних вимог. Судові витрати залишено за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Проте, під час ухвалення вказаного рішення судом не було вирішено питання в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору.За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

В той же час, у своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалося вище, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування стороною відповідача надано: договір про надання правової допомоги № 1-02/04/25 від 02.04.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Дончаком Д.М.; ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1862563 від 02.04.2025року на надання правничої допомоги на підставі договору про надання правової допомоги № 1-02/04/25 від 02.04.2025 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11534/10 від 27.05.2024 року; попередній розрахунок надання послуг адвокатом, наведений у відзиві, згідно якого вартість послуг складає 6 000,00 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 02.04.2026 року, згідно якого адвокатом Дончаком Д.М. надано послуги на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., з яких: усна консультація з вивченням документів – 1 000,00 грн. (1 год.); складання відзиву – 4 000,00 грн. (1 000,00 грн. х 4 год.), а також чек № ono6uaV6qFI від 02.04.2025 року про сплату ОСОБА_1 на рахунок адвоката Дончака Д.М. грошових котів в розмірі 5 000,00 грн. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 1-02/04/25 від 02.04.2025 року.

Суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд дотримується позиції у постановах КГС ВС від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, згідно яких у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови КГС ВС від 27.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 12.11.2020 у справі № 910/3233/18).

Згідно приписів ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).

Зокрема з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18) слідує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Так, представник позивача у відповіді на відзив посилався на те, що витрати на правничу професійну допомогу є завищеними та такими, що не відповідають складності справи, оскільки дана справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що відзиви на позов у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у такій категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим.

Суд вважає слушними доводи представника позивача та вважає, що витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 5 000,00 грн. є завищеними та такими, що не відповідають складності справи та виконаних адвокатом послуг з урахуванням витраченого ним розумного часу на здійснення певних робіт, у зв`язку з чим з огляду на положення ч. 3 ст. 137 ЦПК України, враховуючи виконану адвокатом роботу, складність справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, розгляд справи здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження та без участі сторін, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн., який в даному випадку буде достатнім, співмірним і справедливим для обох сторін.

При цьому, на виконання приписів ст. 137, 141 ЦПК України представником відповідача надано докази, які підтверджують факт понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат в зазначеному вище розмірі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Дончака Д.М.обґрунтованою, в той же час такою, що підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 12, 15, 81, 133-134, 137, 141, 246, 263, 270, 273, 354 ЦПК України, ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Дончака Дмитра Михайловича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 183/2720/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.).

В задоволенні іншої частини заяви представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Дончака Дмитра Михайловича - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 14 липня 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький