Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №400/2585/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 р. № 400/2585/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_3 ,

провизнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач) з вимогами:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на користь ОСОБА_1 .

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтуванням позову позивач послався на те, що він до досягнення двадцяти п`яти річного віку уклав контракт на проходження військової служби і проходить військову службу у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Під час проходження військової служби отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Позивач звертався з рапортом до відповідача про виплату такої винагороди, однак рапорт не було задоволено. Позивач вважає таку відмову протиправною.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що позивач не відповідає обов`язковим критеріям пункту 4 постанови КМУ № 153: строк участі в бойових діях, станом на 13.02.2025, становить менше шести місяців, позивач був призваний на строкову військову службу 10.12.2021, тобто до початку воєнного стану.

Відтак, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті до суду не надходило

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 17.03.2026 відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на строкову військову службу 10.12.2021.

02.06.2023 ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

На час укладання контакту вік позивача становив 20 років

Згідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України від 19.03.2026 № 778 солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 25.10.2024 по 23.12.2024, з 03.05.2025 по 09.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 18/9/5-248 від 08.01.2025 підтверджується, що 23.12.2023 ОСОБА_1 під час захисту Батьківщини, під час виконання бойового завдання отримав бойове поранення.

22.10.2025 позивач подав відповідачу рапорт, яким просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 1000000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листом № 25/18/3/2-К-489 від 23.10.2025 відповідач у задоволенні рапорту відмовив.

Позивач, вважаючи відмову протиправною, посилаючись на те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ № 153 від 11.0.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» в розмірі 1000000,00 грн, звернувся до суду.

V. Джерела права

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

11.02.2025 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова №153).

Пунктом 3 Постанови №153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, із аналізу норм Постанови №153, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 було внесено зміни до Постанови № 153 та, зокрема, доповнено пункт 4 такої постанови абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.».

Тобто, з метою усунення певних прогалин у Постанові № 153 щодо осіб, на яких поширюється дія її положень, Кабінету Міністрів України вніс відповідні зміни, якими чітко визначив, що виплата спірної грошової винагороди здійснюється також відповідним військовослужбовцям зазначеним в абзаці другому пункту 4 цієї постанови, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього ж пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

VI. Оцінка суду

Застосовуючи зазначені вище критерії, необхідні для отримання такої одноразової грошової допомоги пунктами, суд зазначає, що позивач уклав контракт до досягнення 25-річного віку і під час дії воєнного стану.

Оскільки Постановою № 153 прямо передбачено право на одноразову грошову допомогу особам, були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, позивач відповідає і цьому критерію. Так, з 10.12.2021 він проходив в строкову військову службу і 02.06.2023, тобто під час воєнного стану уклав контракт.

Відповідачем не спростовано, що позивач проходив військову службу станом на 11.02.2025

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивач брав участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою. Так, період участі становить з 25.10.2024 по 23.12.2024. При цьому, АДРЕСА_4 , в яких перебував позивач в цей період, були районом ведення воєнних (бойових) дій - Соледарська міська територіальна громада.

При цьому, тривалість виконання таких завдань в даному випадку не має значення з огляду на приписи абз. 4 п. 4 Постанови № 153, за якими військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Відповідач не погоджується з тим, що зазначена норма розповсюджується на позивача, оскільки робить висновок, що як особа, що була прийнята на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу він повинен відповідати вимогам абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153, а саме брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій не менше шести місяців.

Водночас, суд, проаналізувавши пункт 4 Постанови № 153, вважає позицію відповідача помилковою з огляду на таке.

Суд виходить із того, що зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року №942 до пункту 4 Постанови №153, не встановили нової правової підстави для виникнення права на одноразову грошову винагороду, а лише конкретизували зміст відповідного правового регулювання та усунули неоднозначність його застосування щодо військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Відтак право позивача на отримання спірної виплати підлягає оцінці виходячи із системного тлумачення положень пункту 4 Постанови №153 у їх взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а не лише з формального моменту внесення зазначених змін.

Суд наголошує, що абзац четвертий пункту 4 Постанови №153 прямо передбачає виплату одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Отже, сама по собі відсутність у позивача шести місяців безпосередньої участі у бойових діях не виключає права на отримання відповідної винагороди, якщо військовослужбовець отримав травму. Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтв) , виданої ВЧ НОМЕР_1 підтверджується, що 23.12.2024 позивач отримав бойове поранення, перебуваючи в зоні проведення бойових дій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач належить до категорії військовослужбовців, на яких поширюється дія пункту 4 Постанови №153, а відтак має право на отримання одноразової грошової винагороди з урахуванням абзацу четвертого цього пункту в розмірі, визначеному абзацом другим пункту чотири Постанови № 153.

Відтак, відмова відповідача у виплаті грошової винагороди позивачу є протиправною.

VII. Висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат

В зв`язку з відсутністю заявлених позивачем судових витрат, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко